Ні для кого не секрет, що комп’ютерні ігри є дуже популярними серед дітей та молоді у всьому світі. Тож виникнення виду спорту, пов’язаного із геймінгом, було лише питанням часу.
За визначенням, кіберспорт – це спортивні змагання з відеоігор. Він бере свій початок ще з минулого століття, а країною-засновницею є США.
Хоча в Україні кіберспорт визнали офіційним видом спорту лише у 2020 році, представники нашої держави вже давно виступають на світовій арені та досягають значних успіхів. До прикладу, українська кіберспортивна організація Na'Vi (Natus Vincere) у 2010 році першою в історії кіберспорту перемогла у трьох головних турнірах за один рік: «World Cyber Games», «Intel Extreme Masters» та «Electronic Sports World Cup». А вже наступного року гравці організації перемогли у турнірі з гри «Dota 2», де призовий фонд склав один мільйон доларів.
UESF (Федерації кіберспорту України) провели вже не один кіберспортивний турнір у Чернівцях, але останній був наймасштабніший як за кількістю учасників, так і за призовим фондом. Турнір відбувся у Чернівцях 21 травня з дисциплін «CS:GO» і «Dota 2». Представником UESF у Чернівцях є Сергій Щербань, який самостійно та з власної ініціативи розвиває кіберспорт у місті. Ми поговорили з ним щодо розвитку перспективного виду спорту, мотивацію займатися цією справою та дослідили актуальні проблеми і переваги кіберспорту.
Про турнір та його організацію
Кіберспорт складається з певних ігор. Їх можна поділити на шутери, стратегії та симулятори. Цей турнір проводився з такої дисциплін як шутер «CS:GO» («Counter-Strike: Global Offensive») та стратегії у реальному часі «Dota 2» («Defense of the Ancients»).
Студентську кіберспортивну лігу організувало Чернівецьке регіональне представництво Федерації кіберспорту України, де я є головою. Тут я координую напрямки кіберспорту, займаюся створенням різноманітних турнірів. Зокрема, у мене виникла ідея створення саме Студентської ліги. Це одна з цільових аудиторій, яка грає і має можливість себе проявити на аматорському, чи, навіть, професійному рівні.
Я скомунікував із представниками Студпарламентів університетів, подав їм ідею проведення турніру та коротко описав, що я планую робити. Далі вони повідомляли студентів, які потенційно могли би взяти участь. Команда повинна була складатися з гравців одного університету, але можна було набирати склад із різних факультетів.
Турнір був безкоштовним, ніяких внесків не передбачалося. Призерів ми нагороджували сертифікатами або продукцією від спонсорів. Кіберспорт є інноваційним, а це цікавий напрямок для них і хороша аудиторія. До того ж деякі представники спонсорів виявилися шанувальниками кіберспорту, тому вони з радістю нам допомогли.
Взагалі до розвитку кіберспорту, а саме до UESF, я долучився у 2018 році. З іншими членами організації ми домоглися визнання кіберспорту на офіційному рівні. До цього я організовував різні кіберспортивні івенти. Мені цікавий цей напрям через те, що я й сам раніше грав. Після вступу в університет у мене вже не було стільки часу на ігри, тому все це закинув. А коли прийшов у громадський сектор, то зрозумів, що можу реалізовувати проєкти, пов’язані із кіберспортом.
Про розвиток кіберспорту в Чернівцях та Україні
У Чернівцях і раніше робили різні кіберспортивні івенти, але вони були на локальному рівні, де збирали від 8 до 16 команд і просто грали у клубі. Також робили один великий фестиваль, але це було ще в далекому 2014-ому році. Якісь турніри робили за наявності кіберспортивної інфраструктури, але системної роботи не було.
Після того, як я долучився до UESF, ми провели декілька івентів. Одним із перших заходів була кваліфікація до Чемпіонату України з кіберспорту, що проводилась у 2019 році. Тоді ми зібрали близько 140 людей і це був перший масштабний офлайн-івент.
Загалом у Чернівцях ситуація покращується. У нас є інфраструктура, яка являє собою приміщення, комп’ютери, потрібні потужності, які дають можливість проводити турніри, розвивати кіберспортивну спільноту. А це, в свою чергу, дозволяє демонструвати владі потенціал та домовлятися про співпрацю.
Щодо України, то в нас із кіберспортом все доволі круто. Наші команди займають топ-3, топ-10 у різних міжнародних турнірах, виграючи шалені призові кошти – від 100 тисяч доларів.
Між регіональним та всеукраїнським рівнем головною розбіжністю є те, що на регіональному рівні не можна отримати величезних призових. Але можна розвиватись і досягати нових вершин.
Ми маємо хороші результати на міжнародному рівні, а завданням UESF є розвиток гравців вже на регіональному.
Ігри – хобі чи життя?
