«Калинівський ринок» – найбільше комунальне підприємство, яке формує значну частину міського бюджету та дає роботу тисячам чернівчанам. Під час карантину КП МТК «Калинівський ринок» неодноразово потрапляв у центр баталій серед приватних підприємців та влади. На початку минулого року на посаду директора «Калинівського ринку» прийшов Олег Гульпак. Про минуле Олега Гульпака, вихід ринку з карантину та про майбутні плани розвитку КП МТК «Калинівський ринок» читайте у нашому інтерв’ю.
Розкажіть про себе. Чим ви раніше займалися у професійному плані, до того, як очолили посаду директора МТК «Калинівський ринок»?
Навчався я у Київському національному торгово-економічному університеті. У вільний від навчання час я працював з мамою на ринку, а в літній період орендував контейнери. Після закінчення навчання у виші півроку відпрацював на ринку. Пізніше перейшов працювати до батька у «Гастроном № 148», так звану «Зорьку». У зв’язку із хворобою батька, я прийшов до нього працювати заступником директора, згодом став директором гастроному. А після смерті батька я повністю очолив це підприємство.
Паралельно з цим у мене був міні-цех з переробки м’яса: ми готували напівфабрикати, продавали у свої мережі та постачали продукцію в інші магазини. Після смерті батька я повністю перебудував своє приміщення та вивільнив площу, здавши її в оренду для піцерії. Так само переробив частину приміщення під магазин, де відпрацював 10 років.
Якщо говорити про колектив, то були такі дівчата, які почали свою історію у магазині під керівництвом мого батька, як тільки прийшли з технікуму і досі працюють у магазині. У мого орендаря зараз працює 70% мого колективу. Для мене дуже приємно, що нові власники схвально оцінюють їхню роботу.
У якому стані перебував ринок, коли ви очолили обов’язки директора?
Загалом у такому ж як і зараз. На сьогоднішній день якихось принципових відмінностей немає. Ми зараз налаштовуємо роботу працівників КП «Калинівський ринок». Для мене стало величезною проблемою співпраця різних підрозділів нашого підприємства. Раніше служба безпеки виконувала свої задачі, а завідувачі секторів виконували свої. Якоїсь потужної комунікації між ними не було. Зараз ми це змінили. Я бачу динаміку змін, бачу чітку постановку задач та їх виконання.
З моменту, як там з’явився новий керівник ми організували роботу таким чином, що всі служби знають, що вони роблять, для чого і як саме. Сектори почали співпрацювати зі службою охорони, і для мене це величезний показник. Так, його не видно на загал, але думаю, що з тією кількістю звернень, яка є щоденно, люди поступово розуміють, що усе злагоджено.
Не знімаю з себе відповідальності, що відеонагляд потрібно модернізовувати, адже він застарілий. У нас є камери, які працюють з 2014 року. Повна заміна відеоспостереження вартує близько трьох мільйонів гривень. На мою думку, це не ті суми, які нам потрібно зараз вкладати. Варто поступово щоквартально, змінювати певну кількість камер.
Усі питання зводяться до того, що внести зміни в цей ринок за 3-4 місяці неможливо. Це процес, на який потрібно витратити півтора-два роки. Проте є першочергові завдання, які нам потрібно вирішувати вже сьогодні.
Як карантин вплинув на економіку ринку?
Карантин вплинув негативно. Як підприємство, так і саме місто недоотримало кошти, а це 17,5 млн гривень. Востаннє, коли запроваджували обмеження, про карантин я дізнався по обіді, а вже ввечері я вийшов у ефір і повідомив, що з наступного дня ми не працюємо. Такі екстрені неприємні повідомлення б’ють по моральному і матеріальному стану наших підприємців дуже сильно.
Продавці закупили товари сезонного характеру, карантин закінчився, справа дійшла до літа – товар вже не актуальний. Напевно, немає гіршого для бізнесу, ніж «мертві» гроші. А «мертвий» товар і є «мертвими» грошима. Ринок був зачинений 52 дні. Цей час ми витратили на знаходження виходу із цієї ситуації. Ми співпрацювали з поліцією, пояснювали ситуацію підприємцям. Була сумбурна робота, що аж ніяк не сприяла нашій роботі.
