23 травня в Художній галереї на Штейнбарга відкрилась виставка Ксенії Жижій «Подумки. Пошепки. Вголос»
Художниця-керамістка привезла зі Львова графічні та об’ємні роботи з глини. Виставка поєднує абстрактні графічні картини та скульптури незвичайних форм.
Ксенія родом із Запоріжжя. Зараз вона викладає у Львівській академії мистецтв на кафедрі художньої кераміки.
«Виросла молодь, яка мислить концептуально. Це вже не сьогодення – це наше майбутнє. Зараз в академії багато немолодих викладачів, але останні кілька років молодь почали допускати до викладання. Це дуже правильно, адже саме ось такі викладачі розвивають мистецтво».
Наталія Богомаз, модераторка презентації виставки
Роботи Ксенії поділені на 3 частини. Усі вони означають стадії становлення особистості. На думку художниці, кожна з робіт має особливе символічне значення.
«Часто буває так, що люди чогось хочуть, але це назавжди лишається у їхніх думках. Це стадія «Подумки». Без самореалізації людина проживає її кожний день. Наступна стадія – «Пошепки». Це коли людина хоче щось змінити. Страх перед невідомим, неможливим. Але бажання розвиватися перемагає. Символи моїх робіт є асоціативними, але вони виходять у простір. Найвищою стадією становлення себе є боротьба зі своїми страхами «Вголос».
Ксенія Жижій, художниця-керамістка
Абстрактні зображення в роботах Ксенії нагадують «Плями Роршаха». У кожного глядача вони викликають власні асоціації. Серед об’ємних робіт Ксенії є скульптури та різнокольорові камінці різних форм.
«У євреїв є традиція: замість квітів приносити на кладовища камінчики. Ксенія, трансформуючи з цих камінчиків свою ідеологію, показує маленькі кроки в житті людини. Вражає те, як можна з простого камінчика зробити витвір мистецтва».
Олексій Бурбак, меценат виставки «Подумки. Пошепки. Вголос»
Для виставки художниця виліпила вручну більше тисячі камінців, кожен з яких має особливу форму та колір. Деякі з них світяться у темряві через люмінесцентні властивості.
«Це для мене дуже асоціативна робота. Камінці мені нагадують суспільство. Вони ніби всі схожі, але все ж різні. Так і в людей. Ми ніби всі однакові, але кожен має прагнути чогось свого. Я хочу поділитися переживаннями з приводу становлення особистості, адже мене це дійсно турбує. Хочу сказати молоді, що варто йти далі робити нові кроки, навіть якщо усі кажуть, що нічого не вийде. Якщо би це було правдою, прогресу б не було».
Ксенія Жижій, художниця-керамістка
Трансляцію презентації виставки дивіться за посиланням.
Фото Анастасії Бойчук
