Євгенія Нестерович, журналістка та культурна менеджерка зі Львова, вже вчетверте організовує Місяць авторських читань у Львові. До цього працювала з кількома десятками місцевих, національних та міжнародних проектів: Маzeпа-фест 2007-2011 у Полтаві, Свято музики у Львові 2013-2016 років, Конгрес культури Східного партнерства у 2015-му у Львові, Львівський місяць у Вроцлаві Європейській столиці культури у 2016-му, LEMinarium у 2016-2017 роках та Бієнале довіри у Львові 2018 тощо.

Євгенія родом з Полтавщини, вчилася у Києві, та вже 10 років живе у Львові. Закінчила літературну творчість та теорію літератури (аспірантка Ірини Старовойт), де писала про зміни у літературній комунікації в цифровому середовищі мережі. Каже, що в інтернеті всі ми – персонажі великого суцільного інтертексту. 

Із 17 років працює в журналістиці (огляди, інтерв’ю, тепер культурна аналітика), а з 18 – в культурному менеджменті. Протягом 5-ти років Євгенія була співредакторкою сторінки Штука в онлайн-газеті Збруч. У 2014 році отримала II нагороду за найкраще інтерв’ю на Конкурсі журналістів TEКСT 2014, у 2016 – І премію Мистецтвознавчого конкурсу. У 2016 після резиденції у Чернівцях опублікувала у співавторстві з Юрієм Іздриком книгу SUMMA (Meridian Czernowitz).

Про культурний розвиток України в літературній сфері, а також про Місяць авторських читань у Львові говорили в інтерв’ю з Євгенією Нестерович.

Чому ви працюєте у культурній сфері? Чому, на вашу думку, важливо розвивати культуру в Україні шляхом проведення різноманітних подій?

Я постійно запитую себе про це: чому я досі працюю в культурній сфері, коли всі вже в ІТ? :) Жартую, звісно, але всі ми помічаємо, що цей сектор і далі не є достатньо прибутковим для нормального забезпечення життя, і зазвичай у незалежних проектах люди суміщають їх або по кілька, або зі “справжніми роботами”, які дають можливість утримувати себе та родину. І ця ситуація з незалежним сектором стосується усіх креативних індустрій, де переважають фрілансери. Але думаю, вона найближчим часом мала би змінюватися, адже це вже не поодинока практика, а цілий сектор економіки, який цілком може стати прибутковим, як це вже сталося, наприклад, у Великій Британії. 

Тож наразі я працюю в культурній сфері, тому що звикла, що моя робота має ще якесь додаткове смислове навантаження, і зроблене мною докладається до більш масштабних процесів і зрушень – комусь розширює горизонти, когось дивує і надихає, когось виводить з рівноваги і змушує задуматися про інші точки зору і способи дивитися на світ. Це цікаво, це привід постійно знайомитися з новими людьми, ідеями і історіями, а це в свою чергу, прекрасний спосіб краще зрозуміти самого себе. 

Я сприймаю культуру широко – це не лише і, навіть, не стільки “культурні події”, а фактично, усе, що нас оточує: наш спосіб життя, взаємодії, наш громадський транспорт, наші публічні простори і т.д. Зрештою хабарництво чи халатність – це теж частина культури, і виявляється вона часто в таких складних символічних кодах, що про це точно можна написати дисертацію з антропології культури :)

Ви є співорганізатором Місяця авторських читань у Львові. Як потрапили у команду?

У команду МАЧ мене запросив Григорій Семенчук – незмінний директор цього фестивалю в Україні, з ініціативи якого він і прибув до Львова п’ять років тому. У 2015 році Україна стала почесною гостею фестивалю – 31 український автор були у турне через Брно-Кошице-Остраву-Вроцлав-Львів. Я тоді чимало модерувала на фестивалі, а вже наступного року приєдналася до проекту на повну. Тепер на мені тексти, промоція, робота з медіапартнерами, інформаційний супровід проекту. Наша команда маленька, але ми постійно залучаємо до роботи експертів для консультацій, перекладачів (звісно!), а також оргменеджерів та волонтерів.  

Скільки років існує МАЧ та як він створився?