Серйозною проблемою було й те, що люди були відправлені у вимушений простій, працювати не було кому. Це велика проблема для нашого підприємства. Зараз я маю величезні побоювання, що з часом у нас знову будуть карантинні обмеження. Це вдарить по нашому підприємству дуже потужно. Зараз ми відпрацьовуємо та наздоганяємо втрачене. Щомісяця ставимо нові плани та піднімаємо показники. До прикладу, у 6-му секторі ми збільшили план майже на 45% по оквиткуванню автотранспорту.
Загалом воюємо, працюємо, намагаємося надолужити та відпрацювати певну кількість збитків, щоб у підприємства були якісь кошти. На сьогоднішній день як такої підготовки до карантинних обмежень у нас майже немає і, напевно, не може бути. Це має бути наша спільна праця з приватними підприємцями.
Чи підтримувала міськрада роботу ринку під час карантину?
Звичайно. Ми спільно шукали шляхи вирішення ситуації. Коли були закриті ринки нам вдалося довести, що ми є ринок змішаного типу – це була наша спільна робота. Деякі популісти намагалися маніпулювати інформацією так, ніби ми не володіли ситуацією. Це була неправда, тому що в статуті це не прописано. Ми віднайшли сесійне рішення і прийняли зважене рішення відновити роботу, тому що не підпадали під обмеження. Але Кабінет міністрів потім змінив цю Постанову, «Калинівський ринок» потрапив під заборону і нас все одно зачинили. Увесь час ми співпрацювали з міською радою: щоденно були зустрічі, телефонні дзвінки та наради.
Яким чином керівництво сприяло утриманню на ринку продавців та бізнесу?
Кожен наш крок на сьогоднішній день спрямований на те, щоб цей бізнес утримувався на ринку. Вирішення проблеми зі зливною системою, вивезення сміття, прибирання – це рутинна робота, яка працює для того, аби бізнес тут жив.
Бізнес відрізняється від комунального підприємства швидкістю реагування. За формування бюджету і кошторису у бізнесі його власник несе відповідальність самостійно. Якщо говорити про комунальне підприємство – дуже багато рамок, бюрократичних процедур та юридичних обмежень.
Ще однією проблемою на ринку, яку можна покращити, є вивіз сміття. Займаються цим прибиральники, після робочого дня. У нас є всі домовленості. Кожного дня вивозиться 96 контейнерів. У нас є своя техніка, свій сміттєвоз. Він уже застарілий, тому ми використовуємо субпідрядника, який виконує цю роботу. Маю величезну надію, що цей рік буде фінансово позитивним і ми зможемо відстояти позицію на придбання своєї техніки, але вже більш нової і сучасної, яка зможе забирати ці 96 контейнерів за один раз.
Ми маємо в планах придбання своєї техніки, яка дозволить нам заощаджувати на прибиранні (імовірна окупність таких вкладень – 2-3 роки, це більш ніж вигідно).
Таких проектів тут може бути дуже багато. Наразі основною проблемою є застаріла техніка: у нас є два ЗІЛа, свій грейдер, два навантажувача, сміттєвоз, піскорозкидач та водовоз.
Також ми зараз займаємося виведенням готівки з обігу ринку. Яким чином ми це робимо: виносну торгівлю заносимо під додаткову угоду. Ми роздали попередження людям, що потрібно переходити в договірні відносини, далі ми отримуємо від них заяву, і в обов’язковому порядку беремо заяву тільки від власника контейнера. Наш працівник формує документ «Акт обміру» в присутності приватного підприємця та виміряємо площу, яку він займає. Підприємець підписує документ і працює за нашим тарифом. Таким чином він платить один раз в касу за об’єкт і за виносну торгівлю.
Окрім цього, система автоматичного заїзду, яку ми плануємо зробити – це та сама підтримка бізнесу: полегшить заїзд на територію ринку та збільшить надходження коштів на наше підприємство. Як тільки збільшується кількість коштів, ми знову можемо використовувати їх для розвитку ринку і допомагати підприємцям працювати. Заробляємо тут для того, щоби придбати техніку, яка допоможе нам економити гроші, щоби знову їх заробляти. Кожен наш крок спрямований для розвитку цього підприємства.
За планом розвитку маємо виготовлення проектно-кошторисних документацій для облаштування на третьому секторі високовольтного ряду. На п’ятому секторі побудову сучасних магазинів зі скляним фасадом. По-перше, я вважаю, ми змінимо вигляд нашого ринку. П’ятий сектор – це потужний працюючий сектор і його проблемою на сьогоднішній день є робота 24/7. Там відбуваються процеси вивантаження-завантаження товару, збирання товару. Важкий процес збирання сміття через те, що він найдовше працює. На зустрічі з приватними підприємцями я попросив, щоби вони дали мені той кредит довіри, який я зараз бачу.
