У Чернівцях відбувся перший фестиваль джазу та вільної імпровізації Muza Hyst. Відкривав джазовий фестиваль гурт Марк Токар Тріо, у складі якого – контрабасист світового рівня Марк Токар, перкусіоніст Олексій Артемов та джазовий саксофоніст Микола Лебедь.

Чому саме така назва тріо – Марк Токар Тріо?

Олексій: Марк нас зібрав, тому така назва.

Марк: Це робоча назва. Ми зараз думаємо над її зміною. Варіанти є, але вони у таємниці. Для мене була необхідність створити тріо, адже хотілося грати власну музику.

Коли ви вирішили пов'язати своє життя із джазом? Як це було?

Микола: Я не вирішував. Просто грав багато різної музики, і з часом ця музика стала дотичною до джазу.

Олексій: Я також нічого не обирав. Коли джаз, коли не джаз. Мені подобається грати все, головне щоби це був хороший продукт.

Марк: Першим моїм інструментом стала гітара. На ній я завжди імпровізував, потім почав писати свої твори. Я завжди мислив як імпровізатор, тому цілком природно, що в моєму житті з'явився джаз – музика імпровізації.

Олексію, ти перкусіоніст. Хто це та чим відрізняється перкусіоніст від барабанщика?

Олексій: Я скоріше барабанщик, який грає на всьому, що погано лежить.

Марк: Наскільки я розумію, то барабанщик – це той, хто володіє барабанною установкою, а перкусіоніст може грати на різних інструментах. Від якогось кавалка залізяки, до попільнички. На всьому, що видає звук.

Марку, як тобі вдалося зіграти з Боббі Фью, Клаусом Кугелем та іншими представниками фрі-джазу? Чи навчили вони тебе чомусь новому?

Марк: Так склалося. Фрі-джазове коло не таке широке, тому музиканти часто пересікаються на фестивалях, концертах чи у клубах. Звичайно, я не позиціоную себе як фрі-джазовий музикант. Мене більше цікавить створення музики без обмежень якогось стилю. Не хочу робити лише фрі-джаз, мене захоплює власна музика. А от який це буде стиль – не моя робота його визначати.

Такі відомі музиканти обов'язково мали би мене навчити чомусь новому. Це звичайна практика, коли музиканти роблять щось разом, і в цей момент відбувається якась передача знань, енергії, станів, якихось музичних прийомів. Це безперервний процес.

Олексію, зараз ти граєш у складі дуету BARK. Розкажи про цей дует, і де можна почути вашу музику?

Олексій: Це скоріше не дует, а група. З моїм італійським другом ми пишемо музику і запрошуємо до нас людей грати, особливо, якщо ми погано володіємо якимось інструментом. Ми багато пишемо для реклами та кіно, а цього року почали їздити в тури. Музику можна знайти в інтернеті. Наприкінці року ми зробимо ще один тур по Європі.

Чи є різниця між джазом в Україні та США? 

Олексій: Якщо мислити глобально, то музика – всюди музика: в Україні, чи десь в іншому місці – неважливо.

Марк: Наша музика – це джаз, бо ми імпровізуємо, але стилістично у нас джазового нічого немає. Так як і наша музика, джазової країни також немає. Усюди все перетинається і розвивається. Зараз є багато музикантів, які імпровізують, і це просто музика, яка не належить до якогось стилю.

Зрозуміло, що Америка – це батьківщина джазу. Але якщо копати глибше, то джаз має і афро-американський вплив, ірландський і французький. А сьогодні їх безліч, бо вся етно-музика перетинається.

Олексій: Америка – країна емігрантів, тому говорити, що там є щось традиційне, не правильно.

Марк: Але є джазові школи, де вчать традиційній формі джазу, і вчаться обігрувати за структурою та схемою. Це така конкретна форма, яка не змінюється. Таких закладів по світу безліч. Я сам навчався джазу у Катовицях. Але мова не про це, не в тому, щоби вдосконалюватися у стандартах, а про створення власної музики.

Чим відрізняються джазові музиканти від представників іншого стилю музики?

Олексій: Зважаючи на те, із чим порівнювати. Класичний скрипаль не зіграє імпровізацію, якщо нічого не виписано для нього на нотах. Це не погано і не добре. Це така культура.

