Люди: Жан Побе

Про район російських письменників та недооцінене місце молодіжних тусовок

Люди

Чи спадало вам колись на думку, що одного літнього дня ви зберете свої валізи та поїдете… на Прут? А по дорозі ще зупинитеся на вулиці Прутській потусити у друга в барі. Усе це можливо, якщо ви звернете увагу на той простір, в якому Жан Побе зумів розгледіти перспективу. Саме про цю непомічену красу та дім, де генеруються ідеї в координатора мистецької формації DZESTRA Жана Побе, читайте у рубриці Люди.

Odoo CMS - велика картинка

Район російських письменників

Не знаю, чи це офіційна назва, але я називаю саме так район, який починається нижче Кобилянської та простягається до Руської (Пушкіна, Крилова, Маяковського, Лєрмонтова та інші: Українська, Саксаганського, Вірменська, Шевченка, Тобілевича, Джамбула). Можливо, він мій улюблений, бо я тут живу. Коли я відкриваю вікно, усе, що відбувається на цій вулиці, чути так, ніби відбувається у моїй кімнаті. І це не автомобільний трафік, а розмови людей, дитячий гамір. Більшість будинків тут виконані у стилі румунського модернізму, принаймні так його називають у Чернівцях, адже вся ця архітектура створена у міжвоєнний період, коли Північна Буковина була частиною Румунії. В глобальному ж контексті це архітектура модернізму, або точніше функціоналізму та ар-деко. Інфраструктурно усі підстилі цього архітектурного напрямку надзвичайно близькі мені, особливо на контрасті з тим, що нам залишилось у спадок від часів Австро-Угорщини та створюється у часи незалежної України. І, звісно, це більше, ніж просто форми, це спосіб життя і особливі підходи. Тут немає нічого зайвого, адже найголовніше – це функція предмету, будинку, кімнати. Без ліпнин, без лицемірних прикрас. У Чернівцях є надзвичайно цікаві зразки такої архітектури. Найкращий приклад – Будинок офіцерів. Часто чув від городян, ба більше, навіть від архітекторів, що ця будівля не вписується в австрійську архітектуру Театральної площі. Насправді, там не вписується все інше, а він – найбільш прогресивна будівля у місті. Шкода, що вона у такому стані. Там дуже круто.

Odoo CMS - велика картинка

Серед інфраструктури публічних просторів і архітектури модернізму відчуваю себе найбільш комфортно. Цінності підходів цього періоду є мені найближчими. Окрім чудових будівель, у цьому районі як ніде в Чернівцях,  багато зелених насаджень, а ми з друзями жартуємо, що будь-яке дерево краще за будь-якого архітектора. Дерева та широкі тротуари на цих вулицях створюють особливий затишок, а тому в теплі сезони можна спокійно вийти на вулицю у капцях із чаєм і відчути себе, як удома. Тут приватний простір виходить за межі квартир.

Я виріс у місцевості, де є тісний зв’язок з природою, тому мені важко уявити життя у багатоповерхівці, особливо у великих пострадянських містах. Це пригнічує мене, я вважаю, що це просто неповага до самого себе – жити там. Це коробки, і я би волів краще жити без цивілізації, аніж у густонаселених районах. Район російських письменників класний ще тим, що тут зробиш два кроки – і ти в центрі. Але найцінніше для мене те, що у таких невеликих будинках зберігається людський масштаб, коли висота будівель не більше чотирьох поверхів, сусіди знають один одного і сприймають один одного як хороші знайомі, а не як статистичні одиниці великого мурашника.

Odoo CMS - велика картинка

Зазвичай своїм гостям з інших міст чи країн я не показую університет, чи театр або принаймні не роблю на цьому великого акценту. Усе це красиві картинки, які можна побачити, які можна і в інтернеті нагуглити. А от непопулярні місця, які мають емоційний зв'язок зі мною, показую з превеликим задоволенням і розповідаю про них довго. Саме таким місцем для мене є набережна Прута.  

Вулиця Прутська 

Наш шлях до міського пляжу проходить від центральної частини міста через цю індустріальну зону. Показати, що вона є однією із найкрутіших вулиць, – моя амбіція. Навіть люди, які часто ходять на пляж, не знають цю дорогу, а обирають іншу. Ця вулиця широка, має чудові зелені насадження, на ній розміщена найкрасивіша автобусна зупинка, яка поки що не використовується. Окрім нічного клубу на початку вулиці, тут є малі бізнеси та залишки великих індустріальних підприємств. Ця зона має великий потенціал через те, що тут майже немає житлових будівель. Тут багато порожніх приміщень. Територіально це може бути перша в Чернівцях повністю тусовочна вулиця. Вона може бути повністю присвячена креативним індустріям, адже тут достатньо місця та умов для реалізації таких ідей.

