Цей шорт-лист стрічок не є типовим набором лаж. Кожен фільм свого часу мав глибокий потенціал і при хорошій реалізації міг цілком підкорити свою аудиторію. Однак, як це часто трапляється, у якийсь момент щось пішло не так.
Death Note від Netflix
Медіа-гігант Netflix готовий братисz за будь-яку ідею: від серіалу про драконів-трансгендерів до зйомки історії про Єнота та його друзів. Тож екранізація культової манги була справою часу. Режисер Адам Вінгард запевнив усіх фанатів, що він у захваті від оригіналу і плекатиме натхнення для свого фільму саме з легендарних сторінок твору. Спершу фільм отримав статус екранізації, а вже після заміни ласуна-сніжинки L на, так би мовити, його більш солоденького толерантного колегу, виявилось, що це буде вільна адаптація. Для американської публіки. Фанати сприйняли це спокійно та слухняно чекали прем’єру.
І цей день змінив усе. Тисячі гнівних коментарів просто засипали всі «трушні» пабліки, форуми та сайти. Фанатському обуренню не було меж. Death Note від Netflix вийшла чудово зализаним і стильним екстрементом. Навіть неоновий блиск та круті постановки смертей не змогли переважити жахливу акторську гру, абсурдний сценарій та нікчемне розкриття персонажів. Такого не очікував ніхто. Але ж був потенціал. Можна було зняти класний і дещо самостійний твір, який би базувався на першоджерелі. Проте Адам Вінгард не тільки спаскудив канон, та ще й виставив ключових героїв повними йолупами. Лише фінальний твіст видався більш-менш непоганим. Хоча і його вдалось понівечити.
Загалом, це абсолютне фіаско, побратиме. Краще знімайте про Єнота та його команду.
JUSTICE LEAGUE
На цю стрічку чекали всі адепти відродження кіновсесвіту DC. Після цілої низки провалів Warner Bros. отримала ідеальну можливість все налагодити завдяки тріумфу Диво-жінки. Justice League мала перевернути гру, встановити нові правила і нарешті відібрати вінець лідерства у Marvel. Перший режисер Зак Снайдер обіцяв неймовірний візуальний стиль та крутезні спецефекти, його колега Джос Уідон мав вдосконалити сюжетні арки персонажів. Тож стрічка мала перевершити всі очікування і остаточно встановити курс розвитку кіновсесвіту DC.
Зрештою, всі надії перетворились у попіл через усім добре знайомий заголовок: «Додаткові термінові перезйомки стрічки та вимушене скорочення хронометражу». Усе. Після цього кожен зрозумів, що історія таки повториться. На виході ми отримаємо чергового Batman VS Superman, який знову буде повною лажою і ще й не окупиться. Тільки цього разу з більшою кількістю персонажів, про яких ми нічогісінько не знаємо.
Після перегляду так і не дізнались, бо бридкі CGI просто повиривали очі. Фільм більш нагадував Франкенштейна, якому по ходу намагалися заштопати всі дірки і зробити макіяж (нормальні спецефекти). Усім, хто був відповідальний за цей продукт, має бути соромно. Бо після виходу Війни Безкінечності на подібну халтуру від Warner Bros. ніхто не піде. Жадібність студійних босів доведе єдиний кіновсесвіт по коміксам, який ще не прибрав до рук писклявий Міккі, до вимушеного продажу через його неприбутковість. І всі жіночі персонажі стануть новими принцесами Disney, а чоловічі – невмирущими імпотентами у трико.
Warner Bros. якось же змогла розкрутити всесвіт Гаррі Поттера. То чому так складно зробити теж саме з коміксами?
KIGSMAN: THE GOLDEN CIRCLE
Сиквел шикарної і до біса неповторної Kingsman: Secret service був одним з найбільших очікуваних фільмів 2017 року. Перша частина – це чудова сатира нинішнього суспільства та всіх шпигунських cliché, які тільки існують в індустрії. Завдяки креативній режисурі Метью Вона і вражаючій операторський роботі стрічка тримала баланс між шаленими бойовими сценами, аристократичною комедією і вміло розповідала цікаву історію. Головного героя довірили зіграти актору-дебютанту Терону Еґертону, з чим не прогадали. Компанію йому склали метри сучасного кіно: Колін Ферт, Семюел Л. Джексон, Марк Стронг, Майкл Кейн. Кіно можна сміливо порівняти з елегантним напоєм, який завдяки майстерній витримці досяг піку терпкої насолоди.
Друга частина в ідеалі повинна була зберегти всі ці принади і продемонструвати новий рівень безумства. Проте Метью Вон вирішив зняти фільм за принципом «Теж саме, тільки удвічі більше». І вийшло все занадто абсурдно і надмірно пафосно. Операторські прийоми, якими забарвлювали виключні сцени у першій частині, тепер пхають усюди. Через це таке видовище швидко надокучає. Даний факт аж ніяк не скасовує крутість зіркового касту, майстерність постановки і загальну якість картинки. Однак якщо у першій частині кожен актор був на своєму місці, то сиквел і сам не знає, що робити з Джеффом Бріджесом, Геллі Беррі та Джуліанною Мур. Стрічка лишень поступово збільшує рівень трешу. І добре це чи погано – сказати складно. Замість продовження манірного і витонченого твору ми отримали скоріше не сатиру, а пародію на якийсь неврівноважений і розхлябаний бойовичок. А твіст із поверненням Гаррі виглядає так, ніби його вигадали в останню мить.
