Органний зал у Чернівцях – не те місце, де збираються шумні компанії, щоби послухати улюблені треки чи потусити під сучасні ритми. Якщо, пробігаючи повз Вірменську церкву, раптом почуєте з-за дверей мелодію гурту Linkin Park, AC/DС, Arctic Monkeys або Мерліна Менсона, не лякайтеся, це не слухові галюцинації. Це Світлана Бардаус готується до концерту. Вона єдина органістка в Чернівцях. Тільки ця людина вміє примусити звучати складний механізм із трьохярусною клавіатурою, педалями для гри ногами та купою незрозумілих трубок. Крім цього, вона робить переклади сучасних хітів для органу.
Деколи композитор, не знаючи інструменту, пише для нього твір. Органіст його бере і бачить моменти, які потрібно вдосконалити для того, аби твір був ще кращим. Я не пишу музику, але роблю переклади різних творів для органу. Це трохи інший жанр. Будь-який твір, навіть естрадний, я адаптую під виконання на органі. Це інший вид роботи музиканта. Напевно, тільки органісти його мають. У моїх руках – цілий оркестр, яким я можу керувати. Це складно, але цікаво. Люди не очікують почути на такому класичному інструменті сучасне звучання.
У яких музичних стилях, крім класики, можна почути орган?
На органі можна грати в абсолютно різних стилях: рок, поп, джаз. Будь-яку музику можна перекласти. Інша справа полягає в тому, що не завжди це буде добре звучати. Органний репертуар – один з найбільших. І найцікавіше те, що сучасна музика дуже добре перекладається для органу. Навіть, якщо вона написана не для нього, а для інших інструментів. Саме на органі сучасна музика звучить прекрасно. Мені здається, що композитори, які пишуть свої твори для інших інструментів, навіть не підозрюють, що це можна зіграти на органі. Поки десь в Інтернеті не з’явиться відео цього експерименту. Тоді люди чують інші барви, які додає музиці орган.
В Україні мало органістів, адже мало органів. Де ви опанували це мистецтво?
Коли я вчилась у музичному училищі, то навіть не знала, що у нас є такий предмет. Він був якийсь примарний. Ніби існує, але про це ніхто не знає. Вступивши до Львівської консерваторії, я дізналася, що у нас є факультет органу. Тоді вирішила, що маю потрапити на цей факультет, хоч за 5 років його існування там навчалися всього три учні. Ректор сказав, якщо закінчу перший курс на відмінно, то мені дозволять паралельно навчатись на двох факультетах. І у мене вийшло. Мені вдалося закінчити консерваторію за спеціальностями фортепіано та орган.
Чим відрізняється орган від фортепіано?
Зовнішньо відрізняється тільки тим, що у органа є три клавіатури, а у фортепіано – одна. Але насправді, орган – це духовий інструмент. У ньому звучать труби, а фортепіано – це струнний інструмент, він навіть більше споріднений зі скрипкою, ніж з органом. Орган – це ніби дуже великий духовий оркестр. Органіст тільки відкриває ці клапани на клавіатурі. Найцікавіше, що навіть збільшуючи духовий оркестр, чомусь звучання органу у нього так і не виникає, хоча це ті ж самі труби. Якщо зібрати 1,5 тисячі трубачів, то мав би зазвучати орган, але цього не буде, бо ми не зможемо втиснути на такій маленькій площі таку кількість музикантів.
Де ще можна навчитися грати на органі?
Треба вступати до консерваторії. У Львові зараз немає викладача. А в Києві – один. Це дуже мало. Тому майже всі органісти виїжджають за кордон. Там шалена конкуренція, але можливостей більше і велика перспектива. В одному тільки Кракові – 100 органів. Музикант отримує там більше досвіду, ніж за 5 років навчання в Україні. Тому бажано після консерваторії в Україні закінчувати ще й консерваторію за кордоном.
Ви також після Львівської консерваторії навчалися за кордоном?
Мені вдалося побувати на вищих виконавських курсах у Швейцарії. Вони проходять влітку, коли студенти консерваторії приїжджають в іншу країну і місяць займаються з видатними органістами. Дуже багато студентів було не тільки з Європи, а й із Японії і Кореї. Зібрати таких всесвітніх професорів разом дуже складно. Це був короткий курс, але на стільки насичений, що його можна прирівняти до року навчання в консерваторії. Викладачі возили нас країною, щоби показати всі інструменти, які у них є. Перед Швейцарією я ще брала приватні уроки з викладачем у Франції. Їздила також до Польщі на гастролі, але завжди намагалася поєднувати гастролі із навчанням. Щоби навчитися добре грати на органі, потрібно постійно вдосконалюватися. Це дуже непросто, але кожного разу нова країна приносить нові враження. Це довго, дорого, але це того варте.
