Пройшло немало часу з прем’єри всесвітньо відомого мюзиклу. У його прихильників надовго закарбувались у пам’яті блискучі виступи маститих акторів під відомі пісні гурту "АBBA". Навіть зараз мюзикл не втратив актуальність. Стрічка залишається зразковим прикладом свого жанру. За кордоном у деяких школах навіть показують уривки з "Мамма Міа!" на уроках музики. Свого часу Меріл Стріп стала зіркою фільму і його рушійним елементом. У флешбеках роль молодої Донни виконує Лілі Джеймс. Незважаючи на те, що акторка дуже харизматична, повністю відтворити енергетику персонажа не вдається. Імовірно, причина у гіршій постановці та плейлисті, що складається з менш популярних піснях гурту "ABBA".
Події фільму розгортаються у минулому, коли Донна (Меріл Стріп) закінчила університет і вирішила відправитись у подорож. По дорозі у її майбутню домівку вона зустрічає трьох потенційних батьків Софії (Аманда Сейфрід) Гаррі, Біла та Сема. Водночас Софія, якій дістався готель від матері, дізнається, що вона вагітна. Тож на глядачів чекає історія, сповнена родинних паралелей, життєвої мудрості та безлічі емоцій.
Варто визначитися з таймлайном: друга частина виконує роль приквелу, показуючи події з минулого Донни, а також сиквелу, тому що дійство розгортається і в сучасності.
Місцями фільм виглядає дуже штучним. Центральна лінія про відносини матері і доньки розчиняється на фоні раптових танців, співів і строкатих костюмів. Спершу очікуєш на розвиток теми з розкриттям почуттів обох головних героїнь під час вагітності. Однак у середині стрічки стає зрозуміло, що далі референсів і затравки на сюжет історія не зайде. Решту хронометражу режисер і сценарист Оль Паркер присвятив натягнутим діалогам, гіперболізованим викрикам щастя та подиву і ще тонні театрального барахла.
Дійство не відчувається як енергійний танок чи нестримний потік радощів. Натомість це все скидається на бутафорську двіжуху. Тож найвидатнішим елементом будь-якого номеру стають декорації. Перша частина майоріла класними музичними номерами, а от у другій їх лічена кількість. Серед них - вихід трьох татусів у диско-костюмах.
Якщо перша частина була атмосферним мюзиклом і не сильно зосереджувалась на деталях чи біографії головних героїв, то друга намагається розставити всі точки над і. Типу глядачу накидали фактів, і він намагається розібратись, що тут і до чого. А режисер такий: “Е ні, стривай-но. Не парся так. Подивись краще на музичну сцену”. Краще дослухатись цієї поради, тому що в історії достатньо нестикувань.
“Мамма Міа! 2” наповнює грецький острів справжнісінькою меланхолією. Якщо раніше позначка атмосфери зупинялась на релаксі, безтурботності, жвавих перебіжках під легендарні пісні, то зараз датчик геть з’їхав з глузду. Сиквел мав повернути улюблених героїв, вичавивши кожну краплю ностальгії з глядачів. Натомість особливого кайфу від цього не отримуєш.
“Мамма Міа! 2” - подія літа. Так рекламували нам прем’єру. Хоча для любителів Домініка Купера це явно 3 сезон “Проповідника”. У його персонажа із Софією є кілька діалогових сцен, але решту часу вона просто усміхнено висить у нього на шиї. Символічно, враховуючи, що вона вагітна. Навіть вихід самої Шер не став ефектним.
Продовження “Мамма Міа!” не образить фанатів, однак не подарує тих самих чарівних вражень та невловимого, проте значимого бекграунду.
Дивився Дмитро Сидоренко