Здається, що режисер майже не парився і вирішив лишень підкрутити градус. Але банальним множенням не створити чогось оригінального. Тому маємо те, що маємо.
THE DARK TOWER
Цикл романів Стівена Кінга є прикладом талановитої подачі загадкової і оригінальної історії. Усі події і герої вводились невипадково і, зрештою, ще більше закручували сюжетні петлі у головоломку. Твори поєднували у собі жанри вестерну, казки та трилеру. Тож такий masterpiece став здобиччю для чергової голлівудської екранізації з метою «підняти бабла». Режисеру Ніколаю Арселю дали завдання втиснути в обмежений хронометраж цілу купу подій, показати принади книжного світу і догодити всім: як фанатам, так і масам, які не шарять в оригінальній історії, і їм треба паралельно із попкорном все розжувати.
Що ж з цього вийшло? Типова казка про пацана, який не такий як усі, і про люте зло, що хоче захопити світ. Ух, не підкажете, де загубилась тонна літературного бекграунду?
Бляклий навколишній світ, нудний сюжет, убога графіка, пафосні і бездумні діалоги – усі елементи масового спотворення першоджерела. Адаптація це чи екранізація різниці немає. У будь-якому разі матеріал вийшов сирий і однорідний. Якби не старались Ідріс Ельба і Меттью Макконехі, фільм на одній акторський грі не витягнеш.
ALIEN: COVENANT
Прихильники змореного, розгубленого попереднім фільмом і ностальгією Рідлі Скотта вірили у світле майбутнє нової стрічки про ксеноморфів. І вона нарешті вийшла. Тут вам і нові персонажі, і неоморфи. Та під покровом новизни прихована безліч сценарних ляпів, манекени персонажів з дірками для дихання і алогічний сюжет.
Головні герої вийшли повними бовдурами, які за першим ліпшим зовом летять на невідому планету, не користуються жодними засобами захисту, довіряють своє життя таємничому незнайомцю і ведуться на банальні хитрощі.
Рідлі Скотт свідомо забив на сюжет попередніх стрічок, які знімали інші режисери, і вирішив сконцентруватись на своєму матеріалі. Однак Чужий:Заповіт не відповідає на загадки Прометея та попередні твори Рідлі. Складається враження, що Скотт взяв і оптом забив (і забув) на все, що було до цього, і зняв теж саме, що і раніше. Сюжетні повороти старі як світ, персонажі взагалі не чіпляють, а навколишній світ пустий як жахливі 3D-моделі.
Стрічка про ксеноморфів чомусь нагадує дурнуватий підлітковий хоррор, у якому всі персонажі – безпросвітні бевзні, а злодій масово їх мочить. Майкл Фассбендер тащить, але його андроїдської романтики не вистачає для того, щоб виправити ситуацію.
Pirates of the Caribbean: Dead Men Tell No Tales
Четверту частину легендарної саги можна було описати одним словом: нудно. Але надія на відродження культової франшизи все ж майоріла крихким прапором на башті хором Disney. Тож анонс п’ятої частини запустив механізм продукування численних сподівань на шикарний фільм. Усі старі персонажі мали повернутись. І такий team-up був хорошим знаком. Разом із ними незамінний Джек Горобець мав знайти тризуб Посейдона, який може владнати всі проблеми з надокучливими мертвяками. Корисна штука, нічого не скажеш.
Очевидно, що треба водночас подумати про майбутнє франшизи, тож нам загорнули на додачу двійку нових героїв – симпатяжок Каріну і Генрі. Що ж з цього вийшло?
Тотальне насильство над каноном, викривлення характерів протагоністів, марнотратство атмосфери саги. Мерці не тільки не розповідають казки. Вони взагалі не здатні розповісти злагодженої і цікавої історії. П’ять років розробки були витрачені впусту. З самого початку Джонні Депп забракував сценарій із жінкою-антагоністом (ау, а де ж тоді були захисники гендерної рівності і феміністки?), тож історію треба було підлаштовувати під нашого roсk star.
Попереднім ключовим подіям дали копняка і прописали вже таку ахінею у сюжеті, що навіть той кволий атракціонний канон світу Піратів Карибського моря остаточно нівелювався.
Джек Горобець хоч і залишається центральним персонажем, та на сюжет він майже не впливає. Він став звичайнісінькою дурничкою, яку тримають у цьому притоні задля розваги. Хав’єр Бордем - це суворий і страшний капітан-привид, який вселяє нудьгу, а не страх. Уіл та Елізабет так і залишаються гарненькими і позбавленими всіх емоцій ляльками. А Барбоса банально і буквально «злили».
Пірати Карибського моря зі злагодженої і чарівної історії повертаються до свого першоджерела – простецького атракціону у парку розваг. Шкода, що невдовзі від таких віражів сюжету почне нудити.