Для початку варто розмежовувати геймінг та кіберспорт. До прикладу, «CS:GO» та «Dota 2» є дисциплінами кіберспорту, а умовна «GTA 5» – звичайною грою. Також у людей часто складається таке враження, що гравці є поганими, не соціалізованими і це приносить тільки шкоду. А кіберспорт доводить, що це значно більше, ніж просте проведення часу за іграми.
Я граю для того, аби розуміти, які зараз є тенденції. Для деяких учасників сьогоднішнього турніру – це вид такої діяльності, де вони хочуть мати конкретні здобутки і виходити на певний рівень.
Чи є можливість у звичайного геймера досягти високого рівня у кіберспорті?
Ось такі локальні турніри дуже добре демонструють розвиток певних людей у певних командах, які планують далі виступати на професійному рівні. У них є шанси досягати більшого, адже вони виборюють на турнірах лідерство, створюється конкуренція і ми можемо спостерігати боротьбу та відслідковувати команди. Також гравців та команди, що демонструють лідерство, можуть помічати спонсори і допомагати їм у просуванні.
Окрім того, це залежить і від розвитку кіберспорту в регіоні: якщо ми будемо попереду інших у сфері проведення та якості турнірів, це відображатиметься й на можливості зростання місцевих гравців.
Варто розуміти й те, що можливість професійного зростання потенційних кіберспортсменів залежить від загального розвитку кіберспорту. Тобто гравці розуміють, що у них є певний дедлайн для реалізації. Тоді їм вдається чогось досягти. Або вони вимушені зменшувати час на гру, приділяючи його на навчання або роботу.
Втім у кіберспорті як сфері є багато напрямків: можна бути коментатором, аналітиком, стрімером, менеджером чи психологом команди. Сама сфера є доволі обширною і тут можна проявити себе у різних напрямках.
Про різницю між звичайним гравцем у комп’ютерні ігри та кіберспортсменом
Усе дуже просто: люди, які грають професійно або на аматорському рівні – виступають на турнірах. Вони грають у конкретній дисципліні із командою і виборюють першість у тому чи іншому чемпіонаті. А людина, яка просто грає, без мети, без конкретної команди і не бере участь у турнірах, не може називатися кіберспортсменом.
Різниця між професійним та аматорським рівнем у кіберспорті
Професійний рівень має вже свій сформований ринок, вже є певні оператори, які проводять чемпіонати. А аматорський рівень уособлює локальні турніри, тобто таким займаються або кіберспортивні клуби на місцях, або представники Федерації кіберспорту України.
Також відмінністю є масштабність івентів, призові фонди та рівень гри. Тобто з професійними командами підписують контракти певні організації. І вони працюють на платній основі. На аматорському рівні грають на ентузіазмі. Якщо гравці показують хороші результати, вони можуть шукати спонсорів або кіберспортивні організації, які можуть підписати з ними контракт.
Користь та шкода кіберспорту
Оскільки це є спортом, гравці команд навчаються співпрацювати між собою. Учасники кіберспортивних турнірів розвивають критичне мислення, у них покращуються моторика, реакція, розвивається як взаємодія з командою, так і лідерські вміння. Також кіберспортивні ігри допомагають краще вивчити англійську, адже більшість професійних турнірів проводяться серед міжнародних команд.
У той же час у людини, яка багато грає у комп’ютерні ігри, погіршується зір. Також вона може менше соціалізуватися і більше закриватися у собі. Ігри часом викликають певну агресію у разі поразок, тобто гравці можуть виражатися нецензурною лексикою, але це, напевно, меншість.
Про взаємодію з батьками
Батьки повинні контролювати дітей і в той же час давати їм свободу. Краще направляти дітей у кіберспортивні ігри, які є офіційно визнаними дисциплінами. Тоді вони розвиватимуть вищеперераховані якості, до того ж, вони можуть розвиватися професійно.
Як пояснити батькам, що ігри – це не звичайне витрачання часу? Чудовим прикладом буде організація UESF, яка допомагає продемонструвати розвиток у кіберспорті. Можна показувати історії успіхів у кіберспорті на професійному рівні: якщо досягли вони – то зможу і я. Також зараз створюються кіберспортивні академії, які навчають правильній грі: стратегії аналітики й так далі.
Залежність від комп’ютерних ігор
Це дуже актуальна тема. Якщо людина сприймає ігри як центр всесвіту, то це може викликати залежність. У такому випадку людина менше соціалізується, менше проявляє активність в інших сферах і це їй приносить більше шкоди, ніж користі.
Щоби цього не трапилося, необхідно до подібного підходити відповідально. Якщо у людини проявляються ознаки залежності від комп’ютерної гри, батьки, знайомі чи друзі повинні поговорити з людиною і допомогти із цього вийти.
