12 квітня у Чернівцях дискутували про те, «Чому літературні подкасти живуть довше, ніж риби». Таку назву мала зустріч з Іванною Шкормидою, авторкою проекту «Акустика тіней».

Подкаст – це аудіо чи відеофайл на певну тему. Американський подкаст із журналістськими розслідуваннями SERIAL скачали більше 267 мільйонів разів, він чіпляє не гірше за «Гру престолів», пише видання «Media Sapiens». 

А як розвивається український подкастинг?

Про це, а також «Акустику тіней» говоримо з Іванкою Шкромидою. Розкажемо, скільки часу створюється один епізод подкасту, хто може коментувати тему, як Жадан, Андрухович та Любка давали інтерв’ю для «Акустики», а також чому чергова презентація проекту відбулася саме в Чернівцях.

Як ти зрозуміла, що будеш створювати подкасти?

Інформаційне насичення з літератури завжди мене цікавило. Спочатку юзала ютуб-лекції, потім ще деякий час працював один ресурс у «ВК». І там вдавалось знаходити унікальні лекції з літератури. Вони всі були російськомовні, але про те, що насправді вартісно.

В один момент я зрозуміла, скільки всього слухаю-слухаю, а нічого україномовного, інформаційно-насиченого, насправді знайти не можу. Тоді вирішила робити щось у цій сфері сама. Тим паче технічну складову я знала, адже 2, 5 роки працювала на радіо. Далі подумала, що довкола є достатньо компетентних людей, котрі зможуть давати якісні коментарі на теми, які обиратиму.

31 серпня 2016 року «прийшов» задум подкасту. Я наважилась почати, а 21 вересня вже вийшов перший епізод.

Чому «Акустика тіней»?

Ідея назви вигадувалася десь тиждень. Не хотіла нічого голослівного і примітивного, як-от, літературна шафа чи літературна полиця. Знала заздалегідь, що мій подкаст буде більш атмосферний, аніж просто інформування. Хотілося підібрати трохи метафоричну назву, можливо, щоби люди не одразу зрозуміли про що це, і таким чином зацікавились.

Уже не пригадую, коли цей образ виник у голові. Звук-акустика – це прив’язка до аудіоформату, а тіней, бо вирішила, що обиратиму тих письменників, (здебільшого письменників), які в історії літератури вже залишили по собі щось вартісне. Досліджую те, що було давно, тобто якісь тіні, що плетуться за літератором.

Скільки часу йде на створення одного епізоду?

Робота триває протягом місяця. Традиційно подкаст мав би виходити щомісяця, втім тепер інколи рідше. З кожним епізодом – по-різному. Інколи можу впродовж двох тижнів шукати експертів до обраної теми. У Коломиї це було складно, або, навпаки, легше, бо я їхала в Чернівці, в університет, і «смикала» когось із кафедри зарубіжної літератури, або ж когось із місцевих письменників. Також їздила на фестивалі, де могла поспілкуватися з потрібним мені письменником. Так я знаходила якісніші інтерв’ю.

Потім переїхала до Києва, а тут вже з’явилися нові можливості: береш книжку чи новенький переклад, і знаєш, що зможеш знайти доступ до цієї людини вже за кілька днів. Це мало би пришвидшити пошук експертів і пришвидшило, але не завжди. Наприклад, для крайнього епізоду про Трумена Капоте я дуже довго шукала спікерів: люди то відмовляли, то говорили «ми не знаємося у цій темі, це, мабуть, не до нас».

Який етап роботи найскладніший?

Мабуть, написання сценарію для епізоду. Я кайфую, коли беру коментарі, бо мені щастить знайти людей, які фанатіють від тих письменників, про яких говорять. Потім, коли візьму 4 інтерв’ю, у середньому по півгодини, розшифрую їх, розумію, що можу взяти лише 15-20% від усього. Це теж складно, бо треба обрати найбільш якісні синхрони, інформативні, поєднати їх зі своїми думками і при цьому вкластися у хронометраж аудіофайлу.

У подкасті багато різних спікерів: від бармена до відомих письменників. Кого з них було найважче «зловити» для розмови?

Це найбільше стосується трьох відомих українських письменників: Юрія Андруховича, Сергія Жадана та Андрія Любки.

Андруховича я ловила для свого першого епізоду про бітників. Це було в Чернівцях, на фестивалі «Meridian Czernowitz». Я не могла пояснити, для чого мені потрібен коментар, бо концепт подкасту ще не був сформований. Просто сказала: мені треба записати інтерв’ю про бітників, на що Юрій погодився, але сказав: давайте завтра. Впродовж двох днів я «виловлювала» його в Чернівцях. Це був прикольний квест.

Сергій Жадан написав передмову до однієї з нещодавно виданих книг про Ернеста Гемінґвея, тому в епізоді про цього письменника, я точно знала, що мені потрібен коментар Сергія. Він насправді дуже легко йшов на зв’язок. Складність була в іншому: ми не змогли «зійтись» у часі. В результаті я передала свій диктофон до Харкова, а інтерв’ю (перелік запитань заздалегідь підготувала) записав мій харківський друг із видавництва «Фабула».

