В українському прокаті з перемінним успіхом показують новий фільм Рідлі Скотта "Усі гроші світу". Як вплинули незаплановані перезйомки і скандали на якість фільму та чи не завадять вони донести посил, який заклав режисер?

У 1973 році у Римі італійські бандити викрадають 16-річного Пола Гетті ІІІ, онука найбагатшої людини у світі. Злочинці вимагають в обмін на онука викуп у 17 мільйонів доларів у впливового діда Пола Гетті (Крістофера Пламмера). Однак мільярдер занадто скупий, щоби віддати хоча б копійчину зі своїх статків. Тому він публічно заявляє, що нізащо не виплатить таку суму. Натомість Гетті відправляє у Рим свого співробітника Флетчера Чейза (Марка Уолберга), де останній намагається розплутати складну справу та підтримати мати підлітка Гейл (Мішель Вільямс).  

Кожен трейлер давав зрозуміти глядачам, що персонаж Марка Уолберга буде постійно у центрі подій, намагаючись вирішити надскладну задачу, поставлену його босом. Про це казав сам Гетті, на це акцентували творці фільму. Однак насправді активна діяльність експерта з безпеки закінчується так швидко, як і гонорар Мішель Вільямс. Її персонаж блякне на фоні цереушника.

Пол Гетті – ось хто залишається справжньою зіркою цього фільму. Нарешті відмітка "засновано на реальних подіях" є повністю об’єктивною: сценарист фільму відтворює оригінальну історію поетапно і максимально правдиво. 

Фільм з різних ракурсів розкриває жадібність мільярдера, який пильнує кожен витрачений шеляг. Найменша сюжетна дрібниця залежить саме від Пола Гетті. Його характер і вчинки визначають подальший хід історії. Складається враження, що у нього монополія на сторітелінг. Він оцінює людей в еквіваленті витворів мистецтва: чим практичніше той чи інший об’єкт, тим вартіснішим він є, адже не зрадить і не розчарує. 

Від обростання карикатурними штампами короля капіталізму рятує Рідлі Скотт своїм філігранним почерком. Тож мільярдер постає перед глядачем у дещо драматичному амплуа: він мріє придбати собі цілий палац, але у цю ж мить сам собі пере шкарпетки, бо не хоче платити обслузі. Пол Гетті – це самобутній приклад дивовижного насильства над розкішшю. Вона втрачає свій шарм під гнітом йог скупих катувань.

Крім того, магнат щиро мріє про створення династії, але усі його сподівання марні: син пиячить і захоплюється наркотиками, а онук веде розгульний спосіб життя і не переймається навчанням. Перед очима багатія ніби руйнується цілий світ у обличчі сім’ї, яка розчарувала його.   

Доволі дивно бачити цього старця ключовим персонажем, оскільки Крістофер Пламмер, який замінив скандального Кевіна Спейсі, відзнявся доволі швидко. Так, усіх цікавить, хто ж краще виступив у цій ролі. Слід відзначити, що Крістофер Пламмер – це професіонал з великої літери і неймовірний актор. Йому вдалося "вписатись" у непростий образ мільярдера протягом поспішних зйомок буквально з ходу. За що йому респект. Подейкували, що через це йому навіть хотіли вручити "Оскар" – на зло Спейсі і всім домаганням світу в його обличчі. На щастя, пронесло. 

Щодо Спейсі, варто визнати, що він не виглядав біорганічно в образі скряги-мільярдера через те, що був молодшим за нього. Отже грим таки кидався в очі. Водночас доволі складно судити, чия гра викликала непідробний захват, тому що Кевіна ми бачили тільки у трейлері, а з Крістофером прожили увесь фільм. Одне можна сказати точно: обидва актори заслуговують на повагу.

Решта персонажів не розкриваються повною мірою, тому що акцент робиться здебільшого на вередливого дідугана. Хоча і тут не все однозначно: Гетті пояснює, що не поведеться на вимогу злочинців, тому що його слабкістю охоче скористаються інші.

Проте біда не приходить одна, якщо за тебе беруться феміністки. Не встигла знімальна група оговтатись після скандалу з Кевіном Спейсі, як навколо перезйомок розгорнувся новий. Марк Уолберг зажадав космічний гонорар на період продовженого графіку. Водночас Мішель Вільямс лише отримала скромну надбавку до своєї виручки за цілий фільм. На Марка накинулись бойові дівоньки, які не пробачили йому подібну зухвалість. Уолберг викрутився, витративши кошти на благодійність. Таке враження, що режисерові було мало кіношного галасу з грошима, і він вирішив вляпатись по-повному.           

На противагу Полу режисер виносить Гейл, мати-одиначку (її чоловік страждає від хвороби і знаходиться під препаратами, тож користі від нього немає). Вона хоч і носить благородне "маркування" сім’ї Гетті, та не має ні грошей, ні зв’язків. Вона може лишень вірити у те, що її син вціліє, і сподіватись на те, що вона не проґавила найкращі моменти їх спільного життя.

Хоча фільм не може відзначитись інтригуючим сюжетом, який тримає глядача у напрузі аж до самісінького кінця, втім візуальна частина неперевершена. Рідлі Скотт уміє скрупульозно розкривати дрібнички, які складуть фантастичну і вражаючу картину. Тут відображене і величне, затьмарене людською дріб’язковістю: мільярдер гріється від розвалюхи-обігрівача, сидячи перед розкішним каміном, що охолов разом із пристрастю Гетті. Це також і помпезність усієї стрічки, що пронизує її від самого початку аж до фінальних титрів. Ще й не варто забувати, що події розгортаються у Римі. 

Найбільша перевага фільму криється у непідробному реалізмі, що жахає. Драма на протиставлення спрацьовує ідеально, змушуючи співчувати то драмі мільярдера, який став заручником свого багатства, то особистим стражданням Гейл, залишена напризволяще у жорстокому світі.

На жаль, довгий хронометраж стрічки при її сюжетних провисаннях і монотонній оповіді стає головним недоліком. Під кінець доволі складно втриматись від нудьги. Крім того, Флетчер і Гейл, незважаючи на сімейну трагедію останньої, прописані гірше за Пола Гетті, що також не йде на користь історії. Про бандитів, крім "декорації на побігеньках", нічого додати.

Також хід із трьома сюжетними лініями (кожна практично уособлює окремий жанр) не зазнав успіху, тому що наприкінці між ними не виникає жодного зв’язку, що було б доволі логічно. Перезйомки вплинули негативно і на атмосферу фільму: відчувається різниця між оригінальним хроном і дознятими сценами в іншу пору року.   

Однак попри все 80-річний Рідлі Скотт довів, що він у силах знімати якісне кіно навіть в умовах форс-мажору і суспільного тиску і залишатись вірним своїм манерам.

"Усі гроші світу" – знакова стрічка, до перегляду якої потрібно заздалегідь підготуватись і прийняти усі її огріхи.

Дивився Дмитро Сидоренко