У Полтаві триває Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Poltava

Другий день розпочався з екскурсії музеєм "Поле Полтавської битви" та поетичними читаннями у музеї. Вірші читали українська поетеса Катерина Калитко та шведські письменники Лассе Сьодберґ та Ґуннар Гардінґ. Модерувала Євгенія Лопата. 

Ґуннар Гардінґ (1940 року народження) розпочав кар’єру як джазовий музикант. Навчався живопису в Стокгольмі. У 1967 році дебютував із Lokomotivet som frös fast, і з того часу відомий передусім як поет. Крім віршів, писав есе та оповідання. Працював редактором журналу "Lyrikvännen" (1971–1974 рр.) та редактором у "Artes" (до 1990-х років). Член "Товариства Дев’яти" (під № 5).

Не менш важливу роль автор відіграв у перекладі шведською творів закордонного модернізму. Особливу увагу він приділяв французькій, британській та американській поезії.

У 1992 році Шведська академія нагородила його премією "Беллман". У 1993 році опубліковано збірку поезій автора, що охоплює 1969-1990 рр. У 1995 р. нагороджений літературною премією "Свенска даґбладет" за визнання його ​​ролі в літературному житті Швеції. У 2001-му отримав престижну премію "Övralid".

У бібліотеці ім. Котляревського письменник Олександр Бойченко презентував свою книгу "Країна за Збручем".

"Я не вперше у Полтаві. Але коли я проїжджав місто двічі у поїзді та двічі у машині, воно не здавалося мені таким чудовим. Я приїхав з дружиною, і все їй відмовляв, кажучи: "Я швидко вистпулю і тікаємо до дому". І виявилося, що я дуже помилився. Адже Полтава чудова".

Олександр Бойченко, письменник

Презентацію Модерувала Лілія Шутяк.

Трансляцію події дивіться за посиланням.

Олександр Бойченко (нар. 1970) – літературний критик, перекладач, публіцист. Колишній доцент Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. У 2005 та 2008 роках – учасник стипендіальної програми міністра культури Польщі Gaude Polonia. Автор есеїстично-публіцистичних збірок "Щось на кшталт Шатокуа", "Шатокуа плюс" та "Аби книжка". З польської переклав роман Даніеля Одії "Тартак", а також численні п’єси і твори "малої форми" Міхала Вальчака, Тадеуша Боровського, Марека Гласка, Ольги Токарчук, Анджея Стасюка та ін. З російської – роман Віктора Єрофєєва "Хороший Сталін" та Ігоря Померанцева "Баскський собака".

2015 року за книгу "Більше / Менше" присуджено премію імені Юрія Шевельова (за художню та наукову есеїстику).

Олександр Бойченко є членом Українського ПЕН.

На тій же локації фестиваль продовжився поетичними читаннями Сергія Осоки та Ларша Пальма, шведського поета, який проживає у Великобританії.

Сергій Осока— український письменник, журналіст, редактор, колумніст, перекладач, член Національної спілки письменників України. Лауреат Міжнародного конкурсу найкращих творів молодих українських літераторів "Гранослов — 2000", учасник Всеукраїнської наради молодих літераторів (Київ — Ірпінь, 2000) та літературного фестивалю "Гранослов" запалює зірки" (Київ, 2003), лауреат ІІІ премії видавництва "Смолоскип" за збірку віршів "Голос мисливця" (2006).

Твори друкувалися в обласних і всеукраїнських газетах, у часописах "Рідний край" і "Кур’єр Кривбасу". Видавався в альманасі "Болотні вогні" (Полтава, 2002; друге видання — Київ, 2004). Перша збірка поезій "Сьома сніжинка січня" побачила світ у Києві в 2002 році. У 2015 році у "Видавництві Старого Лева" вийшла збірка поезій "Небесна падалиця", у 2016 році у тому ж видавництві — "Нічні купання в серпні" — перша прозова зірка.

У Краєзнавчому музеї ім. Кричевського Ігор Померанцев презентував книгу "Вы меня слышите" з модераторською допомогою Олександра Бойченка.

Ігор Померанцев (нар. 11 січня 1948, Саратов) – письменник, поет, правозахисник, радянський дисидент.  У Чернівцях закінчив школу і факультет романо-германської філології Чернівецького університету (1970). Вчителював у карпатському селі, працював у Києві в патентному бюро.

В 1976 році був заарештований КДБ і звинувачений у володінні й розповсюдженні "антирадянської" політичної літератури, слуханні "ворожих голосів" і в підтриманні контактів з іноземцями. В 1978 він був змушений емігрувати з СРСР разом з жінкою і 10-місячним сином – спочатку в ФРН, а згодом – у Великобританію. З того часу живе у Західній Європі (Англія, Німеччина, Чехія).

Працює радіожурналістом на ВВС, "Радіо Свобода". На початку своєї літературної кар’єри розвивався як поет, потім як радіожурналіст, автор радіоп’єс. Перше його есеї в українських перекладах Івана Кошелівця опублікувала мюнхенська "Сучасність".

Автор низки книжок прози та віршів.

Творчий вечір Івана Малковича зібрав повний зал театру ім. Гоголя у центрі Полтави.

"Не знаю, чи у такий дуже тривожний, непростий час для України – найкращий час для поезії. Але поезія вічна. Мені згадується сьогодні поет Мирослав Кушнір, лицар УПА, який загинув у 22 роки. В одному вірші у нього є два рядки: "Не букв рядки, а кулеметом ряди ворожих трупів став".