З Андрієм Любкою ми домовились у визначений час зв’язатися у Skype. У нього щось трапилося з паролем від програми, далі був месенджер і спроба записати розмову на диктофон телефону. Врешті записували на мій телефон через Skype. Звук вийшов трохи не дуже, хай уже пробачають слухачі.

Чи пропонують тобі слухачі зробити епізод про якогось автора? Як відбувається ваша комунікація?

На сторінці у Facebook мені залишають відгуки, і буквально після виходу крайнього епізоду, були запитання: а чи буде епізод про Беккета або Гетца. Інколи хтось із близького оточення підказує ідею, кого обрати. Принаймні намагаюсь вловлювати вподобання слухачів, але зараз пишу про тих письменників, які близькі мені, а далі побачимо за запитом.

Про український подкастинг. Чи є він?

Не можу сказати, що він вже сформований як такий. Ми можемо розглядати ефіри певних радіостанцій як епізоди подкастів. Моя думка, що радіостанції зі своїми подкастами довго не живуть, особливо, якщо це новинна тематика, наприклад, як робить «Радіо Свобода» чи «Громадське». Ці подкасти оперативні, вони втрачають значущість за день чи два.

Якщо розглядати альтернативні радіостанції: «Аристократи», «Urban Space Radio», радіо «Сковорода», вони в принципі починали зі створення окремих подкаст-проектів і фактично збирали радіостанцію з таких «аля подкастів». Наприклад, на сайті тих же «Аристократів» видно, що радіопередачі – це окремі проекти на якусь певну тему, окремі ведучі і окремий концепт.

А як щодо авторських подкастів?

Поки їх вкрай мало. Хоча, можливо, люди й роблять подкасти, та ще не знають де їх популяризувати, викладати. Активного просування подкастингу не бачу, це було би помітно і про цю тему говорили б. В Україну тільки приходить розуміння, які можливості дає подкаст. І ми на своєму прикладі намагаємось показати, що це цікава штука, це може оптимізувати ваш час, так можна отримувати знання у певній галузі.

Які платформи наразі пропонуються українському подкастеру для викладення його подкаст-проекту?

Знаю про «Podcaster.in.ua», з яким особисто співпрацюю. Наскільки мені відомо, поки «Podcaster» - єдина платформа, де кожен може пропонувати свій аудіопроект: для файлу працюватиме опція RRS-підписки і він буде доступний через подкаст-додатки.

Більшість, і я також, викладаємо епізоди подкасту на SoundCloud чи Mixcloud. Але із SoundCloud, наприклад, не завантажиш їх швидко, оперативно, і не матимеш доступу до самого файлу без інтернету. Власне «Podcaster» і з’явився для того, щоб зробити подкастинг доступнішим. Альтернатив цій платформі не бачила. Чула, що в бізнес-школі Українського католицького університету начебто хтось зі студентів розробляє платформу для подкастів. Там ідеться не так про просування і поширення проекту, як про полегшення створення самих аудіо.

Чи можна на цих сервісах відстежити скільки людей прослухали твій аудіофайл?

На «Podcaster» ні. Втім є можливість побачити кількість передплатників свого подкасту в будь-якому застосунку для подкастів. Але кількість прослуховувань тут теж не можна відстежити. Також на «Mixcloud» я бачу скільки унікальних людей натиснули на кнопку «плей».

Як українські ЗМІ ставляться до такого контенту? І де популяризувати подкаст?

«Просунити» «Акустику» таким чином я не намагалась. Коли ти даєш свій подкаст у медіа, одразу виникає два нюанси. Перший, ти автоматично зливаєшся з ім’ям якогось медіа, не створивши собі окремого обличчя як медіаперсона. Другий, може виникнути питання цезури, хронометражу або тієї ж музики, яка, на жаль, використовується у подкасті неліцензійно. Мій проект некомерційний, тому поки з цим запитань не виникає. Щодо просування, не бачу зараз сенсу продавати комусь свою ідею. Тим паче, ЗМІ не готові за це платити, їхня позиція «у нас велика аудиторія, вам, напевно, буде вигідно публікувати свій проект у нас.

Про фінансову основу мало хто може зараз говорити, адже подкаст ще не наскільки затребуваний контент на медіаринку.

Чому саме у Чернівцях відбулась чергова презентація подкасту?

Зустріч організовувалась, бо хочу отримати «живий фітбек» від аудиторії. Лінійно рухатись мені нецікаво: або розвивати проект або закривати. А в Чернівцях провести захід було найлегше, бо я тут навчалась, тут залишилось багато знайомих, і тим більше «Акустика тіней» розпочиналася у Чернівцях. Тому вибір міста був знаковим для мене. Звісно, надалі щось схоже хочеться організувати у Львові, Києві, Харкові та Одесі.

І на завершення, історію якого письменника почуємо в черговому епізоді?

Маю два варіанти. Дуже вагаюсь кого обрати: Курта Воннеґута (американського письменника-фантаста, автора творів «Сирени Титана», «Сніданок для чемпіонів» тощо, ¬– авт. ) чи Джорджа Орвелла (англійського письменника, автора нарисів, політичних та літературних есе, політичної алегорії «Колгосп тварин» і роману-антиутопії «1984», – авт.) Вагаюсь у тому, наскільки швидко вдасться опрацювати того чи іншого письменника.

Спілкувалась Ірина Капуш 

Фонове фото Владислава Шпурика