Ніна Шова – PR-менеджерка пабу “Republic”. Ви можете прийти до неї зі словами: “Ми хочемо виступити, показати свої пісні”. І вона з величезним задоволенням скаже вам: “Чому б ні”. Адже вона розуміє, наскільки потрібен майданчик для талановитих музикантів. Про місця, які зробили її такою, ким вона є, у нашій рубриці люди.
Усе своє дитинство я провела у дворі, граючи з хлопцями цілими днями у футбол, бейсбол, та ще слухаючи пісні під гітару. Великою проблемою для батьків було загнати нас додому, бувало і таке, що нас від голоду рятувало насіння та улюблена мівіна, бо додому так не кортіло. Після 9 класу хотіла вступити у музичне училище, але в мене не вийшло. Тому потрібно було обрати спеціальність, де я могла би проявити свої творчі здібності. Вступила на маркетолога і не прогадала. Тепер у мене є червоний диплом спеціаліста з Маркетингу на ринку товарів та послуг. Після 3-го курсу мені пощастило працювати продавцем-консультантом у “Мультимедії”, де мені дали багато знань із продажу та спілкування з людьми. Працюючи на цій посаді, я зрозуміла як далі рухатись і прийняла рішення стати маркетологом. А далі було цікаво.
“Republic”
У “Republic” я почала працювати влітку 2018 року. Якраз у цей час відбувався ребрендинг закладу, де отримала цікаве завдання, організувати музичний арт-простір Muz Art та перетворити місце для паління у цікаву арт територію. 7 художників втілювали свої ідеї в реальність. Переможець отримав грошову винагороду. Якщо раніше там були плакати, то тепер – гарні малюнки.
Мені подобається це місце за атмосферу та емоції, які отримують люди приходячи сюди. Тут вони слухають якісну музику, відпочивають та спілкуються. Коли я бачу, як те, що ми робимо, викликає у людей позитивні емоції, мене це надихає, і я більше працюю.
Тут у мене немає роботи з 9-ї години до 18-ї. Я працюю у вільному графіку, але знаю, що маю виконувати роботу вчасно, тому все одно працюю кожного дня. А на сторінках соціальних мереж “Republic” розповідаю про напої, їжу, анонсую події і т.д. Ми створюємо нові емоції для правильного відпочинку.
Парк Жовтневий
Коли я працювала в “Mультимедії”, то любила приходити сюди після роботи та сидіти на лавочці біля озера. Сиділа вже втомлена та насолоджувалась моментом відпочинку. Тоді я розуміла, який величезний досвід отримую для майбутнього і загалом. Я живу біля парку. Тут я з друзями під гітару співала різні пісні, як багато цікавого так і багато дивного. Найбільше мені запам'яталася пісня “Алюминиевые огурцы”. Цікава така пісня! Щоби не було, я часто приходила сюди з другом. Ми сідали на лавці, розмовляли, пили каву або чай… і думали про майбутні зміни. Тут можна багато сидіти і збиратися з думками. У парку Жовтневому у теплу пору року займаюся спортом.
Усе, що мені найближче і найдорожче, пов'язано із цим парком. Це таке місце, де ти можеш зібратися докупи. Тут приємні спогади та емоції. Та й близько до дому. З часом тут стало більше людей, але вони не заважають. Місця вистачить на всіх. Це круто, адже парк став набагато кращим. Людина, яка вклала сюди гроші та час, зробила усе правильно. Ти гуляєш і милуєшся тим, що зі старого дерева зробили витвір мистецтва, з пеньків різні гриби, обличчя або звірів. І лавочки-гойдалки дуже зручні... Я завжди ходжу пішки. Люблю тут бувати, іноді навіть уночі. Набагато спокійніше, і я не боюся. Я ніколи не думала про те, що вночі лячно. Завжди питають, чи мені не страшно, тоді я кажу: “Страх – це лише ілюзія”. Тому позбувайтеся цих непотрібних думок про страх, переборюйте себе та розвивайтеся. Так ви зрозумієте реальність та ситуації, які тебе оточують.
Органний зал
Колись я мріяла тут виступити. Коли я ходила на академічний вокал, моя викладачка Наталя Михайлівна запропонувала виступити на сцені Органного залу разом зі Світланою Бардаус. У мене просто не було слів. Це людина з великої букви! А коли вона сказала, що у мене гарний голос і я розвиваюсь, то це просто… Вона постійно мене вчила правильно співати, казала, що обов'язково треба це робити з рівною спиною. Розуміти, що з тобою така команда, це дуже круто. Коли я приходжу в Органний зал, то просто кайфую. А ще, коли тобі спокійно відкривають ці великі двері, і пускають до зали зі словами: “Привіт, Ніно. У тебе все добре?” - ти розумієш, що все це твоє… Завдяки своїй викладачці по вокалу, виступам у філармонії та органній залі, я полюбила академічну музику.
Коли ти можеш виступати на такій сцені і розуміти, через що вартувало пройти, то більше починаєш розуміти та цінувати те, що любиш та робиш.
Виступи на міжнародних вокальних конкурсах, організація Фестивалю Відродження у Чернівцях, недоспані ночі та дні, робота арт-директором та ще й караоке ведучою, організовувати майстер-класи, семінари та пізнавати нове, не забувати і про подорожі та відпочинок. Було стільки, що уявити складно.... Якби не все це, я би не була такою, яка я є зараз. Та чому я працюю зараз у пабі? Тому що там музика та емоції, розвиток та прекрасна команда! Це те, що дає можливість робити життя кращим! Все те, що я робила і роблю, привело мене туди, де я зараз є. А Органний зал був моєю мрією, яка здійснилася.
Фото Василя Салиги
