Інеса Флоряк – майстриня, яка вже більше 13 років допомагає людям одужати, знайти себе та втілює їх мрії у життя. Ні, вона не ворожить і не продає зілля. Увесь секрет у ляльках-мотанках, про які Інеса розповіла в інтерв’ю Weche.
Чому і коли ви вперше вирішили робити ляльки-мотанки?
Я не вирішувала, доля вирішила. Коли була ще маленькою, знайшла в прабаби стару ляльку-бажанницю, а вона розсипалась в моїх руках. Поки баба не бачила, почала її докупи збирати. І в мене вийшло. Я не помітила, що позаду мене стояла моя прабабця, спостерігала і сказала: «Нарешті, знайшла в роду лялькарку». То не кожному передається такий дар. Поки я була маленька, вона мене вчила робити ляльки. Потім я почала здобувати освіту, стала архітектором, захопилась пірографією і забула про ляльки. Робила їх лише друзям у подарунок та допомагала їм, коли дійсно була біда.
На 600-річчя нашого міста я брала участь у ярмарку з виставкою своїх картин. Моїми сусідами були львів’яни, які проводили майстер клас по ляльках-мотанках. Я попросила в них клаптик тканини, і сказала, що зроблю те, що пам’ятаю. Сусіди побачили мою ляльку, вона була складніша, мене спитали, звідки я знаю, як її робити. Відповіла – прабаба навчила.
Тоді я побачила, що це дійсно потрібно людям.Тому з того часу і дотепер потроху згадую все, що знала, навчаюсь новому, збираю всі відомості про наші обереги. Багато хто бере візитівки, втім мало хто дзвонить. Ті, кому я дійсно потрібна, самі мене знаходять.
Розкажіть історію ляльок-мотанок, звідки пішла ця традиція та що вона означає?
Ще з давніх часів шамани використовували ляльок у своїх ритуалах. Є дуже багато наклепу на слов’ян, нібито вони приносили в жертву людей. Так, під час ритуалів спалювали «жертв», але то була лялька-мотанка. Також її використовували для зцілення. Для цього брали одежину хворого, з неї змотували ляльку і давали її хворому на неї подихати. Потім ляльку спалювали. Вважали, що лялька виманювала до себе дух хвороби і разом з лялькою його спалювали.
В залежності з чого була створена лялька, ти просив сили у тієї чи іншої стихії. Але лялька – це лише оберіг. Якщо тобі дійсно щось потрібно, ти повинен щиро цього хотіли, вірити в це і без сумніву багато працювати. А якщо сидіти і чекати «чуда», то воно до тебе і не прийде.
До речі, раніше через ляльку-наречену знайомились молоді. Одна з традицій полягає в тому, що ляльку-наречену ставили у вікно, і хлопці знали, що в домі є дівчина, яку можна сватати. Але також дівчата брали ляльку на вечорниці. Хлопець не міг так підійти і привселюдно, як зараз, позалицятись до дівчини. Він брав ляльку в руки, дивився, яка вона. Адже яка лялька – така і господиня. Саме тому наречену робили найкрасивішою. Якщо дівчині подобався хлопець, то вона дозволяла подивитись, а якщо ні, то вихоплювала з рук ляльку, навіть інколи зі сварками.
Я знаю понад 50 різновидів ляльок-оберегів. Біда в тому, що люди більше знають за ляльку вуду, ніж за нашу рідну. І це дуже прикро, бо наша лялька старша від вуду на більш, ніж на 3000 років. Вуду з’явилася разом із християнством, а перші мотанки відмічені ще в древньому Єгипті. Їх тоді клали в гробницю як уособлення померлих. У нас, слов’ян, ляльки використовували як оберіг. Якщо вивчати ляльок світу, то всі оберегові ляльки схожі, але в нас найкращі. Бо наші ляльки не можуть нашкодити, вони тільки для збереження роду, родини та благополуччя людини.
Чим наші ляльки відрізняються від інших?
