В самісінькому центрі міста, на вулиці Кобилянської, за завжди замкнутими дверима, приховано величезний простір – чотириповерхове приміщення покинутого кінотеатру "Україна", частини Німецького Народного Дому та целанівського центру. Ми дізналися про "Пісок з урн", техно-вечірку та фільми, які дивилися чернівчани у минулому столітті.
З історії будівлі
Будівництво Німецького Народного Дому за проектом Густава Фріча завершилось у 1910 році. У 5-типоверховій споруді розміщувалися різні німецькі товариства, організації та спілки. А також була велика зала, де проводилися заходи різних товариств, і не тільки німецьких, – конференції, концерти, зустрічі з відомими особами, вистави та святкові вечори з танцями. Після встановлення румунської влади на Буковині, на початку 20-х років українська театральна трупа була вимушена покинути приміщення драмтеатру (тепер театр імені Ольги Кобилянської), і показувала свої вистави у залі Німецького Дому аж до 1928 року. Коли ж кінематограф став популярнішим за театр, майже усі великі зали перетворили у кінотеатри. Зокрема, у 1931 році, як зазначає дослідник Юрій Чорней, і в Німецькому Домі почав функціонувати стаціонарний кінотеатр "Глорія Палас", де вперше у Чернівцях почали показувати звукове кіно.
Після приходу на Буковину у 1940 році Радянської армії, багатьох німців переселили до Німеччини, Німецький Народний Дім пристосували до потреб нової влади, а кінотеатру дали нову назву – "Україна". Частина Німецького Народного Дому, де нині розміщується галерея "Вернісаж", була холом кінотеатру, а приміщення, де зараз знаходиться Літературний целанівський центр, слугувало касами кінотеатру.
Після пожежі 1956 року зала була дуже пошкоджена, і майже нічого із внутрішнього оздоблення не збереглося. Усе, що залишилося до теперішнього часу – це оздоблення та ліпнина не австрійського періоду, а вже радянського.
Як згадує директор Українського Народного Дому Володимир Старик, заходити в кінотеатр треба було з вулиці Кобилянської, а вихід розміщувався на вулиці Кайндля. Тут показували НДР-івські фільми, фільми про війну, а на кінопоказах часто виступали ветерани.
Кінотеатр був досить популярним серед чернівчан, аж поки його не закрили ще у 90-х роках. Відтоді це приміщення вже не використовували за безпосереднім призначенням. Покинута частина Німецького Народного Дому перебуває на балансі департаменту економіки Чернівецької міської ради. Ще у 2013 році цю чотириповерхову будівлю виставили на продаж на аукціоні з вимогою облаштувати там кінотеатр, однак покупця так і не знайшлось.
"Пісок з урн"
У 2010 році в приміщенні кінотеатру "Україна" відбулась одна з найпомітніших подій міжнародного поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz" – прем’єрний показ експериментальної вистави "Пісок з урн" за поезією Пауля Целана про трагічну долю поета.
"Коли починаєш згадувати, то одразу спрацьовує емоційна пам’ять, дуже незабутня атмосфера кінотеатру органічно влилася у виставу "Пісок з урн". Кращої локації для цієї вистави не знайти. Таке відчуття, що вона і народилась там – поблизу будинку Пауля Целана (вул. Саксаганського) в кінотеатрі "Україна"".
Іван Данілін, актор вистави «Пісок з урн»
"У 2010 році ми робили заходи в колишньому кінотеатрі "Україна", в рамках "Meridian Czernowitz". Із задоволенням і далі б використовували цю локацію, але для нас безпека учасників і публіки понад усе, тому своїх подій в кінотеатрі ми більше не робимо. Але я вважаю, що ця локація має бути пріоритетом для міста, оскільки вона розташована в туристичній частині міста, може вмістити багато людей і вона універсальна".
Святослав Померанцев, президент міжнародного поетичного фестивалю "Meridian Czernowitz"
Тимчасова видимість осередку протокультури
У 2013 році у Чернівцях існували сквоти – приміщення, заселені нелегально, без відома і згоди власника: "Комета" у закинутому м’ясокомбінаті на вулиці Ярослава Мудрого, "Глюкодин" на бавовняній фабриці "Восток", "Воєнторг" на вулиці Садовій. Різні альтернативні спільноти використовували їх як майданчики протокультури.
