Картина, яку автор малював понад місяць, символізує уламки старих Чернівців
Олег Любківський, чернівецький художник, завершив нову картину. Ексклюзивно для Weche Олег показав картину та розповів про її задум та символічні деталі, що на ній зображені:
"Я в цьому році прийшов до одного такого цікавого висновку: враховуючи ситуацію з культурою у нас в країні, є такий сталий стереотип вжитку і дилетанського підходу до теми мистецтва, я вирішив зробити виставку однієї картини. Вийшло вдало, особливо в аспекті міста, середовища, нашої культурної спадщини. Мене ця тема захопила. Раніше я натюрмортом не користувався або користувався дуже рідко. А тут вийшло так, що предмети, з яких я складав натюрморт, були дуже символічні. Тобто це були уламки старих Чернівців, побутові предмети з колишнього середовища німецького чи румунського. Я зробив 4 композиції до Дня міста. І були в мене ще задуми, які я не встиг зробити. Ось цю картину я малював рівно місяць. Але до цього потрібно було скомпонувати предмети, щоби вони складали композицію. А коли вже була композиція малюнка, я перекладав, змивав, витирав аж поки усе не стало на свої місця.
Фактично це осінь чернівецької історії, при чому позитивна осінь, не брутальна, не трагічна і не катастрофічна. Тут зображені рідкісні предмети, крім того - рослинні елементи. Наприклад, листя дерева гінкго, яких в Чернівцях лише два. Це додає шарму і вишуканості, пахне якоюсь Європою. Або румунська табличка "квартира №7". Здавалось би, цегла "Habsburg" - нісенітниця. А була ціла династія Габсбургів, яка змінила хід історії в Європі, взагалі збудувала пів Європи і Чернівці у тому числі. Отак собі валялася і я її підібрав, перетворив у художній образ.
Ця робота йшла найважче з усіх робіт. Тому що предмети, здавалось би, прості, а прості предмети дуже важко малювати, наприклад цеглу. Спробуйте з цегли зробити художній образ. Вона мене мучила щодня. Цегла має бути живою.
В певний момент наступила криза. Я думав, що вже не бачу те, що роблю. Хотів усе кидати або рвати. Але потім поїхав у Київ на презентацію художника Івана Марчука. Через три дні повернувся, подивився на картину і побачив, як усе класно, яка тут гармонія. Чому ж я цього не бачив раніше? Таким чином перед вами стоїть картина саме у такому вигляді".
Фото Василя Салиги.
