У Чернівцях виступили київські стендапери Євгеній Євсюков, Кирил Залата та Антон Сенін. Ми поговорили з ними про перспективи стендаперів у Києві, специфіку написання жартів та чим краще подорожувати: автостопом чи поїздом.
Як ви прийшли у стендап?
Кирил: Я нічого не вмів. А потім зрозумів, що якщо ти нічого не вмієш то сміши! Сміши тим, що ти нічого не вмієш.
А це правда, що у стендап, зазвичай, приходять з КВК?
Кирил: Я прийшов у стендап з КВК, але це не правда. У стендап з КВК приходять колишні учасники клубу і вони ними і залишаються, вони не стають стендаперами.
Ви жартуєте у якомусь визначеному жанрі чи це можуть бути різні жанри та теми?
Антон: Звісно різні. Кожен обирає те, що йому подобається і жартує над цим. Конкретно ми намагаємося не зациклюватися на одній темі. Але є люди, які вибрали для себе говорити тільки про різницю чоловіків і жінок і все своє життя обговорюють тільки це.
Кирил: Це такі, як з КВК!
Антон: І постійно знаходять там одне і теж, і жартують про це однаково. Хоча, здавалося б зі сторони, це завжди різні речі. Але насправді, ні, бо ми ж не різні, ми однакові.
Чи є у стендапі популярна тема, на яку жартують усі?
Кирил: Ні, таких тем немає. Є тільки ти! Ти і тема. Ти дивишся навколо і думаєш: “Ось це мене хвилює!” І жартуєш про це. Кожен стендапер – особистість. Він сам обирає про що жартувати, чи заганяти себе в якийсь образ, чи ні. Але цей образ повинен іти від нього.
Антон: Я не зовсім погоджуюсь. Тобто, не завжди так відбувається, як каже Кирил. Через те, що багато людей ще достатньо молоді, у тому числі і ми. Не пропалені ще життєвим досвідом. Зазвичай теми у всіх схожі, але жарти відрізняються. Хоча бувають і однакові. Наприклад, молодих людей найчастіше хвилює їхнє статеве життя, і вони виносять це на сцену. А на відкритих мікрофонах часто зустрічаються один-два однакових жарти.
В якому напрямку рухається український стендап?
Антон: Та нікуди він не рухається. Просто розвивається і все.
Кирил: Стендап дуже сильно зараз набирає популярності, і в цілому з’являється багато ентузіастів, які роблять це просто так. І це дуже круто. От у Чернівцях вже є якась культура стендапу. Всі вже знають, що таке Федерація Стендапу Буковини. У Києві ж, ніхто не знає, хто ми. Але знають про більш масштабні проекти.
Які ще є стендап-клуби у Києві?
Кирил: З популярних у Києві є чотири стендап-клуби. Там виступають, як правило, ведучі свят, радіоведучі, блогери, які організовують на платній основі різні вечори, знімають різні формати відео для Youtube і проводять концерти. Але зазвичай це комерція і потрапити туди важко. Це як у КВК, тобі потрібен якийсь час для виступу, два-три роки походити на відкриті мікрофони, треба з ними знайомитися з відомими коміками, подобатися їм і тоді тебе будуть запрошувати виступати разом із ними. Або бути мега талановитим.
Яка мета вашого клубу?
Кирил: Зробити фестиваль.
Антон: Ну це така проміжна мета. От Женя і Кирил дуже хочуть це зробити.
Ну добре, зробили фестиваль, а далі що?
Кирил: Наша мета – це давати можливість виступати молодим комікам, таким як ми. Коли не було людей, які би хотіли бачити нас у себе в клубах, ми зібралися і створили свій. Зараз маленькими кроками набираємо популярності. Організовуємо все більше стендап-вечорів і вже можемо запрошувати таких як ми до себе. Взагалі, коли у команді багато людей – це класно, ми один одного підтримуємо, завжди є на кого покластися.
Ви вперше виступаєте у Чернівцях чи вже бували тут?
Антон: Так, уперше.
