Особливі діти – аутики, з ДЦП, синдромом Дауна, вадами розвитку – «Не дай Боже». А коли Господь вже дав – паніка, істерика, сльози, намагання заховати дитину і заховатись самому від усього світу.
Особливі діти – це не покарання за гріхи, не тяжкий тягар. Це, перш за все, діти. Їм потрібен особливий догляд і спеціальні умови. Часто батьки не знають куди звертатися і що робити з такими дітками. Журналістка weсhe.info Яна Вичавка побувала в Чернівецькій спеціальній ЗОШ №3 для особливих дітей. Соціальний педагог комунального закладу Катерина Абрамова розповіла куди звертатися, як виховувати та реагувати на «нестандартних» дітей.
Чому діти народжуються особливими?
Якщо говорити про народження особливої дитини у сім’ї, то причин може бути декілька. По-перше, медична. Буває дородова або після родова травма. Травма може бути і під час пологів. По-друге, генетична причина, яка передається із покоління в покоління. По-третє, соціально-економічна, коли батьки зловживають алкоголем, ведуть аморальний спосіб життя. Такі сім’ї називають маргінальними. Інколи буває таке, що особлива дитина народжується у дуже благополучній сім’ї. Чому так трапляється, ніхто сказати не може. Особливо, коли стосується дітей з розладами аутичного спектру, яких ще називають дітьми-аутиками або дітьми дощу.
Як батьки реагують на народження особливої дитини?
Коли народжується особлива дитина, батьки не знають, що робити. Можна дізнатися, що дитина має вади розладу в 3-5 років, можна в 7 років і пізніше. Буває таке, що ми відразу бачимо, коли дитинка із синдромом Дауна, або має ДЦП. Тоді починається прийняття того, що дитина особлива, а для батьків це великий стрес. Потім йде етап адаптації, батьки думають, що робити далі. Найголовніше – це давати дитині любов і підтримувати один одного.
Часто буває, що після народження особливої дитини сім’ї розпадаються, чоловіки залишають жінок, вони просто не витримують такого. Мати не може залишити своєї дитини, а чоловік сім’ю залишити може. Чоловік тікає від проблеми, бо думає, проблема у ньому або у дружині. Так легше піти. В даному випадку є помилка і жінок – вони всю любов віддають дитині, бо вона особлива, і забувають про чоловіка. Дуже важливо, щоб родина не розпалась, щоби батьки поважали один одного. Тоді ця повага переноситься на дитину.
Найважливіше – не ховати дитину від світу
Як себе поводити з такими дітками?
Важливо не закривати дитину вдома. Батьки бояться осуду і не відпускають дітей. У таких випадках батькам варто звернутися на форуми та соціальні служби, де їм допоможуть ті, хто знаходяться у такому ж становищі. Мама має поговорити з тими, хто вже це пройшов і зрозуміти, що життя на цьому не завершується. Для її дитини просто необхідний особливий підхід. Найбільша помилка – думати, що «моя дитина не така, як усі». Так, вона має особливість, але вона так само хоче, щоб її любили, хоче бути в садочку і в школі, і на роботі, коли виросте. Не можна гнів переносити на дитину, на чоловіка. Звинувачувати когось у цьому не варто. У нас чомусь усі бояться просити допомогу, звернутися до психолога чи в спеціальні установи.
У які саме?
В організацію для дітей з особливими потребами «Паросток». Можна звернутися в неурядову організацію «Аквіла».
Яким чином можна допомогти цим дітям соціалізуватися?
У дитини соціалізація проходить у три етапи. Перший - соціалізація в сім’ї: народження та прийняття. Родина має навчитися жити з такою дитиною. Другий етап – це соціалізація в садочку. Існують спеціальні заклади, де дітки спілкуються між собою, спілкуються з дорослими.
Чернівці – не готові до особливих дітей
Чи готові чернівчани сприймати особливих дітей?
Особливих дітей хочуть заховати і не піднімати цю тему. До прикладу, у Чернівцях є «Буковинська зірочка» - фестиваль дитячої творчості, але там не виступають наші дітки. Хоча вони дуже люблять сцену, люблять співати і танцювати. У Чернівцях немає інклюзивних майданчиків – спеціалізованих майданчиків для особливих дітей. Нікуди піти гратися дитині-візочнику.
Для чого особливим дітям школа?
У спеціальних школах таких дітей не лікують, бо вони не хворі. На них не проводять досліди, над ними не знущаються, як думають ті, хто чує слово «спеціальна». До них шукають підхід, відкривають для них світ і допомагають їм відкрити світові себе. У спеціалізованих школах з ними займаються лікарі логопеди, психологи і реабілітологи. Але найважливіше – тут діток навчають, як доглядати за собою і дають освіту. Закінчивши школу, вони можуть працювати столярами, швачками і малярами-штукатурниками, адже у закладі вони мають багато практичних занять. А, оскільки особливі дітки дуже старанні, вони легко і з задоволенням вивчають такі уроки. Мені вдалося зробити декілька фото робіт особливих діток. Наскільки вони талановиті – оцінюйте самі.
Фото Яни Вичавки