До 2015 року фестиваль вже здобув собі гучне ім’я у Центральній Європі: він почався у Брно у 1999 році з мало не божевільної ідеї місцевого маленького видавництва Vetrny Mlyny, а потім поступово перетворився на культову подію, обріс містами-партнерами, виріс до того, аби запрошувати країни-почесних гостей… Зараз це фестиваль із двадцятирічною історією, своєю специфічною аудиторією (часто спеціалізованою, але часто і просто зацікавленими містянами), який об'єднує воєдино 5 нестоличних міст Центральної Європи: Брно, Кошице, Остраву, Вроцлав та Львів. І для мене дуже важливо, що ми тут реально включаємося у це особливе культурне поле, в якому тільки намацуємо свою поставу і зручну для нас позицію для говоріння. Українські письменники у п’ятимовному каталозі фестивалю теж роблять свій символічний внесок у формування актуального образу Центральної Європи в сучасній літературі.

Сьогодні у фестивалю є грантова підтримка, фінансування з боку міської ради. Розкажіть про перший фестиваль. Як його організовували та з якими труднощами стикалися тоді?

Цьогоріч МАЧ вперше в Україні отримав достатню підтримку – завдяки програмі “Знакові події” від Українського культурного фонду. І це наразі єдине українське державне джерело для співфінансування з нашого боку таких масштабних культурних подій чи проектів. Щороку фестиваль шукає підтримки у культурно-дипломатичних представництв кожної з країн-учасниць МАЧу, ми аплікуємо на фінансування від Львівської міської ради та обласної адміністрації. Втім поки що тільки УКФ пропонує українські гранти, співмірні з масштабами нашої події. Усі попередні фестивалі МАЧ так само відбувалися завдяки підтримці та співфінансуванню десятків партнерів – як приватних, так і інституційних (відсампочатку з нами Чеський центр в Києві, чотири роки місцем для читань було мистецьке об’єднання “Дзиґа”, тепер – театр Лесі, щорічно ми отримуємо підтримку від міськради, Польського Інституту, Літературно-інформаційного центру у Братиславі, Генерально консультсва Республіки Польща у Львові та багатьох інших).

Яким чином Львівська міська рада допомагає вам в організації Місяця авторських читань? Адже відомо, що адміністрація зацікавлена у розвитку Львова як культурної столиці України, чого не скажеш про Чернівці.

У календарний план фінансування культурних заходів ЛМР можна подати заявку заздалегідь – особливо, якщо ваш проект був успішним, і про нього вже знають у місті. У нашому випадку першу незначну підтримку ми отримали одразу від ЛМР – тоді Львів щойно став Містом літератури ЮНЕСКО. Втім це не означає автоматичного призначення певної суми на проект, і теж вимагає щорічної аргументації та доведення своєї значущості. Зараз Львів як місто літератури щойно починає впровадження спеціалізованих програм підтримки для літературного життя у місті. Сподіваймося, що ці ідеї: резиденції, події чи навчання – незабаром дадуть свої плоди. 

Вагома підтримка культурних проектів від ЛМР – це ресурси прес-служби та промоції: можна подати заявку на розміщення соціальної реклами некомерційних проектів, і якщо будуть вільні площини, отримати безкоштовну зовнішню рекламу; можна дати інформацію про проект у прес-службу, і мати її поширення мало не “в кожен дім” у Львові. Зрештою мені видається, у Львові за минулі роки вже сформувалася певна традиція уважного ставлення міських чиновників до незалежного арт-середовища, та і середовище не дає шансів міськраді забути про себе.  

Поетичні фестивалі, книжкові ярмарки, культурні фестивалі – сьогодні в Україні літературні події дуже популярні. А в чому особливість Місяця авторських читань у Львові?

Особливість МАЧ у Львові в тому, що в Україні – лише один з п’яти осередків фестивалю. Місяць авторських читань одночасно відбувається у чотирьох країнах. Щовечора два авторські читання збирають глядачів у Львові, Остраві, Кошицях, Брні та Вроцлаві: одне належить так званій “домашній лінії” (тут читають українські, польські, чеські та словацькі автори), а друге завжди віддане для презентації країни-почесного гостя. Тож цього року впродовж місяця у Львові можна буде почути унікальну панораму румунських письменників та письменниць, як ще ніколи і ніде в Україні.