В Instagram, ви запостили відео, в якому говорили, що дехто з вас добирався автостопом до Чернівців, а дехто поїздом. То чим все-таки краще?
Кирил: Автостопом. Ми з Женьою добиралися автостопом, і він за той час написав три жарти. Вийшов і розказав їх на концерті, а Антон їхав поїздом і нічого нового не придумав.
Антон: А я спав дуже зручно. Жарти про поїзди також є, але коли я їду в поїзді, то не можу нічого більше робити, окрім того, що спати. І не важливо чи це вдень чи вночі. Але автостопом все-таки краще було би.
Кирил: А ще в дорозі ми багато спілкувалися між собою.
Які враження від міста та публіки?
Антон: Від міста максимально хороші враження. Воно дуже красиве.
Кирил: Перед приїздом у Чернівці, ми були у Хмельницьку і Житомирі. Ми навіть не очікували, що тут настільки гарно. Це класне європейське місто.
Антон: Що стосується публіки, то половина мені сподобалась, а половина – ні. Але знову ж таки, це можливо через мене.
Кирил: Ми ще не зовсім професіонали. І ми звинувачуємо у всьому лише себе.
Антон: Справа в тому, що потрібно ще розуміти багато речей. Наприклад, є такі хлопці, які можуть похизуватися своїми знаннями і досвідом, які можуть виглянути з-за куліс у зал і одразу зрозуміти, що потрібно жартувати про сімейні цінності, чи про релігію сьогодні зайде добре. Ми ж, виходимо і думаємо: “Ооо, люди!” (сміється, – авт.). Розуміємо, що потрібно вийти і про щось у мікрофон поговорити. Бажано щось таке, що ми вже колись говорили.
Ви плануєте свій виступ чи це імпровізація?
Антон: Звичайно, ми збираємо найкращі жарти на початок і кінець.
Кирил: Я пускаю все на самоплив і це не працює (сміється, – авт.).
Специфіка жартів різна у різних регіонах. Чи існує ідеальна формула жарту?
Євген: Якщо ти стендап комік, то ти не повинен адаптуватись під когось, ти повинен адаптувати людей під себе.
Антон: Ну можна приїхати в Чернівці і розказати про місто один якийсь жарт, щоби розвеселити людей і вони подумали: “А, він у темі!”
Кирил: Поділитись враженням, щоби дістати прихильність публіки.
Антон: Ну а далі все за планом.
Кирил: Говориш теж саме, що і в будь-якому іншому місті.
Антон: Ідеальна ситуація – це куди б ти не приїхав, люди співпереживають тобі, уважно слухають, тому що ця тема цікава всюди. Навіть мова може бути різна, інша країна. Деякі хлопці з Росії їздять виступати у Нью-Йорк, Лос-Анджелес, Шотландію на різні фестивалі, просто перекладають свої жарти на потрібну мову і в деяких випадках вони там ще краще спрацьовують.
Кирил: Ти повинен писати жарти не прив’язуючись до чогось. Треба писати про те, що йде від тебе. Ти доносиш теми, які тебе хвилюють, які би хотів змінити через гумор, іронію. Хтось робить це через музику, хтось – через картини, а ти – через жарти.
Який був ваш найневдаліший виступ?
Кирил: Вчора (сміється, - авт.). Я вважаю, що вчора погано виступив.
Євген: У мене багато невдалих виступів. В основному на відкритих мікрофонах. Коли ти виходиш із абсолютно новим матеріалом, розказуєш, а люди не сміються.
Антон: У мене таке і на платних концертах буває. Я би не сказав, що вчора був найгірший виступ. Бувало, що щось працювало не так як би мені того хотілося, а бувало, що не працювало взагалі ніяк. Але це не найгірший виступ був, тому що публіка була дуже лояльна і класна.
Кирил: Найгірший виступ – це завжди останній виступ, на якому не сміються з твоїх жартів. А потім після такого з’являється хороший виступ і ти забуваєш про погане.
Якими якостями повинен володіти стендапер?
Антон: Людськими!
Кирил: Він повинен бути відкритим з гарно поставленою вимовою.