В наших ляльках заборонено робити очі, бо вважали, що лялька може захопити душу і ожити. Хоча вони і так живі, я вже не раз це помічала. Кожна сама собі обирає господаря. Я виношу їх до людей, і якщо лялька хоче до людини, вона сама до неї підійде. Бувають випадки, що я бачу, коли людина хоче її купити, але я кажу: «Вибачте, я її вам не віддам». Не кожному я продаю ляльку, а ще рідше просто від чистої душі дарую. А є така сімейка, якій я погрожувала, що заберу ляльку. Це історія про одну сімейну пару, в якої не було дітей. І вони попросили у мене ляльку «радість материнства». Адже вона – це лиш предмет, через який ви реалізовуєте свої мрії. От і вийшло: подарувала, пояснила як її доробити. І в них вже є четверо дітей.
Чому, на вашу думку, ляльки мотанки користуються попитом і сьогодні?
По-перше, причина в пробудженні свідомості українців та у відродженні українських традицій. Лялька-мотанка – це символ України, це наша історія. А по-друге, деяким людям вона необхідна як оберіг.
Чи будь-хто може зробити власноруч ляльку-мотанку?
Кожен може. Власноруч зроблений оберіг – найпотужніший. Саме тому я і проводжу майстер-класи. Тільки було би бажання та час, адже лялька потребує терпіння та концентрації.
Чи цікаво дітям бавитися з ляльками-мотанками, коли у конкурентах є Барбі?
Це все залежить від того, як виховують дитину. Якщо тримати в руках мотанку, то вона і тепла, і м’яка, і не така дорога. Малеча любить ляльки-мотанки. А Барбі –шматок пластмаси зі штучною посмішкою. Краще бавитися з нашою лялькою, вона натуральна, там немає синтетики. Це одне з обов’язкових правил, адже в ляльці зібрані всі чотири стихії. Жіноче та чоловіче зводиться в одну ляльку. Ці хрести на обличчі – це солярний знак, який означає сонце. Ще здавна, аби зібрати силу стихій, льон тримали на сонці або на морозі, тканину вибілювали піском. Мотанка цікава дітям тому, що в неї немає обличчя. І це розвиває фантазію. Дитина сама в уяві малює емоції: лялька то сумна, то весела. Цю ляльку приємно тримати в руках, а пластмаса є пластмаса…
Що ви створюєте окрім ляльок?
Роблю прикраси, створюю та реставрую старі національні костюми. Був випадок, коли моїй малій потрібно було створити костюм, який носили дівчата 300 років тому. І ми із сучасних матеріалів відновили костюм чернівчанки. Проводжу майстер-класи, вчу дітей, аби вони не забували мотанку, і дивилися не на ляльки-вуду, а на наші. А дорослі щоб розуміли, що вони тягнуть додому. Бо в мене був жахливий випадок, після якого я вирішила зробити цілу виставку. Два роки тому була моя персональна виставка ляльок-мотанок, де я розписала, яка лялька і для чого вона. Після того, як один із «богатих папаш» хотів купити ляльку «радість материнства» дитині, якій тільки виповнилось шість рочків, я сказала: «Ні, візьміть янгола-охоронця, візьміть наречену або ігрову, але ні в якому разі не беріть оцю! Я вам її не продам». «А чому? Я хочу!». Мої аргументи людині нічого не важили. Я хочу, і все тут. І оце «багатство» і «я хочу» ображає ляльок та майстрів.
Ляльки-мотанки– це ваш основний вид діяльності та заробітку? Та на скільки рентабельним сьогодні у Чернівцях є хенд мейд?
Ляльки-мотанки – не основний вид діяльності. Я їх не створюю заради грошей, вони мені і не приносять прибутку. Вони – моя душа. А за спеціальністю я архітектор, бібліотекар і зараз здобуваю освіту вчителя-початківця. Я обожнюю працювати з дітьми, і вони мене люблять. Колись працювала художником-оформлювачем, якийсь час пробувала свої сили у гончарстві.
Щодо хенд мейду в Чернівцях, то взагалі це популярно. Коли були ярмарки, багато чернівчан продавали свої роботи туристам. Це корисно і прибутково. Якщо, наприклад, жінка в декреті, і вона вміє робити щось цікаве, то чому б таким чином трохи не підзаробити?
