Взаємодопомога, безкорисливість, підтримка, дружелюбність, терплячість, наполегливість, почуття обов’язку – цим та іншим якостям навчають більшість дітей у дитячих садках. Та вже не перший рік багато дітей в Україні не мають змоги їх відвідувати. А все тому, що на всіх не вистачає вільних місць.

Зокрема, це стосується міста Чернівці. За даними управління освіти Чернівецької міської ради станом на 17 квітня 2018 року у Чернівцях функціонують 59 дитячих садків, серед них: 56 – комунальних, 2 – приватних, 1 – відомчий. Розраховані вони на 7042 місць, а відвідують їх 11006 дітей. Крім цього 2900 чоловік перебувають в електронній черзі.

Наприкінці минулого року Кабінет Міністрів затвердив план дій на 2017-2019 роки щодо подолання проблеми нестачі місць у дитячих садочках.

З якими труднощами стикаються батьки, коли настає час відводити дитину до дитсадка? Як допомагають їм працівники дитячих навчальних закладів (ДНЗ)? Та як впливає на розвиток дитини переповненість груп? Про це розповідає директор дитячого навчального закладу №8 міста Чернівці Надія Українець.

Надія Українець народилась 29 квітня 1955 року у Коропці Тернопільської області. Закінчила Коропецьку середню школу. У 1972 році переїхала на Буковину. В системі дошкільної освіти Чернівців Надія працює вже 40 років. Спершу працювала вихователем. З 1985 – вихователем-методистом у дошкільному навчальному закладі №38. А з 2004 року і до сьогодні займає посаду директора дитячого навчального закладу №8 міста Чернівці. Жінка завжди хотіла бути педагогом і працювати з дітьми дошкільного віку, та до кінця не вірила, що її мрія здійсниться. 

Розкажіть про ваш досвід праці у сфері дошкільної освіти.

Коли була вихователькою, дуже любила мову, тому працювала над розвитком мовлення дітей; також обожнювала художню працю – виготовлення різних виробів разом з дітьми: з паперу, картону, тканини; екологічне виховання, навіть брала участь у створенні невеликого збірника у місті, де було написано про досвід роботи та про ефективне виховання в екологічній сфері. Мені дуже подобалось розказувати дітям, що таке природа, для чого вона потрібна та як її треба берегти.

Як ви працюєте з дітьми у вашому садочку?

На посаді директора часу на дітей, по суті, не залишається. Але я все одно з ними постійно спілкуюся. Кожного ранку заходжу в усі групи, щоби привітатися. У нашому дошкільному закладі їх 7, і я знаю усіх дітей поіменно, навіть пам’ятаю прізвища більшої частини з них, бо на обличчя й імена у мене пам’ять хороша. Батьки інколи дивуються: «Невже ви знаєте усіх дітей?». Попри те, що я намагаюсь приділити їм якнайбільше уваги, все одно з ними більше часу проводять вихователі, а я займаюсь адміністративно-господарською роботою, здійснюю контроль за організацією навчально-освітнього процесу та життєдіяльності дітей. Разом із педагогами ми також проводимо різні тренінги, консультації, семінари та інші форми. Ось нещодавно у нас відбувся конкурс «Вихователь року-2018», де були різні цікаві завдання для вихователів.

Чи бракує вам працівників?

Ні, є увесь персонал.

Наскільки держава забезпечує фінансування вашого дитсадка?

Відповідно до кошторису, держава повністю забезпечує харчування, комунальні послуги та заробітну плату. Інколи виділяються кошти на виконання ремонтних робіт, на фарбу, тоді ми вже самі можемо щось підфарбувати. Наприклад, у моєму дошкільному закладі асфальт дуже поганий, не вистачає одного павільйону – на 7 груп є лише 6 павільйонів. Звичайно, за свої кошти ми не можемо побудувати ще один, тому дуже хотілося б кращої допомоги від держави й управління освіти.

Якою є фінансова допомога батьків?

Вони беруть участь у придбанні канцтоварів на групу, купують обладнання до ігрових майданчиків. Коли проводяться ремонтні роботи, то батьки теж частково допомагають. Без них все не було би зроблено як годиться.

Чи пропонували вам хабарі за місце у дитсадку?

Пропонували допомогу. Але якщо пропонують мені особисто, то я ніколи не погоджуюсь. Коли батьки дійсно хочуть допомогти, то пишуть заяву на ім’я голови батьківського комітету, що вони надають допомогу ДНЗ. У заяві вказують суму, і голова батьківського комітету вже розпоряджається коштами. Тобто особистих хабарів мені ніхто не пропонував.

Чому, на вашу думку, в Україні відбувається нестача дитячих дошкільних закладів?

Тому що держава мало звертає увагу на те, що, якщо відкривається новий район у містах, то там, звичайно, потрібно будувати і дошкільні заклади. Був період, що садочків було забагато, а дітей замало через низьку народжуваність. Оскільки деякі будівлі не використовувались, їх перепрофільовували на інші заклади, які були потрібні місту. Зараз навпаки, – народжуваність зросла, а кількість дошкільних закладів залишилась та сама, через це і є нестача місць. Тому, вважаю, що, якщо у містах будують новий мікрорайон, то там мають збудувати хоча би 4-х груповий чи 6-ти груповий садочок. Раз забудовник забирає територію, то можна було би передбачити будівництво дошкільного навчального закладу.

Я також знаю, що у нас, у Чернівцях, відновлюють старі ДНЗ, які певний період функціонували, але з часом їх закривали. Зараз у них проводяться ремонтні роботи і ті садочки відкриваються.

Як ви особисто вирішуєте проблему нестачі місць?

