Рецензія на фільм «Влада»

Історія загадкового бюрократа, який прямує тільки на підвищення

Кіно

У центрі подій – доля пухкенького алкоголіка без освіти з провінційного містечка. Йому пощастило стати найвідомішим віце-президентом США після сварки з дружиною Лінн (Емі Адамс). У чому секрет настільки необґрунтованих метаморфоз? На це питання фільм і намагається дати відповідь. Забігаючи наперед, це якісь секретні матеріали, а не типова біографія політика. Дік Чейні (Крістіан Бейл) ніколи не був бунтарем, одержимим переворотом гри. Він виявився типовим маніяком, схибленим на безглуздій жорстокості. Шкода, що з тих пір нічого не змінилося. Автор фільму доводить, що спадщина Діка Чейні у вигляді значних повноважень для виконавчої влади (у тому числі прослуховування розмов, катування) залишається сакральною і донині. Усім відомо, що за президента-недоумка до влади прориваються мерзотники під личиною його сподвижників. Джозеф Маккарті при Ейзенхауері яскравий тому приклад.    

 
 

Режисер Адам МакКей вирішив зробити акцент не виключно на особистості віце-президента, але й на описі історичної епохи, властивих їй політичних чвар та хитросплетінь. Також у центрі уваги опинилися сім’я. На щастя, завдяки «Грі на пониження» в Адама є досвід пояснення надскладних речей захопливою мовою кінематографа. Саме тому у руках МакКея кіно для вузької аудиторії стає привабливим для масового глядача.   

Якщо порівнювати персонажів Чейні і того ж Черчилля з «Темних часів», то одразу стає очевидно, що Дік – не видатний промовець, не близький до народу діяч. Він займався закулісними терками, старанно уникаючи публічної уваги. Дік лише виконував необхідну функцію, що належить його позиції. Навіть автор стрічки з самого початку наче виправдовується, на кшталт: «Про Чейні ну капець мало інформації». Після цього хочеться приписати: «Тому ми додали деякі деталі від себе та прикрасили образ непримітного політика». Хоча на фоні Джорджа Буша-молодшого (Сем Роквелл) сяє наче геній. Той по стандарту – повний ідіот. Єдине, у чому виграє кіношний образ Чейні у Черчилля, – це натуральні 20 кілограмів, які Крістіан Бейл старанно набирав для ролі. У той час Гері Олдмен не ризикував і використав грим.  

Odoo CMS - велика картинка

Крістіан Бейл додав шарму до образу таємничого Чейні своєю грою. Актор безсумнівно заслужив «Золотий глобус» за цю роль та має всі шанси отримати «Оскар». Його герой вийшов на голову кращим, ніж його реальний прототип. До речі, Сему Роквеллу також вдалося піднести свого персонажа на екрані. Через це взаємодія Буша-молодшого та Чейні чіпляє.

Однак брак часу для повного зображення Діка дає про себе знати. Незважаючи на першокласне втілення, Крістіан Бейл інколи нагадує карикатурного лиходія з коміксів. А гіперболізовані риси персонажа вказують на недостатнє напрацювання образу віце-президента. Емі Адамс зіграла дружину Діка Чейні Лінн (до цього Бейл та Адамс вже втілювали пару у фільмів «Афера по-американськи»). Ось тут приказка «За великим чоловіком завжди стоїть жінка» влучила прямо в ціль. Поки Дік вправно піднімався нагору по кар’єрній драбині, Лінн спонукала його дертися далі та використовувала успіхи чоловіка для власної вигоди.

Odoo CMS - велика картинка

Вже вкотре фільм на політичну тематику губить бажання режисера дорікнути Дональду Трампу, як у «Секретному досьє» Стівена Спілберга. У «Владі» відкрито демонізують республіканців, знущаються над феміністками та критикують «Fox News».

«Влада» поступається «Грі на пониження» і в розкритті обраної теми. Все таки «Гра» мала сильне першоджерело – розслідування Майкла Льюїса у «Гры на пониження. За кулісами світової фінансової кризи». Оповідь страждає від стрибків у таймлайні, жанр коливається між «Похмурим документальним» та «Комедійним кліпом про чуваків у дорогих костюмах», подачу часто кидає в емоційні крайнощі. Баланс настає тільки у третьому акті, коли необхідно зробити висновок. Фільм місцями нагадує добірку сцен з життя головного героя, склеєних в одне полотно. Усе це заважає сприйняттю стрічки. 

Odoo CMS - велика картинка

Натомість саундтрек, операторська робота та монтаж однозначно на висоті. Адам Маккей майстер з вигадування крутих та незабутніх фішок, які фокусують увагу глядача на ключових моментах. Навіть титри у фільмі – шедевр серед вставок. Через це роботи Адама МакКея є особливими у своєму жанрі, і на них є великий попит. 

Дивився Дмитро Сидоренко

Схожі публікації