Євген: З дитячою травмою (сміється, - авт.).
Антон: Дитяча травма – це обов’язкова умова. Обо’язково повинен бути травмований в дитинстві, інакше ніяких стендап-коміків з вас не вийде.
Хто ваш улюблений стендапер чи стендаперка і чому?
Антон: У мене кожен місяць новий улюблений стендапер. Дивлюся виступ стендапера, він мені дуже сильно подобається і стає моїм улюбленим, а потім дивлюся виступ іншого і переключаюсь на нього. Тобто, коли ти дивишся часто виступи одного і того ж коміка, то звикаєш до нього і він перестає тобі подобатись, хочеться чогось нового. Найбільше подобається Луі Сі Кей та Патрис О'Ніл.
Кирил: Мені подобаються Женя Євсюков і Андрій Пілат. Це два моїх головних коміка, яких я знаю особисто і яких я люблю на сцені і поза нею. Тому що тим, кого я бачу з екранів, не до кінця вірю і не до кінця розумію їх.
Євген: У мене немає улюбленого кольору, улюбленого одягу і улюблених коміків. Є просто люди, на концерти яких я би пішов.
Чи варто жартувати про релігію?
Євген: Там вже пожартували над усім, над чим тільки можна було.
Кирил: Треба спочатку усвідомити, що таке релігія, а потім вже про неї жартувати. Тому що, просто кидати жарти, бо всі так роблять – неправильно. Релігія зараз – це дуже популярна тема, можна сказати, мейнстрим для жартів.
Євген: Нерозумно жартувати про релігію, коли все, що ти про неї знаєш – це стендапи Джорджа Карліна. Коли він тобі із самого початку розказав, що Бога немає і ти, посилаючись тільки на це, виходиш на сцену і починаєш жартувати про релігію. А коли ти хоча би трішки в цьому розумієшся і тебе це хвилює, тоді виходь і розказуй про це людям. Якщо це не так, то не варто взагалі братися за цю тему.
Кирил: Жартувати потрібно тільки тоді, коли є чітка і сформована позиція.
Чи розвиває стендап не тільки творчість а й кар’єру?
Кирил: Зараз важко поки про це говорити. Скоріше за все, стендап – це творчість за яку тобі платять.
Антон: У стендапі кар’єра розвивається тоді, коли ти стаєш популярним в інтернеті, або на телебаченні. Чим більше переглядів, тим більша популярність.
Кирил: Все залежить від тебе, від того, ким ти хочеш стати.
Антон: Так як у нас ніяких проектів на телебаченні немає, які би мали відношення до стендапу. Точніше є, але там вже закоренілі люди в телевізорі, просто пробують себе у цьому жанрі. Наприклад, той самий Валерій Жидков. Він, звичайно, запросив до себе на Новий рік когось, але більшість із них і так вже світилися на телебаченні. Тобто, просто так людину, яка виступає в барах, побачити на українському телебаченні неможливо.
Кирил: Ми, напевно, туди поки не хочемо. Принаймні, поки воно буде залишатись таким, як зараз. Можливо, тільки тоді, коли телебачення стане класним, коли за нього люди платитимуть виправдані гроші.
Антон: Є багато можливостей писати матеріали для відомих проектів, але твоє обличчя не буде ніде світитись.
Кирил: Позбавляє мотивації потрапити на телебачення й те, що там мало хто виступає зі своїми жартами, їм пишуть автори, а це вже не стендап. Та й цензури на телебаченні багато, занадто багато.
Чим ви займаєтесь окрім стендапу?
Кирил: Я студент.
Антон: Я готую каву.
Євген: А я фрілансер.
Кирил: Ми з Женьою зараз живемо практично стендапом, багато пишемо і виступаємо.
Які плани на майбутнє?
Кирил: Ми збираємося літом зробити у Києві дводенний фестиваль, де буде багато різних комедійних форматів. Там буде можливість для молодих коміків показати себе. Хотілося би повністю себе забезпечувати, ставати професіоналами і більше розуміти себе.
Спілкувалась Діана Кермач
Фото Василя Салиги