Чи погодилися б ви поїхати на роботу за кордон?
Мене двічі запрошували переїхати до Польщі. Потім запрошували у Францію, але обставини складалися так, що Україна мене не відпускала. Чи поїхала би зараз? Можливо, на гастрольний тур. Але, щоби виїхати на постійне проживання – навряд чи. Органіст завжди прив’язаний до свого інструменту. Він не може як піаніст чи скрипаль займатися вдома, а потім їздити на концерти. Він повинен мати свій інструмент, на якому грає вже певний період. У Європі органістів дуже багато. Будучи емігрантом, шансів зробити успішну кар’єру менше, ніж удома. Раніше я їздила за кордон і грала з іноземними музикантами, а зараз навпаки, вони приїздять і грають тут зі мною. Дехто з них каже, що в їх країні немає такого хорошого інструменту. А ще їм легше приїхати сюди, ніж нам туди. Гонорари, звичайно, для європейців мізерні. Тому вони їдуть сюди з цікавості, а не для того, аби заробляти. Їм цікаво подивитися країну. Коли іноземці заходять у чернівецький зал органної та камерної музики, перші секунди перебувають у шоці. Я завжди чекаю цього моменту, щоби подивитися, як вони заходять. Бо Україна в світі має зовсім інший імідж. Приємно, коли музиканти приїжджають сюди, дізнаються щось нове про нашу країну і везуть додому позитивні емоції. Цей потік іноземних виконавців потрохи збільшується.
Яка середня вартість органу?
Вартість органу приблизно така ж, як і хорошої скрипки. Хоча здається, що скрипка має бути дешевшою, вона ж в рази менша за розмірами. Хороші інструменти коштують дорого, як і все у світі. Через великий об’єм органу здається, що він має бути найдорожчим, але це не так. Найдорожчі інструменти – скрипки Страдіварі, хоча вони й маленькі. Органи довго будуються, вимагають досвідчених професіоналів, яких у наші часи на багато менше, ніж в епоху бароко. Орган купують один раз на 200 років. Це надзвичайно довговічний інструмент. Якби не було Першої та Другої світових воєн, цих старовинних інструментів залишилося би на багато більше. Найстарші інструменти збереглися з 1300-го року. Уявляєте, як це довго? Інструмент нам привезли з Чехії. Коли купували наш інструмент, а це було 1991 року, він коштував приблизно мільйон доларів. Така ж ціна залишається і зараз.
В яких містах України є органи?
Майже всі обласні центри мають органи. У великих містах навіть кілька. І ще хороша новина. Нещодавно в Харкові побудували органний зал, і спеціально для нього купили інструмент. Це вперше, коли Україна втілила такий великий проект і побудувала органний зал.
Як часто в Чернівцях організовують концерти органної музики?
Ми намагаємося робити це частіше. Зимою чомусь менше, а от влітку маємо аншлаги. Фестиваль органної музики проходив у нас у серпні, тоді було багато концертів, практично через день. Навіть не знаю, як слухач може вибрати, куди йому піти. Адже багато теж не добре. За місяць зазвичай відбувається мінімум 4 концерти.
Багато людей приходить на ваші концерти?
Дуже приємно, що на концерти почало ходити більше людей. Батьки приводять дітей, і це правильно. Адже бажання слухати музику потрібно прищеплювати з дитинства. Я бачу на концертах дуже багато молоді. Іноді тут назначають побачення. У старших людей своє бажання пізнавати щось нове. Цікаво, що у людей різна реакція на органну музику. Грати тільки Баха і бароко – дуже нудно. А коли це міксується із сучасною музикою, все сприймається інакше. Одного разу до мене підійшов чоловік і сказав: “Знаєте, я вперше так налякався”. Це був сучасний твір Філліпа Ґласса, присвячений екологічному лиху на Землі. Твір коротенький, але надзвичайно неприємний. Цей чоловік відчув, як ми знищуємо планету. П’єса закінчується так несподівано, як обривається життя на Землі. Це змушує людину замислитись.
Якщо немає можливості піти на концерт, можна послухати аудіозаписи?
Ще одна особливість. Орган – єдиний у світі інструмент, який не записується. Ми багато дисків намагалися записати, але чути справжній інструмент у залі і чути його на записі – це дві різні речі. Я навіть не впізнаю свій інструмент, коли він звучить у записі. Сподіваюся, колись вигадають апаратуру, яка зможе добре записати і передавати звучання органу, але поки що це неможливо.
Якщо ви ще не були на подібному перфомансі, раджу хоча би раз змінити маршрут до звичного кінотеатру на концерт органної музики. Її космічний звук неможливо описати словами. Це саме те, що потрібно хоч раз у житті почути на власні вуха.
Спілкувалась Юлія Панаетова
Фото Василя Салиги
