Машини і футбол для хлопчиків, ляльки і танцювальні гуртки – дівчаткам? У нашій новій рубриці "Навколо спорту" розповідаємо про те, як чернівчани ставляться до "нестандартних" дівчат

Гра, яка змушує завмирати серця, збирає навколо себе тисячі фанатів та без якої вже не може існувати світ. Гра мільйонів. Так говорять про футбол.

Втім в Україні цей вид спорту - символічне поле битви, де не місце жінкам, які вважаються слабшими від чоловіків. Якщо футбол для чоловіків – це спосіб довести та підкреслити власну мужність, то стосовно жінок – це поставити під питання власну жіночність.

Проте жіночий футбол на сьогодні користується чималою популярністю у різних країнах світу. Фаворитами є Німеччина, США, Норвегія. Японці у день, коли жіноча збірна грає вирішальний матч на чемпіонаті світу, навіть оголошує вихідний.

Мало хто знає, але для того, аби сьогодні жінка могла вільно грати у футбол, потрібно було чекати довгі століття заборон та переслідувань.

Трішки з історії:

Величезний поштовх жіночий футбол отримав у 1991 році на першому чемпіонаті світу з футболу серед жінок. Фахівці FIFA підрахували, що у 2012 році кількість жінок, які грають у футбол зрівнюється з чоловіками - футболістами. Вже зараз близько 40 мільйонів жінок у світі займаються цим видом спорту.

Умовний відлік появи жіночого футболу можна почати з китайської фрески, вік якої понад 2 тисячі років. На фресці зображена древня китайська гра, яку грали жінки - «цу цзюй», що в перекладі означає «штовхати м'яч».

У часи Середньовіччя, коли релігійні догми та стереотипи були як ніколи жорстокими по відношенню до жінки, ні про які жіночі футбольні зустрічі мови не могло бути.

Втім, починаючи з XVII сторіччя жінки у Європі значно активізувалися і навіть провели свої перші поєдинки. Існує згадка про «незвичайний поєдинок» з м'ячем між заміжніми та незаміжніми жінками, який був проведений у невеликому шотландському містечку. Але Батьківщиною жіночого футболу і донині прийнято вважати Англію. Саме там у 1895 році був створений перший жіночий футбольний клуб «British Ladies Football Club». Слід зауважити, що жіночий футбол був не просто популярним, а шалено популярним. В англійських архівах збереглися такі дані: в 1917 році в Престоні «жіночий поєдинок з м'ячем» зібрав величезну кількість глядачів - 10 тисяч, таким успіхом не могли похвалитися навіть найсерйозніші чоловічі матчі.

Чоловіки хоча й приходили вболівати на матчі, але не дуже позитивно сприймали жіночу гру. В 1921 році Англійська асоціація заборонила жінкам грати на стадіонах, на яких проводяться матчі чоловічої ліги. Трохи пізніше Англія взагалі офіційно заборонила жінкам грати у футбол, мотивуючи це тим, що дане заняття шкідливе для здоров’я жінки.

Врешті, визнавши, що забороняти жінкам грати у футбол недемократично та нецивілізовано, у 1971 році Великобританія скасувала всі заборони для жінок.

Чого не скажеш про Радянський Союз, де лише почала діяти постанова Держкомспорту про заборону всіх видів східних єдиноборств, чемпіонатів з бриджу й жіночого футболу. Виявилося, що такі фізичні вправи негативно впливають на організм жінок. Але при цьому радянська влада не забороняла жінкам працювати в шахтах, на шкідливих заводах та фабриках, і навіть вантажниками в порту.

1989 року в Радянському Союзі з’явилася Асоціація жіночого футболу, а вже через два роки відбувся перший чемпіонат світу з футболу серед жінок. 1999-го чемпіонат відвідали понад 650 тисяч глядачів і близько мільярда в 70 країнах подивилися по телевізору. Власне кажучи, із цього часу гра лише посилює темпи розвитку.

