Олександр Бойченко, письменник та перекладач, живе та працює у Чернівцях
У селі Грозинці на Буковині Олександр Бойченко провів свої шкільні роки.
"Мені навіть важко сказати, що я вважаю своєю малою Батьківщиною, бо це з одного боку Чернівці, а з іншого – село Грозинці Хотинського району. Я народився в Чернівцях і перші роки тут жив, в садок тут ходив, а потім за сімейними обставинами жив в Грозинцях".
До Чернівців повернувся у студентські роки, коли поступив до університету імені Юрія Федьковича на російську філологію при кафедрі зарубіжної літератури.
"Я думаю, що таким поворотним моментом був Лєрмонтов. Коли я почитав Лєрмонтова, я раптом зрозумів, що література – це не домашнє завдання, а щось таке, що може мати до тебе безпосередній стосунок, бути тобі цікавим, говорити щось про тебе самого".
А пізніше навчання переросло у викладацьку діяльність. Паралельно Олександр почав писати до місцевої газети "Молодий Буковинець". Після чого, бажання писати побороло викладання. Олександр покинув університет.
"В якийсь момент відчув, що я цього не можу робити і не хочу. Коли я це проаналізував, то виявилося, що, по-перше, я люблю вчитися і тому міняю час від часу заняття, але зовсім не люблю вчити, і вже зовсім ненавиджу слухати відповіді на екзамені, виставляти оцінки".
Відтоді Олександр Бойченко продовжив писати тексти та почав перекладати великі твори.
"Кожного разу це було так, що це ініціатива не моя. Так вийшла перша книжка в Івано-Франківську в "Лілеї". Це була ініціатива видавця Василя Іваночка: "А давай зберемо твої тексти?" Потім розширений варіант цієї книжки видала львівська "Піраміда", і це було так само - з їхнього боку ініціатива. А вже потім 4 наступні книжки - це вже тут у Чернівцях досить тривала співпраця з "Видавництвом 21".
Про життєвий та творчий шлях Олександра Бойченка, друзів письменників, а також про філософське відношення до життєвих труднощів – дивіться у проекті "Персоналії".