Згідно ЗУ «Про дошкільну освіту», групи переддошкільного віку (від 2-х до 3-х років) повинні налічувати 15 дітей, а у групах дошкільного віку (від 3-х до 4-х; від 4-х до 5-ти; від 5-ти до 6-ти та 7-ми років) має бути по 20 дітей.

Не завжди всі 15 дітей ходять. Тому я добираю до цієї кількості стільки малечі, скільки в мене є ліжок. Наприклад, я маю 19 ліжок, то й у групу набираю не 15, а 19 дітей. Тоді хтось приходить, хтось – ні, але кожна дитина, яка є в списку, має своє особисте спальне місце. Звичайно, якщо ліжок є менше, ніж самих дітей, то це вже проблема.

Як проблема переповненості груп впливає на розвиток дитини?

Вихователі намагаються дати кожній дитині ті знання, про які йдеться у програмі навчання та виховання дітей «Дитина» від 2-х до 6-ти (7-ми) років та методичних рекомендаціях. Але звичайно, якщо група переповнена, то, насправді, дуже важко втримати увагу всіх, тому багато залежить від батьків. Звичайно, батьки люблять своїх дітей, саме тому й повинні більше займатися з ними, навчати взаємодопомоги, взаєморозуміння, послушності, поваги до старших та однолітків. Та, на жаль, інколи у сім’ях панує зневага один до одного, злість, і весь негатив відображається на характері дітей. Такій малечі не вистачає батьківської любові та уваги, тому до повної злагоди у сім’ї і мати бажання чогось навчити свою дитину, повинні прагнути саме батьки, адже вихователі роблять усе, що від них залежить: розказують, пояснюють дітям, як себе треба поводити в театрі, у школі, на вулиці. Найбільша проблема полягає у тому, що батьки не завжди підтримують те, що дається дитині у дошкільному закладі, не завжди цікавляться тим, чим вона займалася, що робила протягом дня у садочку, тому що співдружність батьків та педагогів – головне.

А так, то звичайно, діти можуть іграшку не поділити чи гру. Вихователь намагається зайняти всіх і поділити все по-чесному. Але і у дітей є своя впертість, інколи взагалі не хочуть слухати, що старші кажуть. Вирішувати психологічні проблеми допомагає практичний психолог, посада якого передбачена у штатному розписі. Психолог працює з батьками вихованців також. Є батьки, які дослуховуються, і потім ми бачимо прогрес, але деякі взагалі не звертають уваги і, відповідно, результату немає. 

Яка різниця у розвитку між дітьми, які потрапили до дитсадка і тими, які ще чекають у черзі?

Є батьки, дитина яких не ходить до садочку, то вони самі приходять і питають: «Які у вас є заняття для розвитку дітей? Чим, переважно, займаєтесь?». Якщо самому цікавитись і працювати з дитиною, то різниці не буде. Але якщо старші займаються лише своїми справами, а дитина «збоку», то, звичайно, різниця є, бо все-таки дошкільна освіта саме у ДНЗ дає свої результати.

При дошкільному навчальному закладі працює консультативний пункт для батьків, діти яких не відвідують ДНЗ в нашому мікрорайоні. Ми ведемо облік таких дітей. Тому, запрошуємо батьків на консультації педагогів, практичного психолога та інших спеціалістів з дошкільного виховання.

Яким є процес запису дитини у дитячий садок?

У місті існує електронна форма черговості, тобто батьки мають можливість записатися до електронної черги, а ми вже її відслідковуємо. Якщо з групи вибуває дитина, то на її місце можна взяти іншу, яка по списку у черзі є наступною. Якщо батьки самі не вміють зареєструватись, то вони можуть підійти в управління освіти, і там їм допоможуть.

За скільки часу батьки мають записувати свою дитину у садок, щоб її прийняли?

Буває, коли дитині лише місяць, а батьки вже записують її до черги. Деякі, коли дитині рік, бо ще думають, який дошкільний заклад обрати. Не завжди вибирають біля дому, бо батьки спілкуються між собою і радять один одному, де краще. А буває, що у черзі не стоять і просто приходять.

Що роблять батьки, діти яких не отримали місця у дитсадку?

Є різні ситуації. Деякі батьки розуміють, що у чергу стали запізно або взагалі не стали. А є ті, які не розуміють. Тоді вони жаліються в управління освіти, що їх не прийняли у садочок. Буває, коли управління освіти питає, чи є у нас вільні місця, то ми вже можемо добирати 1-2 дитини, але це не завжди вдається. Тому, звичайно, хотілося б, аби батьки самі за цим слідкували. 

Що роблять батьки, діти яких не отримали місця у дитсадку?

Є різні ситуації. Деякі батьки розуміють, що у чергу стали запізно або взагалі не стали. А є ті, які не розуміють. Тоді вони жаліються в управління освіти, що їх не прийняли у садочок. Буває, коли управління освіти питає, чи є у нас вільні місця, то ми вже можемо добирати 1-2 дитини, але це не завжди вдається. Тому, звичайно, хотілося б, аби батьки самі за цим слідкували.

Скільки сьогодні дітей налічується у черзі до вашого дитячого садка?

Я думаю близько 100-150 чоловік. Переважно це діти 2-х років.

Як держава і ваш садок, зокрема, збираються вирішувати проблему перенаповнення дитячих садків?

Якщо держава будуватиме нові садочки або ж буде відновлювати і використовувати, ті, які колись були перепрофільовані, то, звичайно, проблему можна вирішити.

Наприклад, я завжди намагалася набирати ту кількість дітей, яка прописана у ЗУ «Про освіту». Але якщо я розумію, що дітей багато, можливість взяти до себе більше є, і у такий спосіб я частково можу вирішити це питання, то чому ж ні? Але сама я не можу нічого зробити, це можна вирішити тільки на рівні держави. 

Спілкувалась Вікторія Корсун

Фото надані Надією Українець