На даний момент жіночий футбол в Україні переживає не найкращі часи. Фінансування та популяризація набагато менша ніж у чоловіків. Перш за все у свідомості більшості українців закріпився стійкий гендерний стереотип, що футбол – це чоловіча гра.

Дехто з чоловіків, категорично проти дівчат, які цікавляться футболом, кажуть, що жінки та футбол – це дві несумісні речі. Мабуть, вони вважають, що якщо жінкам стане цікавий футбол, то з часом вони захочуть його змінити на свій лад.

«Мені доводилося чути, що футбол – це не жіноча гра. Траплялося, що люди дуже дивувалися, коли чули про жіночий футбол («А що – таке існує?»). Але ті, хто дізнавався про цей вид спорту, починали цікавитися й ставали відданими фанатами жіночого футболу».  

Ія Андрущак, гравчиня національної жіночої збірної України та харківського ФК «Житлобуд-1»

У Чернівцях існує декілька жіночих команд: «БДМУ – Ніка», «Університет», «Спортфак ЧНУ» та «Буковинська надія».

«Нещодавно я почав тренувати жіночу збірну з футболу «Буковинська надія». Команда існує лише місяць, тому здобутків ще немає. Фінансування здійснюється спонсором, який і створив команду. Скажу лише, що плануємо подаватись на Чемпіонат України з жіночого футболу».

Дмитро Гордей, тренер збірної міста Чернівці

Та чи панує у Чернівцях стереотипи, що у футболі тільки хлопці?

Провівши опитування в соцмережі, як у місті відносяться до жіночого футболу, ми отримали такі результати: з 96 людей, а це 84%, відповіли позитивно, інші 16 – негативно. Майже всі негативні відповіді надійшли від чоловіків.

«Я вважаю, що дівчина повинна бути дівчиною. Тобто займатись тим, що притаманно дівчатам. Особисто я не сприймаю жіночий футбол». 

Денис Гавриляк, студент

«У час, коли боротьба з жіночою дискримінацією іде повним ходом, жіночий футбол має право на існування. І взагалі є цікавим для перегляду. Проте змагатися проти жіночої команди я б не хотів».

 Олег Українець, чернівчанин

Існує величезна відмінність у фінансуванні жіночого футболу. "Цільовою комплексною програмою розвитку футболу в Україні на 1997–2002 роки" Кабінету Міністрів України було задекларовано сприяння розвитку жіночого футболу в Україні. Для цього було виділено 80 тисяч гривень, що становить лише 0,06% від загальних фондів, призначених для розвитку футболу в Україні (122,8 мільйони гривень). Це означає, що 99,04% фінансування було спрямовано на чоловічу групу. Державна цільова соціальна програма "Футбол України: здоров'я, престиж та єдність нації" на 2013-2017 роки, яку ініціює Федерація футболу України взагалі не розглядає тему фінансування жіночого футболу. Можливо, якби ситуація змінилась, Україна давно би склала конкуренцію зарубіжним командам.

«Можна сказати, що я виросла на стадіоні, граю у футбол з дитинства, а тепер виступаю за «БДМУ-НІКА», а ще цього року у Чернівцях створили збірну. Друзі-хлопці нормально ставились до мого захоплення, а от подруги просто не цікавились моїм хоббі, але й не засуджували. Зараз є багато знайомих дівчат-однодумців».

Оксана Одочук, футболістка

Більшість людей в Україні ще сприймають жіночий футбол як шоу. Але все ж, він існує. І хоча помаленьку але таки розвивається.

У професійному футболі кількість жіночих команд останніми роками збільшилася, як ніколи. Сьогодні у Вищій лізі грають десять жіночих команд. У Першій – одинадцять. Число дівочих команд зростає щороку й сягнуло вже 110 колективів різних вікових категорій.

«Я вважаю, що чим більше жінок буде у футболі, тим більше там буде порядку. Жінкам треба дякувати, що такій жорсткій грі вони дарують стільки краси і доброти». 

Марсель Павлюк, фанат

Фото Василя Салиги