Я свого часу теж доволі багато грав. Я розумів, що гра – це віртуальний світ, але є й реальний, де ми живемо, навчаємося, працюємо і це потрібно розмежовувати.
У кіберспорті люди розуміють, що залежність буде тільки шкодити їх кар’єрі. Тому вони намагаються ставитися до цього максимально відповідально і грати на такому рівні, щоби це приносило їм лише користь. Тобто це тренування по певному графіку і правильний розподіл часу загалом.
UESF проводить певні інформаційні кампанії, де ми намагаємося донести думку, щоби люди сприймали ігри кіберспортивними дисциплінами, які мають давати тільки користь. Аби гравці знали, як правильно до них підходити і не отримувати від цього шкоду.
Скільки годин на добу можна проводити за комп’ютерними іграми
На мою думку, якщо говорити про звичайні ігри для розваги, то це може бути 3-4 години максимум. Загалом ігри бувають різними, і якщо в одну гру можна пограти 30 хвилин, то деякі займають значно більше часу. На це теж треба зважати. В аматорському чи професійному кіберспорті часу варто приділяти доволі багато: 4-6 годин.
Чи допомагає держава із розвитком кіберспорту в Україні
Те, що кіберспорт визнали офіційно, дало зелене світло для співпраці з владою. Це розвіяло певні стереотипи, які були присутні раніше. Тепер влада може підтримувати турніри фінансово, певною атрибутикою. Але конкретної підтримки, поки що, не було. В першу чергу, щоб отримувати фінансову підтримку від влади, потрібно провести кілька турнірів, показати результати, напрацювати певні програми. На місцях я починаю працювати з комітетом молоді та спорту ОДА стосовно нашої співпраці. Вже на законодавчому рівні вони мають можливість підтримувати кіберспорт.
Також я спілкуюсь із місцевим самоврядуванням. Оскільки я є делегатом молодіжного парламенту при Чернівецькій міській раді і пройшов по квоті від UESF, то буду максимально доносити думку до представників місцевого самоврядування, що ми можемо розвивати кіберспорт як на локальному рівні так і обласному. У такому випадку до турнірів може долучатися багато бізнесу і вони можуть давати певні кошти, а на основі цього ми можемо створювати кіберспортивні академії, які, в свою чергу, можу додавати кошти до бюджету міста.
Як стати кіберспортсменом
Для цього потрібно дуже багато. Завдяки тому, що у нас проводяться ось такі турніри, люди можуть включатися у цю систему і розвиватися спочатку локально. Звідси вже можна брати певні тези та елементи для переходу до вищого рівня. Загалом для успіху у кіберспорті варто виділити два моменти:
Щоденні тренування (як у команді, так і наодинці). Тут є ймовірність, що гравця помітить спонсор або кіберспортивна організація за його грою, і запропонують контракт.
Участь у турнірах. Саме тут гравці знаходять тімейтів (гравців по команді), вчаться командній співпраці та розвиваються загалом.
Чи можна зробити кіберспорт основним джерелом доходу?
У кіберспорті можна заробляти дуже багато. Мінімальна зарплата сягає від 500 доларів, яку спортивна організація сплачує членам своєї команди. І це не враховуючи призові на чемпіонатах із високими призовими фондами – понад 250 тисяч доларів. Проте, заробляти можна тоді, коли команда системно бере участь у турнірах.
На аматорському рівні можна заробляти на турнірах, що проводяться у комп’ютерних клубах. Тут призовий фонд може сягати 10 тисяч гривень, але це на всі місця. Тобто команда може заробити від 2 до 5 тисяч гривень.
Також є багато різних кіберспортивних платформ, де проводяться турніри з призовим фондом, як із внесками від команди, так і безкоштовно. Альтернативним джерелом заробітку є продаж ігрового інвентаря.
Про плани на найближче майбутнє
Я маю розуміння, як розвивати Студентську лігу і взагалі кіберспорт на рівні студентства. Далі буде Шкільна ліга, де всі охочі зможуть брати участь у кіберспортивних турнірах. Це буде місцевий рівень або обласний. Поки що ми плануємо зробити серію турнірів, аби показати, що таке кіберспорт і як його можна розвивати. Важливо, аби у представників закладів освіти розвіялися стереотипні бачення стосовно кіберспортивних ігор.
Ми будемо відповідати за регіональні кваліфкації, де відбиратимуться найкращі команди для представлення Чернівців на національних чемпіонатах, які організовуватиме UESF.
Наступний турнір планую проводити тоді, коли буде хороший потік студентів, тобто у вересні-жовтні. Постараюся зробити його масштабним і залучити більше спонсорів.
Наразі основними каналами комунікації із аудиторією є сторінки UESF в інстаграмі та фейсбуці, де можна дізнатися інформацію про кіберспорт у Чернівцях та майбутні турніри.
Фото Єгора Дьоміна