Odoo CMS - велика картинка

У своїх мріях я уявляю тут мануфактури, коворкінги, бари та клуби, одним словом – вулицю для молоді та нових індустрій. Розвиток цієї зони прописаний у стратегії розвитку міста Чернівці 2030. Тут є величезний закритий парк, де планували робити якийсь гидкий аквапарк. Слава Богу, що той проект провалився. Але я веду до того, що те, про що ми говоримо, прописується і на рівні стратегій розвитку, але може трохи в інших формах. Це означає, що я і команда проектів на Пруті, як мінімум не одинокі і рухаємося у стратегічно важливому напрямку.

Місяць тому до нас приїжджала група студентів-архітекторів з Віденського технічного університету. Вони досліджували в тому числі цю частину Чернівців, сенси цих локацій. Також цю зону обирав для досліджень архітектурний фестиваль Archivision, тому що ця частина потребує як мінімум уваги, а максимум – цікавих рішень ревіталізації. Тому наша команда – одна з тих, які привертають увагу до цієї зони, що помітно впливає на інші організації та експертів, яким цікавий цей простір.  

Odoo CMS - велика картинка

Маяк на Пруті

У 2017-2018 роках я жив у Німеччині. Однією з цілей мого від’їзду зокрема було і дистанціювання від Чернівців і Буковини, до яких я надто емоційно прив’язався. Проте протягом останніх місяців у Європі, я зрозумів, що хочу все ж працювати в Чернівцях для своєї ком’юніті. Мені стало остаточно ясно, що людина має жити там, де її коріння. Аби це не звучало надто пафосно, я вирішив більшу частину кожного року проводити на Буковині, і лише інколи відряджати себе до країн розвинутішої Європи, щоби не потонути в українській рутині і зберігати об’єктивність.

У рамках роботи нашої організації DZESTRA ми давно прийняли рішення, що хоча і робимо локальні проекти, та вони обов’язково можуть розглядатися і на глобальному рівні, тобто бути актуальними для будь-якого міста у світі зі схожими вхідними даними. Саме таким є проект «ПРУТ заново». У нас з’явилася ідея інтеграції річки Прут у середмістя Чернівців. Тому ми створили конструкцію, яка могла би стати місцем зустрічі і точкою тяжіння. Так і з’явився «Маяк на Пруті».

Odoo CMS - велика картинка

Прибережну зону Прута можна використовувати для багатьох різноманітних проектів, а не тільки для типового відпочинку. В рамках нашого проекту ми намагаємося змінити інформаційний простір навколо пляжу і ріки в Чернівцях, створити більше позитивних інформаційних приводів, які протистоятимуть новинам про інфекції у воді чи заборону купання епідеміологічними службами. Окрім цього ми наголошуємо на важливості зеленої зони у середмісті та демонструємо нові функції набережної. Боремося з хибною думкою, що Прут знаходиться далеко і до нього довго їхати. Обігруємо старі та створюємо нові сенси та символічні зв’язки, пов’язані з великою водою у житті громади і міста.

Odoo CMS - велика картинка

Як правило, маяк ставлять на березі моря, для орієнтування кораблів. У нашому випадку все навпаки – ми привертаємо увагу жителів міста до річки. Не з води на сушу, а з суші на воду. Окрім ідейної складової у конструкції є функціональна складова: це платформа, де можна організувати власну подію та привертати увагу жителів міста до цього простору.

За перший сезон 2017 року ми показали, як тут можна працювати з локацією. Такі зони не мають стояти порожніми. Маяк відкритий для всіх проявів культури, мистецтва та усвідомленого відпочитнку, треба лише заповнити заявку, і провести свій івент. Усі події співорганзованого нами «Дня молоді» у сумі відвідало більше 1000 людей. Це доводить, що усе, що ми робимо, дійсно має сенс і є цікавим не тільки для обмеженої групи осіб. Цього разу людей не зупиняла думка, що до Прута треба трохи пройтися.

Фото Василя Салиги

Схожі публікації