Фейки радянської історії: чи потрібні Чернівцям пам’ятники Перемозі

Інтерв’ю з Максимом Дупешко

Люди

Оксана Чорна

У червні 2018 року в містечку на півдні Польщі Домброва-Гурнича знесли пам’ятник солдатам Червоної армії. Цей меморіал – вже восьмий символ радянської епохи, який демонтували у місті. У Польщі монументи не знищують, а відвозять у сільський музей неподалік Колобжега.

Пропаганду комунізму в Польщі заборонили восени 2017 року, ухваливши закон про декомунізацію. Очищення Польщі від символів комуністичного режиму планували реалізувати за рік. Втім розтягнеться ця процедура, схоже, на два-три роки.

Odoo CMS - велика картинка

В Україні закони про декомунізацію діють з 2015 року, включно з пунктами про демонтаж меморіалів тоталітарного режиму. Проте приклад Чернівців демонструє, що в нашій країні прощання з радянським минулим є значно болючішим.

26 червня письменник та громадський діяч Максим Дупешко зареєстрував петицію про знесення пам'ятника радянським окупантам на Соборній площі та танку на вулиці Гагаріна у Чернівцях, пропонуючи натомість створити пам'ятник жертвам нацистської та радянської окупації.

Того ж дня депутат Чернівецької обласної ради Олександр Болтунов опублікував наступний запис на власній сторінці у Facebook, який отримав більше сотні репостів та майже сотню коментарів. 

Odoo CMS - велика картинка
Odoo CMS - велика картинка

Чому пам’ять про радянську армію збурила чернівчан і як це стосується ЛГБТ, ми запитали автора петиції Максима Дупешка.    

Поясни, будь ласка, чому вважаєш, що обеліск «Перемога» та танк на вулиці Гагаріна потрібно демонтувати?

Бо ці монументи є пам’ятниками радянській армії, яка в 1920-1921-ому роках окупувала Україну. За підтримки червоної армії радянська влада влаштувала голодомор 1932-33-их років, колективізацію, знищення української еліти в 1937 році, знищення західно-української інтелігенції періоду 1939-1941-их років, використовувала українських солдат як гарматне м'ясо під час Другої світової війни, переслідувала та знищувала солдат Української повстанської армії, українську інтелігенцію у шістдесятих роках.

Якщо ми є незалежною українською державою, потрібно відходити від радянської ментальності.

Багато старших людей виховували під впливом пропаганди, яка і досі працює в Росії. Втім я вважаю, що ми сьогодні повинні дивитися на історію українськими очима.

Те, що я пропоную зараз, треба було зробити в 90-их роках. Так зробили Польща, країни Прибалтики. І ми бачимо, що зараз ці країни в ЄС і НАТО. У них зовсім інший рівень життя.

Ставити пам’ятник переможцям – радянський погляд на світ. «Ми прийшли, ми перемогли, ми залишили тут свій прапор». І якщо звернути увагу, солдат на монументі саме встановлює прапор на завойованій землі.

Та українцям сьогодні треба дивитися на минуле так, як в цивілізованому світі. Не категоріями «переможці – переможені», а з точки зору людей, які постраждали від війни.

Я вважаю, треба створити меморіал жертвам нацистського та радянського окупаційних режимів.

Odoo CMS - велика картинка

Дехто з людей, які підтримують знесення монументів, апелюють до того, що танк екіпажу Нікітіна – фейк. Бо насправді танк на вулиці Гагаріна не є саме тим, на якому Нікітін в’їхав у місто.

Насправді мені немає різниці, чи це танк Нікітіна. Важливіше — фейковість всієї радянської пропаганди. Російських президент Владімір Путін сказав, що перемога відбулася б і без українців. Хоча 8 мільйонів наших воїнів загинули в складі радянської армії.

Велика вітчизняна війна – теж великий фейк. Радянська історія говорить нам тільки про війну з 1941 року. А про те, що СРСР окупував Польщу, об’єднався з нацистською Німеччиною, розпочав війну з Фінляндією вона не згадує.