До 2014 року існував також сквот і в кінотеатрі «Україна». В кімнаті з пописаними стінами та пошарпаними меблями, якщо прислухатись, чути голоси людей, що живуть у квартирі за стіною. Тоді це приміщення тимчасово заселяли представники місцевої панк-спільноти, які користувались незапароленим сусідським вай-фаєм та навіть змогли незаконно отримати доступ до електричної мережі.
Влітку 2015 року місцевою ініціативою Roşa Collective спільно з організаціями з Литви та Німеччини, за підтримки Європейського культурного фонду було проведено дослідження та мапування покинутих будівель, що завершилось низкою мистецьких інтервенцій у закинуті простори, з метою привернення до них уваги. Одним із таких місць був і кінотеатр "Україна".
"Під час "Тимчасової видимості" я намагався більш цивільно звернути увагу містян на цей простір. Мав і особистий сентимент, оскільки курував тоді Літературний целанівський центр. З невеликою командою: філолог, архітектор, маркетолог та фізик, ми у липні перетворили покинутий кінотеатр на одноденний інтерактивний знімальний майданчик, навіть відзняли та змонтували доволі пристойний матеріал".
Андрій Тужиков, культуртрегер.
"Моя персональна думка щодо цього простору проста: його стан жахливий, але я бачу в ньому арт-сквот із майстернями, студіями у стилі лофт, де могли б жити і працювати митці. Так вчинили кишиневські чиновники, коли віддали митцям колишній краєзнавчий музей, і не пожалкували. Нині це одна з арт-точок Кишинева. Але ініціатива повинна йти від місцевої спільноти, оскільки запиту немає, то й немає сенсу рухатися муніципалітету. Ми не повинні чекати від держави, ми повинні пропонувати".
Андрій Тужиков, культуртрегер.
Техно-вечірка
26 грудня 2015 року в приміщенні кінотеатру відбулась техно-вечірка.
"Все почалося з Віли. Ми були не дуже знайомі до старту підготовки. В целанівському центрі на початку грудня 2015 хлопці з Capsule робили відео-стрім виступу Сергія Etapp Kyle, який не перший рік “розсікає” по світу. Туди Віла й прийшов з ідеєю зробити вечірку в колишньому кінотеатрі, місці, де йому було круто, і не раз. Як він забирався всередину впродовж років – вже інша розмова. Відразу з’явився Денис Каі в ролі хедлайнера вечору-ночі. Я підтягнув ще двох локальних хлопців, старих знайомих Border Shift і Sentinel, які грали з платівок. Віла з Денисом роздрукували близько десятка своїх фото. Ми їх розмістили по периметру залу".
Олександр Курпа, співорганізатор вечірки
"Сталася "вечірка/фотовиставка в старій будівлі в центрі міста". Плюс світло Саші Жуковського і куби Андре, що світились. Ключовою була допомога багатьох людей. Були гори сміття, сумніви щодо міцності стін і склепіння, були ризики із сусідами, які могли подзвонити поліції. Ми зробили все, що в наших силах, у цьому я впевнений. Хотілося голосніше (і треба було голосніше), але один допитливий хлопець з-за стіни, не дивлячись на акуратний звук, все одно розлютився і достукався до поліції (з поліцією все обійшлося). Згорнулись до третьої. Гардероб влаштували в целанівському центрі. Десяток метрів по морозу і пірнути в діру в кінотеатр".
Олександр Курпа, співорганізатор вечірки
Що з кінотеатром тепер?
Станом на січень 2018 року у переліку вільних приміщень комунальної власності територіальної громади міста, які можна взяти в оренду навпроти рядка з адресою вул. Кобилянської 51, 53 зазначено "Вивчається питання щодо створення громадського культурно-мистецького простору".
Всередині тут цілковита розруха, купами лежить будівельне сміття, коробки від піци та порожні пляшки. Двері на вулиці Кобилянської завжди замкнені. Можливо чернівчани дочекаються, поки оновлене приміщення кінотеатру відкриють для відвідувачів, адже це місце важливе, але хтозна, хтозна…
Матеріал Оксани Чміль
Фото Василя Салиги