Де можна придбати вашу ляльку-мотанку та на яких заходах ви виставляєте на показ та продаж ваші ляльки?
В основному мене можна найти у Facebook. Блогу поки ще не маю. На ярмарках нашого міста, у музеї архітектури та на День міста. До речі, 1 червня 2019 року в мене буде персональна виставка до Дня захисту дітей. Планую зібрати всі обереги пов’язані з дітьми та персонажів забутих казок.
Чи є люди, які бояться ляльок-мотанок?
В мене подруга їх боялась.Одного дня мені це набридло, я прийшла до неї з кошиком ляльок і дала їй тканину зі словами: «На, працюй». Тривало це три години, робили ляльку бажання. І коли вона її доробила, то стала їх поважати і страх пройшов. Вона навіть вже розуміла де сувенірна, а де робоча (оберіг, – авт.). Робоча – не більша від долоні.
Як створюється лялька, і де кодується оберіг?
В основі ляльки – макогончик, адже в символіці в кожній частині чоловіка є доля жінки, і в кожній жінці є частина чоловіка. Потім до нього домотується обличчя, груди і все решта: ручки, одяг і т.д. Лялька повністю змотується певними вузликами, і ні в якому разі не можна використовувати голку. Під час роботи ви самі спілкуєтеся з лялькою і додаєте до неї все, що потрібно. Ви переводите свої думки і вашу віру на вузлики, і тоді все виходить. Якщо людина каже, що так буде, я так хочу, то так і буде. Але людині потрібен предмет для закріплення віри. І тут допомагає лялька-мотанка. Втім не варто бажати багато, а дійсно те, що потрібно. Ніколи не бажайте замків і грошей з нічого. «З нічого і вийде нічого». Просіть три речі: силу, щоби це пережити, розум, щоб це зрозуміти, і здоров’я. А лялька – це частинка бажання в цьому світі.
Чи бувають випадки, коли лялька раптово розпадається, і що це може означати?
Є такі випадки. Буває, що роблю ляльку, дарую, а через якийсь час: «Ой, а в неї рука відпала, а в неї ще щось». Я кажу, так має бути! Бо не всі ляльки постійні. Постійна – це Родовід, Берегиня роду. І чим довше вони передаються із покоління в покоління, тим вони мають більшу силу. А такі ляльки, як на здоров’я, фінанси, допомога в учінні, – швидкісні. Взагалі обереги більше, ніж пів року, не добре тримати в домі, їх треба постійно замінювати, бо вони збирають в собі негативну енергію, яка мала би дістатися вам. А потім це потрібно кудись дівати. От лялька і розпадається, показуючи, що все, вона більше не може на себе це збирати. Тому треба їй подякувати, спалити і робити новий оберіг. Найсильніший оберіг – той, який ти робиш сам, якщо знаєш, що робиш. Тому я ніколи не наполягаю, що саме цю ляльку і купіть. Якщо людина хочете, можете зробити її сама.
Що робити, коли оберіг потрібно змінити?
Краще спалити ляльку, адже спалюється негатив. І робити це в таких місцях, де не ходять люди, щоб негатив не передався їм. Зрозумійте, я не чаклунка, моя лялька – це не панацея. Є проблема, я допоможу її знайти, а далі йдіть до професіоналів. Як то кажуть, в розмові народжується істина. І якби батьки розуміли, що за їх гріхи будуть відповідати їхні діти, ой скільки проблем на світі б не було…
Як змінилось ваше життя, після того, як ви почали робити ляльки?
Стало багато людей в моєму житті. Більше знайомих, кожна людська доля унікальна, люблю збирати перли... Але тяжко переживати їх біль. Так і хочеться сказати: «Люди добрі, візьміть себе в руки та й почніть хоч щось робити, не чекайте, що це за вас зроблять…». Тому я все частіше хочу поїхати в Карпати, подалі від людей. Заряджаюсь енергіею я в цьому місці, у парку. Мені тут подобається, бо тут дерева майже закриваються в коло, і коли треба, тут немає людей. А коли найтяжче, я їду в Карпати. Там тихо і я… просто я – людина.
Спілкувалась Галина Волощук
Фото Василя Салиги
