"Мистецтво дає нам розуміння, ким ми є, і ким не є"
VIII Міжнародний поетичний фестиваль Meridian Czernowitz збере у Чернівцях поетів з України, Німеччини, Швейцарії, США, Ізраїлю, Нідерландів, Румунії, Польщі, Росії, Австрії, Молдови та Великобританії. Літературне дійство об’єднає протягом 7-10 вересня зовсім різних митців із відмінними способами вираження творчості, культурним бекграундом, проблемами, які вони намагаються вирішити за допомогою мистецтва. Та все ж, як і у Вавилоні, усі вони говоритимуть однією мовою – мовою поезії.
Поезія допомагає нам переосмислити значення мови, вважає учасник цьогорічного фестивалю Макс Чоллек. Німецький поет народився 1987 року у Берліні. Макс є засновником групи молодих поетів G13. З 2013 року митець є куратором проекту Babelsprech – мережі молодих німецькомовних поетів з Австрії, Швейцарії та Німеччини.
Тема доступності сенсів, як у Вавилоні, у сучасному багатомовному контексті яскраво виражається у творчості Макса. У Чернівцях поет буде вже втретє. На цьогорічному фестивалі Макс куруватиме проект "Like they do in Babylon", де разом з іншими митцями творитиме поезію у діалозі.
Про зв'язок між мовою та поезією, а також про Україну очима німецького поета, читайте в інтерв’ю Weche.
Розкажи, чому цього року знову їдеш у Чернівці на Meridian Czernowitz?
У фестивалі я братиму участь уже втретє. Уперше я приїхав на Міжнародну резиденцію для поетів та перекладачів поезії два роки тому. Тоді я працював з Андрієм Любкою, а Євгенія Лопата перекладала наші тексти. Час летить, зараз вона – директорка Meridian Czernowitz.
У 2016 році я як автор відвідав у рамках фестивалю Київ, Чернівці, Львів та Франкфурт. Цього року на Meridian Czernowitz я буду куратором програми Babelsprech international. У рамках цього проекту 15 поетів з Німеччини, Швейцарії, Австрії, Нідерландів, Румунії, Молдови та України творитимуть поезію між мовами – як це є у Вавилоні!
Чого ти очікуєш від подорожі до України?
Я сподіваюся зустріти дружніх відкритих розумних та захоплених поезією людей – так само, як у попередні роки. Мушу сказати, в Україні поезією цікавляться значно більше, ніж у Німеччині.
Які сенси ти передаєш своєю творчістю?
Я вірю, що поезія дає нам можливість переосмислити значення мови – інструменту, який ми використовуємо кожен день. Мова зберігає усі сліди історії та усіх її привидів. Вона – наче сховище зі зброєю та кістками, що містить пам'ять давніх культур. Якщо ми вивчимо ці рештки минулого, то дізнаємося більше про самих себе та про те, як ми стали собою. У цьому сенсі мистецтво дає нам розуміння того, ким ми є. І ким ми не є.
Як ти сприймаєш сучасну поезію?
Якщо виходити за межі національних кордонів, сучасна поезія така різноманітна, що не дозволяє будь-якої загальної відповіді. Але презентації Meridian Czernowitz будуть чудовим шансом почути кількох поетів, яких я та мої колеги-куратори (Роберт Просер, Мішель Штайнбек, Сімон Лаперт) вважаємо цікавими.
На твою думку, чим цінні такі фестивалі?
Тим що завдяки фестивалю Чернівці зберігають традицію мистецької різноманітності, набуту впродовж століть. Meridian Czernowitz допомагає місту бути таким, яким воно є сьогодні!
Як у твоїй країні сприймають Україну?
Як країну, яка проходить через дуже складні часи. Країну, через яку лежить кордон у зіткненні двох глобальних сфер інтересу – Росії та ЄС. Країну у війні. Тому спілкування з українськими митцями має величезне значення для розуміння того, що відбувається в Україні та якими є люди тут.
Які проблеми митці намагаються вирішити своєю творчістю у Німеччині?
На це питання кожен має відповідати особисто. Я дуже зацікавлений у темі забуття та пам’яті, бажання та заперечення під час усвідомлення мови. Це стосується традиційного зв'язку між поезією та націоналізмом у Німеччині та катастрофою ХХ століття. Як німецькомовний поет, я відчуваю своїм обов’язком поставити цей зв'язок під сумнів власним мистецтвом.
Розкажи про участь у Міжнародній резиденції для поетів та перекладачів поезії Meridian Czernowitz.
Цей досвід допоміг мені створити зв'язок із місцем, звідки походять мої особисті предки та поетичні праотці. У цьому сенсі це допомогло розвинути мою творчість.
Яким ти бачиш українське мистецтво?
На це питання неможливо відповісти, адже я знаю про українське мистецтво дуже мало, навіть про поезію. Серед поетів я знаю Жадана, Андруховича, Цілик та Любку. У їх творчості я відчуваю глибокий вплив насильства та війни, історії та її краху в попередньому розумінні. Це теми, в яких я теж зацікавлений. Тому я повертаюсь в Україну з літературою або просто зі своїм тілом так часто, як тільки можу.
Спілкувалася Оксана Чорна
Фото Василя Салиги