Марк: Хоча зараз є багато класичних музикантів-імпровізаторів. Я думаю, що джазовий музикант відрізняється тим, що він імпровізатор, декларує свободу до музики та життя.

Микола: Від рок-музики джаз теж відрізняється, бо рок можна грати на трьох нотах по колу. Усе, що об'єднує рок і джаз – це свобода і байдужість до канонів. Я думаю, що джаз виник у контексті протесту до встановлених правил культури. Гадаю, що музику треба оцінювати в контексті того, що відбувається у соціокультурному просторі, де вона з'явилася.

Скільки часу існує ваше тріо та як вам вдається підтримувати існування надалі?

Марк: Тріо Марка Токаря як тріо існує 4 роки, але саме у цьому складі – тиждень. Ми з Олексієм грали багато концертів. У тріо грав Міша Балог, а тепер Микола через певні організаційні складнощі.

Ви зараз проживаєте у різних країнах, адже Олексій Артемов працює в Нью Йорку. Як вдається підтримувати зв'язок та проводити репетиції?

Олексій: Ніяк, ми не репетируємо. Ми просто граємо. Це все імпровізація, яка крутиться навколо трьох-чотирьох концептуальних речах.

У вас є музична освіта? Чи потрібна вона джаз-музиканту?

Марк: Я вчився у чотирьох музичних закладах, і жодного з них не закінчив. У всіх ситуаціях з освітою була така точка кипіння, коли я не міг більше навчатися тому, що мені пропонували. Я брав лише те, що вважав за потрібне і йшов далі. Я завжди хотів грати лише свою музику. Якби я планував стати оркестрантом, то напевно мені потрібен був той диплом.

Але за мою 20-ти річну музичну практику мене жодного разу не запитали про те, чи є у мене диплом. Освіта – це перманентний процес, який ніколи не закінчиться. Музикант постійно повинен набиратися чогось нового, шукати нових джерел живлення.

Я знаю багато музикантів, які закінчили музичну школу, потім училище, консерваторію або академію, а потім відставили інструмент на поличку. У цьому плані музична освіта говорить про те, що людина досягла усталених норм, поставила хрестик, і пішла займатися чимось іншим. У мене з таких хрестиків – політехнічний інститут.

Олексій: Я маю лише диплом математика, а не музиканта. Мені пощастило, що я почав займатися музикою в Штатах, де я знайшов хороших учителів. У нас вчаться в “консерві”, щоб отримати вихід на людей, і все. Я людина з іншої сторони. Я хочу грати те, що мені подобається. А музичну теорію я вивчав у дорослому віці.

Микола: Я закінчив музичну школу та консерваторію, але університет кинув. Мені здалося цікавішим грати музику, а не сидіти на парах і вивчати нудну соціологію.

Який у вас репертуар? Чи складно грати імпровізацію?

Олексій: Так, багато імпровізації. Це пісні Марка, наші напрацювання, які відкристалізувалися за певний час. Але все одно кожного разу граємо щось нове. Саме через це у нас немає репетицій.

Марк: Грати імпровізацію складно, і в той же час – ні. Спочатку здається, що так. А потім вже рефлекторні напрацювання допомагають, і стає легко. Кожен музикант через імпровізацію відкриває і проявляє себе. Виробляє свою мову, свій лексикон. Процес імпровізування ніколи не є завершеним чи герметичним. Постійно з’являються нові задачі. Це не є в шкалі складно-просто.

Ви відкрили фестиваль джазу Myza Hyst. Як вас зустріли чернівчани?

Марк: Класно, мені подобається публіка. Відчувається, що тут є брак такого типу музикування. Тут публіка наскільки зріла до слухання, що люди в Чернівцях дуже відкриті на нашу музику.

Микола: Я думав, що буде набагато менше публіки на фестивалі. Приємно, що я помилився.

Чернівці – джазове місто?

Марк: У вас є усі можливості таким містом стати. Потрібні заклади, де би ця музика виконувалася постійно. Коли їх буде кілька, може з'явитися джазовий відділ у музучилищі, або приватна школа джазу, як у Львові. Потім ці учні і студенти будуть грати у клубах і барах. Так само є важливим продовжувати фестиваль і регулярно проводити у Чернівцях джазові концерти. Усе це можливо при базовому ґрунтовному підході.

Спілкувалась Галина Волощук 

Фото Анастасії Бойчук та Ігоря Волощука