Зазвичай літературні фестивалі проводять по 2-3 дні, протягом яких дуже інтенсивна програма. Натомість ви проводите авторські читання протягом місяця та лише увечері. Чому обрали саме такий формат?

Цей формат сформувався історично, Львів отримав його вже як готову фестивальну традицію, частину концепції. Думаю, у цьому одночасно й організаційна складність, і концептуальна родзинка фестивалю. Ми не пропонуємо, як більшість, обійняти неохопне і впродовж кількох днів “спожити” тонни літератури. Ми заохочуємо до неспішного слухання, безпосереднього знайомства, особистого контакту. Ви маєте нагоду у камерному форматі наживо почути письменників міжнародного масштабу, особисто щось у них запитати, познайомитися після читань. Мені здається, це відчутна цінність у наш час поспіху і віртуальних відносинах.

Цього року до Львова завітає 62 письменники з 5-ти країн. Чому організатори запросили літераторів саме з Польщі, Чехії, Словаччини та Румунії? 

Польща, Чехія та Словаччина – країни-господарки МАЧ, як і Україна, тому автори та авторки з цих країн присутні на МАЧ щороку. Цьогоріч почесний гість – Румунія, яка у 2019 році вперше головує у раді ЄС – під гаслом «Згуртованість, спільна європейська цінність». «Європа зближення» та «Європа спільних цінностей», окреслені МЗС Румунії серед основних пріоритетів головування, якнайкраще втілюються саме через культурний обмін – глибинне порозуміння, звільнене від упереджених стереотипів і спрощених медіаобразів. А ми, попри спільний кордон, дуже мало знаємо про сучасну культуру Румунії, і МАЧ дарує прекрасну нагоду змінити цей прикрий недолік. А також це виняткова нагода для видавців: можна впродовж місяця не тільки зібрати повне портфоліо маловідомої у нас національної літератури, а й зав’язати одразу прямі контакти з усіма цікавими авторами.

Ми помітили, що з українських відомих письменників відкриватиме Місяць авторських читань Оксана Забужко, а на закритті виступить Юрій Андрухович. Чи очікуєте ви найбільшого аншлагу саме у ці дні? Скільки загалом відвідувачів авторських читань ви прогнозуєте?

Справді, відкриття і закриття фестивалю заплановані на великій сцені театру Лесі Українки. Ми вже знаємо з попередніх років, що саме початок і кінець привертають найбільшу аудиторію. Проте ми намагаємося дуже цільово комунікувати кожну національну лінію фестивалю, а також жанрово-тематичні напрямки, щоб заохотити прийти не лише, наприклад, знавців польської літератури, а й просто тих, хто любить детективи, експериментальну поезію чи історичні романи.

Чому варто приїхати у Львів на Місяць авторських читань?

У липні у Львові не так багато культурних подій – театри і філармонія на відпочинку, регулярні публічні події часто орієнтовані на молодь і студентів, і тому теж на вакаціях, а пива чи кави випити можна коли завгодно :). Тому, якщо ви давно збиралися до Львова, МАЧ – прекрасний додатковий привід для відвідин. Шукайте відповідні дати у нас на сайті, і придивляйтеся до авторів. Цілком вірогідно, що вам западе в душу хтось досі незнаний, несподіваний, саме “ваш” письменник чи письменниця… Ще одна особливість – усі читання на МАЧі відбуваються мовою оригіналу, а переклад ви бачите одразу на екрані у вигляді субтитрів. Тому це особлива насолода для тих, хто цінує автентичну мовну фонетику, або вчить мови і любить практикуватися. Це нагода побачити письменників зблизька, запитати і поговорити,познайомитися зі спільнотою МАЧ, що за ці роки вже сформувалася у Львові. Це також можливість подивитися на себе (на нас – українців) очима інших культур і, вірогідно, побачити щось несподіване та особливе.

Спілкувалась Аліна Лісненко

Фонове фото Олександра Населенко

Програма Місяця літературних читань 2019