Після розбірок з російською мафією (стандартний початок кар’єри спецагента) Роберт Маккол йде у відпустку. Іноді він виконує доручення Сьюзан Пламмер або говорить по душах з пасажирами свого таксі. Якби фільм знімали у Європі, то Роберт неодмінно водив би "Uber", вислуховував скиглення французів і відстрілювався від біженців. Одного разу зі Сьюзан трапляється халепа, і все списують на випадковість. Але головний герой не вірить у це і починає власне розслідування. Виявляється, що спецслужби набрехали. Нічого нового. Отже Роберт мусить повертатися у стрій, щоби розібратися з негідниками.
Перший фільм зірвав справжнісінький куш, втричі окупивши свій бюджет. Фанати фанатами, втім навіть сама студія загорілась продовженням. До цього перед релізом "Праведника" невпевнено припускали появу сиквелу. Типу "Ми би хотіли зліпити продовження, якщо стрічка стане прибутковою". Зав’язка сюжету настільки вторинна, що відчуття дежавю аж бісить. Можливо, це історія Ріко Родрігеза? Чи ще якихось давніх агентів кам’яного віку? "Праведник 2" зовсім не намагається дивувати оригінальністю. Автори однойменного серіалу 80-х (який був доволі непоганим) теж повернулися до роботи. Чи не прихопили вони пак кліше з минулого сторіччя? Адже "Праведник" відрізнявся цікавим задумом.
Найбільша проблема сиквелу у тому, що він нехтує власними правилами. Від праведника у Роберта нічого не залишилось. Спочатку нам демонструють, як протагоніст допомагає клієнтам або ж прибирає за хуліганами. Сцена у таксі дуже нагадує опенінг "Лоґана". Супергерой на пенсії, якого поглинула нудна рутина. Водночас у "Праведнику 2" це виглядає більш життєрадісно. У нього навіть є кумедна кепка – опізнавальний мерч професії. Глядач спостерігає за конектом між Робертом і його клієнтами. А невдовзі головний герой вже валить негідників направо-наліво. Це було би сприйнятливо, як би екшен у стрічці не робили за канонами старезних бойовиків із Брюсом Уіллісом. Проте це не працює, тому що самі фільми з "міцним горішком" зараз не викликають булого захвату. Концепція сучасних бойовиків розвивається, а "Праведник" так і залишився на місці. Отже, вседозволена жорстокість аж ніяк не стане плюсом фільму. На таке банально не цікаво дивитися ("Кінгсмен" – виключення). Тим паче це сильний удар по кармі головного героя! Вже за це його можна зневажати.
Екшн у "Праведнику 2" не лише неактуальний, але й лінивий і меланхолійний. Помпезних вибухів і віртуозних перестрілок не завезли. Просто пау-пау і бам! У трейлері, звісно, кадри нарізали динамічно. Однак сам фільм розтягує їх до дрімоти. Паралельно у кінотеатрах показують трилер "М’ята", де екшн у стократ ефектніше.
Якщо атрибутику не завезли, то й сюжет проїздом. Цього разу антагоніст – бляклий, злочинці – дурні манекени, а колеги Роберта тільки торочать: "Чувак, вороги капець, які небезпечні, не суйся". Наступної ж миті герой іде і всіх мочить. Гумор виглядає дуже натягнуто: мочилово-мочилово-мочилово-треба щось шутканути для розрядки, і знову мочилово-мочилово.
"Праведник 2" – це прокляте дитя, яке не повинно було побачити світ. Ми ніби повертаємось у старі добрі часи, коли конвеєр ще не налагодили і сиквели руйнували блискучі франшизи. Актори, авторська група і режисер – усі повернулися в сиквелі і повністю змарнували славу першої частини. Після такого краще вдати, що Роберт вирішив залишитись на пенсії із Лоґанам і більше не виходити у світ.
Дивився Дмитро Сидоренко