Іван Малкович, письменник

Повний запис відео події дивіться тут. 

Іван Малкович – український поет і видавець.

Народився 10 травня 1961 року в Березові Нижньому на Івано-Франківщині. Закінчив скрипковий клас Івано-Франківського музучилища та філологічний факультет Київського державного університету ім. Т.Шевченка. Член Спілки письменників з 1986 р. Лауреат Шевченківської (2017) та інших літературних премій, кавалер "Ордена усмішки" (Польща).

Автор семи "дорослих" поетичних книг: "Білий камінь" (1984), "Ключ" (1988), "Вірші" (1992), "Із янголом на плечі" (1997), "Вірші на зиму" (2006), "Все поруч" (2010, 2011 (2-ге, доповнене видання); "Подорожник з новими віршами", 2013, 2016, 2017.

Ще 19-річним юнаком на всеукраїнському літературному семінарі в Ірпені таємним голосуванням кількох сотень літераторів Івана Малковича було обрано "Найкращим молодим поетом".

Іван Малкович – редактор, упорядник, автор та перекладач кількох десятків книжок для дітей.

Вірші Івана Малковича перекладено англійською, німецькою, італійською, російською, польською, бенгальською (Індія), литовською, норвезькою, грузинською, азербайджанською, словацькою, словенською мовами.

Не поменшало людей і на творчому вечорі Юрія Іздрика. Організаторам довелося навіть транслювати подію на вході біля театру, адже бажаючих потрапити на вситуп українського письменника було чимало.

Юрій Іздрик – прозаїк, поет, культуролог, належить до так званого "Станіславського феномену" – групи митців з Івано-Франківська, які творчо сформувались приблизно в один і той самий період. Іздрик зараз – один із найпопулярніших літераторів, який також має свій музичний проект під назвою DRUMТИАТР.

Колись Іздрика знали як редактора та ідеолога легендарного контркультурного самвидавного журналу "Четвер" та автора експериментально прози як, наприклад, роман "Воццек".

Але тепер Іздрика знають як музиканта та автора віршів, які стрімко поширились мережею і їх часто можна зустріти у вигляді написів на стінах будь-якого українського міста. Відзначений премією "Книга року ВВС".

Юрій Іздрик живе і працює у Калуші.

Трансляцію вситупу за посиланням.

Тим часом на Театральній площі до виступу готувалися учасники камерного концерту-присвяти Вікторії Польової "Готланд. Послання острову": ВІкторія Польова (рояль), Назгуль Шукаєва (вокал), Андрій Павлов (скрипка), Артем Полуденний (віолончель), Юрій Немировський (кларнет), Ігор Єрмак (флейта), Олег Пахомов (маримба).

Вікторія Польова (нар. 11 вересня 1962, Київ) – українська композиторка, член Національної спілки композиторів України. Лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2018).

Працює у симфонічному, хоровому, камерно-інструментальному жанрах. Ранній період творчості Вікторії Польової пов’язаний із естетикою авангарду та полістилістикою. З кінця 1990-х її музика стилістично тяжіє до так званого "сакральному мінімалізму". Значний період творчості Вікторії Польової пов’язаний із вивченням та втіленням у музиці богослужебних текстів.

Твори Вікторії Польової виконуються на таких сценах, як Бетховенський фестиваль у Бонні (Німеччина), Фестиваль камерної музики у Локенхаузі (Австрія), Фестиваль Юрія Башмета у Мінську (Білорусь), Пасхальний фестиваль Валерія Гергієва у Москві (Росія), фестиваль "Камерна музика поєднує світ" (Кронберг, Німеччина), Дрезденський музичний фестиваль, зали Берлінської та Кельнської філармоній (Німеччина), Театр Шатле (Париж, Франція), Рудольфінум-Дворжак зал (Прага, Чехія), Concert Auditorio Nacional de España (Мадрид, Іспанія), George Weston Recital Hall (Торонто, Канада), Yerba Buena Theater (Сан-Франциско, США), Oriental Art Center (Шанхай, Китай), Seoul Art Center (Корея), Esplanade Concert Hall (Сінгапур), фестивалі сучасної музики в Україні, РФ, Швеції, Фінляндії, Швейцарії, Італії, Франції, Польщі, ОАЕ, США, Перу, Чилі.

Вікторія Польова – лауреатка Мистецької премії "Київ" ім. Артемія Веделя (2013), міжнародного конкурсу "Spherical Music" (США, 2008), Премія імені Бориса Лятошинського (2005), Всеукраїнського конкурсу композиторів "Псалми Третього Тисячоліття" (I премія, 2001), Премії ім. Левка Ревуцького (1995).

Її твори публікуються швейцарським видавництвом "Sordino Ediziuns Musicalas".

"Я присвячую цей концерт своїй міфічні прабатьківщині – острову Готленд, де, можливо, у недрях землі лежать рештки моїх пращурів".

Вікторія Польова

Завершився другий день Міжнародного поетичного фестивалю концертом-презентацією поетичної збірки Олега Каданова "Не я, а той".

Слідкуйте за онлайн-трансляціями завершального третього дня Meridian Poltava на сторінці Weche у Facebook. 

Джерело копірайту про учасників фестивалю

Фото Аліни Лісненко