Чи реанімувався ринок після довготривалого карантину?
Ні, ще не до кінця. Про що ми можемо говорити, якщо від початку року до завершення карантину КП МТК «Калинівський ринок» зазнав збитків у розмірі 17,5 млн гривень. Так просто їх не відпрацюєш. Люди втратили багато коштів, а хтось і взагалі не вийшов працювати після карантину.
Як ви налагоджуєте комунікацію з приватними підприємцями?
Тільки особистим спілкуванням. По-іншому тут неможливо. І намагаюся пояснити своїм працівникам, що це єдиний шлях для нашої спільної роботи. Так і з приватними підприємцями: з усіма, з ким спілкуюся, намагаюся пояснити, що ми знаходимося в одному човні і маємо гребти в одну сторону. Деякі чомусь сприймають адміністрацію, як щось окреме: ми собі займаємося чимось своїм, вони – чимось іншим. Але це не так. Я хочу, щоби КП «Калинівський ринок» працював як одне ціле, щоб усі знали, як ця робота має бути налаштована і що з цього всього має вийти.
Опишіть портрет пересічного покупця Калинівського ринку.
Покупець Калинівського ринку – заклопотана людина, яка кудись біжить, зі своїми проблемами, щось має на меті придбати. Це покупець як і, мабуть, будь-який покупець міста. На вихідні велика кількість приїжджає з районів, вони приїжджають сім’ями. Це добре. Чим більше людей, тим більше вони залишають у нас коштів, а це в свою чергу і нам допомагає. З історії мого життя, коли приїжджають сім’ї, у чомусь це затрудняє торгівлю. Різновікова ланка та точка зору багато на що впливає. Загалом пересічний покупець – буковинець.
Чи не зменшилася кількість відвідувачів ринку з появою торгових центрів, а зараз із переходом торгівлі в онлайн?
Звичайно зменшується кількість відвідувачів. Інтернет забирає дуже багато покупців. Це легше, простіше, практичніше. Дуже часто навіть дешевше. Маркети так само відкриваються: доступність, компактність, викладка. Звичайно, це є проблемою, але тут треба розглядати, що це проблема, напевно, не тільки для всієї України, а і для всього світу. Тенденція для переходу покупців у супермаркет існує. Але «Калинівський ринок» – це колоритна складова нашого міста, це те місце, яке, на мою думку, буде ще жити.
Як ідуть справи із впровадженням терміналів для оплати карткою на ринку? Коли чернівчани зможуть вільно купляти товари на ринку виключно карткою чи за допомогою телефону без готівки та отримувати фіскальні чеки за куплені товари?
Це питання не до адміністрації, а до суб’єктів господарювання, вони зобов’язані цим займатися. Я бачу тенденцію та знаю підприємців, які поставили у себе термінал і немає жодного, які в цьому розчарувалися. Є й люди, які цього бояться. Для мене це не до кінця зрозуміло. Можливо, є віковий бар’єр. Хлопці, які встановили собі термінали, кажуть: «Ну нехай невелика сума грошей, але вони є. Хто має на меті розрахуватися карткою прийде до мене, тому що в мене реально є термінал». Це завдання підприємців. Вони як суб’єкти господарювання зобов’язані зробити максимум для зручності покупців та ведення бізнесу.
Чи не вважаєте ви те, що переважна більшість продавців торгують за готівку, це приховування доходів та несплата значної кількості податків?
Це історія, в яку КП МТК «Калинівський ринок» не має права втручатися і не втручається. Це вже свідомість кожного громадянина України та кожного працівника і приватного підприємства Калинівського ринку, як саме вони ведуть свій бізнес. Незалежно від того, чи є адміністрація чи немає.
Які товари ви особисто купуєте на ринку і що порадите придбати потенційним клієнтам?
Усе. На ринку можна знайти все. Я пам’ятаю, коли був дуже молодий, на початку Калинівської вулиці висів величезний білборд, на якому був намальований літак і написано «На Калинівському ринку є все». Ну реально – є все. З останніх покупок я придбав собі вишиванку і рушник у кошик на Пасху. А так купую продукти… Єдина проблема в покупках виникає тоді, коли в мене робочий день закінчується о шостій-сьомій, а на ринку вже нікого немає.
Фото Василя Салиги
