Народний театр «Темп» закрив театральний сезон новою виставою «Перевтілення» за мотивами роману Франца Кафки
Прем`єра відбулась 23 червня в чернівецькому Центральному Палаці Культури. Що ж відбувається за лаштунками театру? Яке воно - нелегке життя актора? Про все, чого не бачить звичайний глядач нам розповіла режисерка «Темпу» Марта Шумілова-Лисякова.
Хто був автором ідеї постановки «Перевтілення»?
Це була моя ідея, я була сценаристом. Сюжет за мотивами роману Франца Кафки «Перевтілення». Ми його трішки змінили, але ті ідеї, теми, які піднімав Кафка, ми тут і залишили. Вистава німа, емоції та почуття тут проявляються тілом і звуками.
Розкажіть коротко про сюжет, які теми піднімаєте і яка основна ідея вистави?
Існує така родина Замза, де проживають мама, тато, донька і син. Начебто, вона ідеальна, але насправді ця ідеальність лялькова. Єдина людина, яка є в цій родині справжньою – це Грегор Замза. Одного разу він прокинувся вранці і зрозумів, що перетворився на велику комаху. А тепер про основну проблему. Родина, яка побачила, що син перетворився на комаху повністю від нього відмовилася. Чому? Бо він став не потрібний ні родині, ні суспільству, нікому. У фіналі нашої вистави мама, тато і сестра підривають хлопавки на похоронах Грегора. Сміються, знімають з себе ввесь чорний траур, фарбують губи у червоний.
Ця постановка дуже глибока і важка для сприйняття, чи не страждають актори психологічним виснаженням?
Для прикладу розповім історію. У кінці квітня ми їздили на фестиваль до Польщі. Там ми вирішили піти на екскурсію в колишній концтабір Аушвіц. Я вважаю, що кожна людина має там побувати, хоча би раз у житті. Відвідавши його, ти розумієш, що другий або третій раз ти туди точно вже не підеш. Атмосфера там дуже гнітюча. Навіть не хочеться розмовляти або робити фото. Ось так і після «Перевтілення». Побачивши виставу один раз, ти не хочеш бачити її ще раз, бо це психологічно важко. А для акторів у 10 разів складніше. Всі жаліються, що після репетиції відчувають емоційну спустошеність, ця вистава витискає всі сили та енергію. Головний герой каже, що не любить цю роль через те, що у нього після репетицій по всьому тілу синці. Актриса, яка грає маму каже, що матеріал надто складний і він її просто з`їдає. Але я вважаю, що такі вистави потрібно давати глядачу, тому що тут піднімаються досить глибокі теми, які є актуальними і зараз. Наприклад, коли бабусі хворіють, стають інвалідами, то вони нікому непотрібні. Так само і Грегор Замза.
Хто виконує головні ролі?
Головну роль Грегора виконує новенький хлопчик – Назар Ткачук, він пів року тому прийшов до театру. Роль його сестри грає Анна Нікітіна, вона займається у нас близько 4 років і навчається в театральному училищі. Батько – Олександр Павлюк і мати – Аліна Маслюк також новенькі актори.
Коли до вас приходить нова людина, яка хоче стати актором «Темпу», чи можете з першого погляду виявити її талант?
Ми завжди говоримо, що двері нашого театру відкриті для всіх. Немає неталановитих, бо талант – це 1%, 99% – це праця. Приходять люди, у яких є страх не тільки перед сценою, а й дуже сором`язливі і всього бояться. Таких людей ми тут відкриваємо, довіряємо спочатку невеличкі ролі, поступово додаючи навантаження. Приймаємо абсолютно всіх, у нас немає якогось кастингу чи відбору.
Театр – це не тільки актори, у вас є декорації, світло, музика. Як справляєтеся з цим?
Це наша сумісна робота. Наприклад, світло і музика – це моя робота. Декорації створюємо разом, сьогоднішні зробив новенький хлопець із нашого колективу, він грає батька Грегора Замзи. Приходиться справлятися власними силами, адже ми – народний театр і спонсорів у нас немає.
Яку свою постановку ви вважаєте найбільш успішною?
Є матеріал, який найбільше припав до душі – це вистава «Солдат і птиці» за мотивами Христа Бойчева. Для мене вона дуже близька та рідна. Ми її грали найбільше разів і всім вона дуже подобається, адже вистава дуже глибока.
Чи не втратили люди інтерес до театру? Як залучаєте аудиторію?
Намагаємося рекламувати вистави, приваблювати нового глядача. Робимо афіші, малюємо плакати, актори допомагають роздавати запрошення у навчальних закладах. Ми орієнтуємося переважно на молодь, тому і репертуар обираємо відповідний. Є глядачі, які приходять на кожну виставу, є й нові, у яких ми запитуємо про враження від вистави. Людям подобається, вони запитують про нову виставу і приходять на прем`єру.
Хто за професіями актори Народного театру «Темп»?
У нас усі аматори. Це люди різного віку і професій: є юристи, економісти…ой, кого тільки немає. Єдиний, хто здобуває акторський профіль – це виконавиця ролі сестри Грегора Анна Нікітіна.
Зараз суспільство відходить від традицій театру і все частіше люди віддають перевагу кінематографу. Чи не хотіли б ви зняти фільм?
У нас є власна короткометражка, яку ми зняли 2 роки тому. Називається «Совість» – викривальна про владу і про людські якості. Але, на жаль, не вистачає часу на монтаж. Оператор постійно зайнятий, але я думаю, що ми вже скоро все зробимо і фільм вийде на екрани.
Які труднощі виникають під час репетицій нової вистави?
Труднощі в тому, щоб зібрати всіх разом. Це людський фактор, хтось хворіє, у когось робота, навчання і це найбільша складність. В іншому труднощів не було. Процес пішов, усе зав'язалося, обговорили, почали робити етюд за етюдом і вийшла готова вистава.
Які плани на наступний театральний сезон?
Зараз ми йдемо на канікули, у серпні збираємося і працюємо над новою постановкою – це буде п’єса «Коматозники». У театрі Кобилянської була вистава режисера Юрія Васюка «Чесний суддя», яку зараз зняли з репертуару. Драматург знайшов мене на Facebook та запропонував зробити щось подібне. Там багато чорного гумору, вона дуже гостра, викривальна, там піднімається багато важливих те. Цією виставою і розпочнемо новий театральний сезон.
Спілкувалась Юлія Панаетова
Фото Галини Волощук
