Фільм "Суспірія" є ремейком однойменного класичного хоррору Даріо Ардженто 1977 року. У зйомках ремейку взяла участь Джесіка Харпер, яка втілила протагоністку в оригінальній стрічці. Цього разу головна роль дісталась Дакоті Джонсон. Саундтрек для стрічки написав вокаліст "Radiohead" Том Йорк. Даріо Ардженто виступив продюсером. А головну локацію перенесли з Фрайбурга.
Події картини розгортаються у Берліні 1977-го. Стіну ще ніхто не лупає, а ліві ведуть партизанську війну. Моторошна танцювальна школа мадам Блан (Тільди Свінтон) функціонує чітко по графіку. До неї якраз прибуває нова учениця, американська танцівниця Сьюзі Бенніон (Дакота Джонсон). Благо, в інтернаті щойно звільнилося місце. Учениця Патриція (Хлоя Грейс Морец) безслідно зникла. Її справу намагається розслідувати старий психіатр Клемперер. Та він і не знає, що школа – це справжній оплот відьм. Тож Сьюзі стає вісником шабашу. Невідомо, як персонажі проявлять себе та кому вдасться уціліти. Адже у ковена свої плани.
Багато критиків висловили претензії до Гауданьїно à la "Як ти посмів зазіхати на культовий твір?" У Даріо Ардженто безперечно вийшов неординарний та вражаючий фільм. Проте були і недоліки. Наприклад, його кінцівка вгадувалася ще на середині стрічки. Хоча трюк із відьмами був неймовірно потужним. Гауданьїно змінив оригінальний концепт. Глядачу одразу стає відомо, що у школі діють відьми. Логічний хід. Враховуючи знання першоджерела, безглуздо вдавати інтригу. Крім того, хронометраж зріс із 98 хвилин до 152. Це скоріше за все недолік ремейку. Гуаданьїно часто відволікається на історичний контекст. Ще й сцени з психіатром виглядають дуже млявими. Місцями фільм втрачає жанр та виглядає затягнутим. А класного твісту на заміну coming out’у відьм не завезли.
Найбільше у ремейку дратує феміністичний підтекст. Куди ж без нього. Та ще й ХХ сторіччя на дворі. Є кого звинуватити у бідах людства. Власні чоловічі персонажі у "Суспірії" або недостатньо розкриті, або повні нікчеми, або взагалі чудовиська. Проте режисер не переборщив із фемінізмом. Він навпаки заглибився у суть боротьби за права. До протистояння приєднуються нацизм і фашизм як чинники мистецтва. У минулому сторіччі люди сподівалися, що терор буде припинено. Але сучасність руйнує надії на примирення, заганяючи толерантність і свободи у мейнстрим. Ми захищені доки суспільний осуд висить у тренді. Вже завтра світ обере нових героїв. На жаль, цього року не всім відьмам щастить уникнути інтерсекціонального примусу.
Обраний сетинг є спірним аспектом. Час від часу він перетягує ковдру на себе. Коли сюжет натякає про колапс Європи, глядач захоплюється філософією розрухи. Вона відволікає від шабашів і страхіть. Разючої атмосфери досить, аби публіка перейнялася подіями тієї доби. Інакше до хоррору нікому не буде діла. Всередині танцювальна школа нагадує будинок жахів, "Таємничий і небезпечний лабіринт". Мультикультурна тусовка танцівниць природно вписалась у декорації. Постановка катувань – на рівні. Кошмари настирливо мучать протагоністку. Танцям присвячено більше уваги, ніж у першоджерелі. Шкода, що це не "Чорний лебідь". Тому замість хореографії вийшли кумедні стрибки під хаотичні помахи кінцівок. Лише різанина додає номерам естетичної цінності. Для візуального обрамлення підійшов би стиль "Екстазу" Гаспара Ное. Натомість "Суспірія" вийшла гнітючою і бляклою. Це вимушений хід для дотримання «холодних» віянь Берліна. В "Атомній блондинці" така палітра вдало поєднувалась із драйвом, пристрастю та неоном. А ремейк "Суспірії" став заручником встановлених умов. При чому оригіналу було байдуже на історію. Даріо Ардженто хотів зобразити вакханалію у всій красі.
Акторська гра є принадою фільму. Тільда Свінтон працює "за трьох". Дакота Джонсон нарешті відучилась ніяково покусувати губи і почала видавати класний перфоманс. Хлоя Морец інколи виринає із важливою інформацією для просування сюжету. Міа Гот, відома по другій частині "Німфоманки", впевнено почуває себе в оточенні химерного збочення.
"Суспірія" не може визначитися з цільовою аудиторією. Це найбільша проблема фільму. Новим глядачам стрічка може не зайти. Фанати Даріо Ардженто неоднозначно відреагували на ремейк. У Луки Гуаданьїно вийшов унікальний фільм, в основу якого ліг сюжет "Суспірії" 1977 року. За багатогранний сценарій відповідав Дейв Кайганіч ("Терор", "Кладовище домашніх тварин"). Походу це його фетиш. Обидва твори є знаковими висловлюваннями. Чи стане нова стрічка класикою? Час покаже!
Лука Гуаданьїно із самого дитинства мріяв зняти власну версію знаменитого твору. Що ж, експеримент удався. Глядачі ще довго декодуватимуть закладені режисером підтексти.
Дивився Дмитро Сидоренко