Як можеш пояснити реакцію на петицію депутата Чернівецької обласної ради Олександра Болтунова?

Можу тільки визначити для себе важливість петиції.

Я знав, що пропозицію знесення пам’ятників сприймуть по-різному. Знав, що в місті ще багато фріків і ватників. І я хотів побачити, хто захищатиме пам’ятник. І я побачив рівень тих людей, проросійських, прорадянських людей, неграмотних, але агресивних.

До своєї публікації у Facebook Олександр Болтунов, аби викликати сильну реакцію, додав фото ЛГБТ-пари, вирішивши боротися за збереження пам’ятника через ненависть до ЛГБТ. Навіть ці захисники радянських цінностей розуміють, що не так багато людей їх підтримує. Знаючи, що до ЛГБТ у нас ставлення буває дуже агресивним, опоненти вирішили мені фейково змінити орієнтацію. Адже просто так пам’ятник уже ніхто не захищатиме. Тому треба захищати пам’ятник від геїв.

Odoo CMS - велика картинка

Чи почуваєш себе в безпеці після погроз у соцмережах?

Я бачу, що спав цей натиск. Хейтери виплеснули свою агресію і заспокоїлися. Проте я подав заяву в поліцію.

Якою була реакція інших Чернівчан?

Молоді освічені активні люди – професори, студенти, журналісти, підприємці  підтримують це. Мені також писали люди з Естонії, Німеччини, які дізналися про ситуацію. Кажуть, дуже важливо рухатися вперед і змінюватися.

Молодь взагалі не розуміє культ Червоної армії. Пам’ятник здебільшого захищають старші люди, часто ті, які спілкуються російською мовою, малограмотні, зомбовані пропагандою з радянської школи або ті, хто на важливих міфах для старших людей використовують це у політичних цілях. Їхні коментарі такі ж, як у кремлівських ботів. Тому іноді навіть здається, що мене тролять боти.

Вони хочуть нав’язати всім цю ідею ворога із Заходу, проте, як виявляється, ворог є тільки зі Сходу.

Чому, на твою думку, ця тема викликала такий інтерес?

Бо в нашій країні, на жаль, 27 років не було адекватної культурної політики. Ми живемо у час маніпуляцій. Багато людей не відчувають реальності, нахапавшись фейкової інформації. Наприклад, як фото із представниками ЛГБТ, коли не перевірили, чи справді там я, одразу почали хейтити.

Бо в нас є реальний поділ людей на тих, хто бачить майбутнє в Європі з демократичними цінностями і тих, які не хочуть змінюватися, чекаючи доброго царя. Бісяться, що інші заробляють більше, щось вкладають, ризикують, досягають успіху. І їм пропагують, що в нас тільки зради та зубожіння. 

Фото Василя Салиги

Схожі публікації

Збережені у карантин

Інтерв’ю з директором «Калинівського ринку» Олегом Гульпаком

Читати далі

Можливість стати кращим за Ілона Маска

На кафедрі комп’ютерних систем та мереж ІФТКН ЧНУ створять сучасну науково-технічну лабораторію

Читати далі

«Центр повинен дихати життям»

Про роботу молодіжного центру або чому молодь є каталізатором успіху

Читати далі

Про різницю між геймером та кіберспортсменом, залежність від ігор та розвиток кіберспорту у Чернівцях

Інтерв’ю з представником UESF Сергієм Щербанем

Читати далі

«Я вчусь знову довіряти світу!»

Про силу реабілітації та групи взаємодії військовослужбовців АТО (ООС)

Читати далі

Час, коли вмикають вуличні ліхтарі

Чернівецька команда втілює проєкт управління вуличним освітленням ULight

Читати далі

Ми хочемо, щоби кожна молода людина була почута

Про перше скликання Молодіжної ради в Чернівецькій області

Читати далі

Про вічнодалекого Целана, етнічну мозаїку та істерію за «великим українським романом»

Інтерв’ю з Андрієм Любкою

Читати далі