Жанр: кримінал, романтика, комедія 
В головних ролях: Тімоті Шаламе, Джек Кьосі, Томас Джейн, Майка Монро 
Режисер: Елайджа Байнум

Батьки відправляють Деніела на літні канікули до його тітки, яка живе на курортному мисі Кейп-Код. Щоб не паритися з приводу грошей, хлопець знаходиться у собі підробіток у придорожньому магазинчику. Спершу Деніел почувається самотнім у невідомій місцевості, однак із часом знайомиться з Хантером, місцевим торгашем травкою. Невдовзі хлопець стає пристойним дилером і розмірковує про вражаючі перспективи розширення бізнесу. Водночас Деніел починає зустрічатися з місцевою красунею МакКейлою (Майкою Монро). Проте не все так просто: виявляється, що дівчина є молодшою сестрою ватажка місцевої банди. Тож головному герою доведеться приховувати стосунки, аби ненароком не вскочити у халепу. 

"Відсилаєш мене на все літо? Яке кліше", - понуро резюмує хлопець розмову з матір’ю. О так, пам’ятаю пекельні дні, коли у дитинстві відправляли у далеке-далеке село до бабці, і кожне літо перетворювалося на хроніку сіновалу. Але подібна заява виглядає дивно, коли на тебе чекає ультрамодний курортний півострів, де можна круто відірватись. Це мрія кожного підлітка. Особливо, коли твоя тітка не дуже пильно стежить за розвитком твого нелегального бізнесу.       

Зрозуміло, що Деніел має свої причини для родинного єднання, але пізніше ця мотивація вивітрюється з першим "дуновінням" трави. Тож ця ситуація виглядає доволі кумедно. 

Оповідь у фільмі представлена історією підлітка, який спостерігає за різними подіями і ділиться враженнями. Дивовижно, що промоутери не виставили "Спекотні літні ночі" як стрічку, засновану на реальних подіях. Річ у тім, що режисер Елайджи Байнум під час написання сценарію надихався різноманітними розповідями, про які він чув у своєму дитинстві. Тож якісь елементи і лягли в основу сюжету. 

Тімоті Шаламе знаходиться на піку своєї слави. Номінант на премію "Оскар" зараз затребуваний у підлітковому кіно. Доки "Спекотні літні ночі" йдуть у широкому прокаті, паралельно на фестивалі у Торонто показують "Гарного хлопчика". Якби актор був резидентом "Діснея", його графіки на наступні декілька років заполонили б одні підліткові мюзикли і фільми про принцес. Хоча у Тімоті безперечно є значна перевага перед цим стафом старперів у шмотках тинейджерів: у свої 22 роки хлопець справді виглядає як старшокласник. Також слід виділити і Алекса Роу, який зіграв серцеїда і привабливого наркодилера Хантера. У Алекса і Тімоті вийшов непоганий дует. Шкода, що сценарист недостатньо розкрив їхню спільну лінію про заснування картелю. Майкі Монро, яка зіграла дівчину Деніела, показала типову badgirl, яка цурається своїх ніжних почуттів і тусить з придурками аж поки не зустрічає довгоочікуване романтичне захоплення в обличчі Деніела.    

Фільм "Спекотні літні ночі" забагато говорить про купу непотрібних персонажів. Головні герої теж іноді рандомно заводять сторонні сюжетні арки, які дуже скоро зникають безвісти. Насправді тема соціального протистояння чи другорядні персонажі, які ненадовго з’являються на екрані, можуть вдало розбавити стрічку і розкрити різні аспекти життя Кейп-Коду. Однак про них дуже швидко забуваєш. Частини сюжету то гучно заявляють про себе, то нахабно і необґрунтовано зникають. Оповідь місцями обривається і перестрибує на цілком протилежну чи невідому нам тему. На жаль, через свою недосвідченність режисер (це перший фільм у його кар’єрі) не розвиває введених ним же персонажів, не показує відносини городян у місті. Тоді фільм вийшов би набагато глибшим та інтригуючим.

З іншого боку, цей недолік стає перевагою для обірваного стилю оповіді, для незрозумілих вставок і підвищеної емоційності, тому що фільм - це історія підлітка. Він вперше пізнає неймовірні почуття, втікає від злочинців і копів, намагається владнати серйозні конфлікти. Настільки насичені події відбуваються лишень протягом лічених тижнів. Режисер встигає продемонструвати як драму, так і кумедні моменти. Гумор у фільмі дуже милий і неординарний. Все пов’язано з переживаннями Деніела. Якось так ми це собі і увляємо. Даний факт розставляє все на свої місця і змушує працювати картину на повну. Глядачу залишається розслабитися і кайфувати.

Тому на фільм варто йти заради вражень, естетичного задоволення і ностальгії. Атрибути епохи підібрані ретельно і зі смаком, тому насолодитися атмосферою неодмінно вдасться. Та й взагалі оточення відіграє дуже важливу роль. Вперше після хвилі поп-культурного божевілля вдається по-справжньому насолодитись епохою (події фільму відбуваються у 1991 році). Жодних тобі вистрибуючих зі всіх боків плакатів, цитат і обгорток. Тільки дрібні і прикольні посилання, а також справді ностальгічне музло і стиль оформлення.  

Дивився Дмитро Сидоренко