Рецензія на фільм "Таксі 5"

Sans espoir, j'espère

Кіно

Молодий і перспективний коп із Парижу Сільвен Маро мріє про переведення у спецзагін і обожнює стирати резину. Зрештою він дрифтує на жінці впливового чувака, і його закидають у муніципальну поліцію Марселю. Жібер, колишній комісар поліції, а нині мер міста, доручає "супер-копу" Маро затримку небезпечної банди італійців. Злочинці грабують ювелірні крамниці, тікаючи від переслідування на потужних "Ferrari". Щоби виконати свою місію, Сільвен змушений буде співпрацювати з найгіршим водієм міста Едді Маклуфом, племінником славетного таксиста Даніеля.

 
 

Сюжет – це найперше, що починає дратувати із самого початку. Типова штампована писанина. Франк Ґастамбід, який зіграв Сільвена та водночас виступив режисером стрічки, вирішив, що на культовій франшизі можна підняти хайп, і наділив свого героя усіма сценарними повноваженнями. Сільвен Маро – це мегакрутий-геніальний-плейбой-суперводій, який потрапляє у відділок муніципальної поліції. Хоча ні. Відділком це місце було у попередніх фільмах франшизи. Тепер ця халупа нагадує комірчину на околиці міста. Великий автопарк – до біса. Перед відділком для декорацій поставили декілька тачок. Цього досить. Команда муніципальної поліції – реальні фрики. Не прикольні чуваки, які були за часів Люка Бессона. Ні! Тепер це тупе стадо, яке не здатне ні на що. От тільки суперкоп Сільвен може зібрати їх докупи і все розрулити.

Серйозно? У старих фільмах члени групи доповнювали один одного. Кожен із них відігравав свій гумористичний парт. Вони були кумедними диваками. Але аж ніяк не тим натовпом, якими їх виставив новий режисер.  

Odoo CMS - велика картинка

Головні герої. Спершу може здатися, ніби це такий класний хід – змінити характери персонажів: тепер коп буде класним водієм, а таксист штурманом-стендапером, який героїчно ловитиме злодіїв. Дзуськи! Франк Ґастамбід же грає головну роль. Тож усі регалії йому. А цей недоумок, Едді Маклуф, буде декорацією на побігеньках. Він справді – шмат непотребу. Так, є декілька смішних і цікавих сцен із ним, але з решти 90% екранного часу його можна спокійно вирізати. Тут усі справи вирішує Сільвен. Складається враження, що Франк Ґастамбід охоче б викинув напарника зі сценарію. От тільки тоді не було з кого глумитися. Щоправда, у них є там карлик, жируха, задрот і псих. Але жоден із цієї компашки не гідний центральної ролі.

Чи варто порівнювати з Даніелем і Емільєном? Аякже!. Тому що вони ідеально доповнювали один одного. Завдяки цьому симбіозу їхні персонажі розвивалися протягом фільму, здобували потрібні навички, віднаходили своє щастя. Це була дружба на рівних. Ось чому фанати тащаться від цієї парочки. А от Едді і Сільвен навряд чи стануть екранними ідолами.

Odoo CMS - велика картинка
 

Про любовні лінії теж варто поговорити. У попередніх фільмах стосунки між персонажами вибудовувались гармонійно. Емільєн і Петра познайомились на роботі, пережили смертельні пригоди і, зрештою, зізнались один одному у коханні. Це було приголомшливо, круто і заслужено. Лілі і Даніель з першого фільму розвивали свій роман. Героїня Маріон Котійяр була донькою впливового військового, а Даніель – бідним таксистом. Спостерігати за знайомством із батьками і подальшим налагодженням відносин було цікаво, тому ці процеси прописали на диво захопливо.

Для чого ця ретроспектива? Бо у "Таксі 5" Едді, теж злиденний водій Uber, зустрічається із казковою принцесою, яка сидить десь у кошерній башті і палає від пристрасті, очікуючи на нього. Як вони познайомились? Чому вона без тями від нього? Із перепетіями їхніх стосунків нас не знайомлять. І якщо героїня Маріон Котійяр жила відносно скромно, а її батьки просто відігравали необхідний контраст, то дівка Едді аж пашить розкішшю. Що робить ситуацію більш абсурдною. Це абсолютно непотрібна любовна лінія, тому що після сеансу навіть ім’я пасії Едді не запам’ятовуєш.

Щодо Сільвена – якщо сам себе не похвалиш, то цього ніхто не зробить. Якщо для Едді він нахабно взяв модель із попередніх фільмів франшизи, то для себе комік зробив усе по класиці: з першого погляду у нього закохується сексапільна краля. Режисер навіть не полінувався напрягти сценариста, аби інтегрувати щось типу розвитку романтичних стосунків для своєї пари.     

Odoo CMS - велика картинка

Зі старих персонажів залишились Жібер і чолов’яга, який любив частенько прикурнути травичку. І знову лажа. Жібер став мером. Рейтинги у нього погані (ну це і зрозуміло, враховуючи його характер). Знову дзуськи! Жібер був теж кумедним і в міру нахабним персонажем. Усі ці характеристики були тонко подані. У "Таксі 5" Жібер стає хамовитим дурником. Ніби значних змін не відбулось, але різниця із попереднім типом поведінки відчувається. Усе подається "жирно" і в лоба.

Щодо другої хвилі минулого сказати нічого. Едуар Монтут потрібен для галочки. Трішки побув на екрані, посмикав струни ностальгії, тримай гонорар і вали звідси. Видалення із сюжету Едуара – кричущий ідіотизм.

А як же Емільєн і Даніель? Невже вони не з’являться хоча б у якості камео у рідній франшизі? Нечувано! Тут усе просто: Самі Насері довго думав, чи брати участь у стрічці. Однак ЗМІ поширили новину, що він погодився. Самі побачив це, образився і відмовився від участі. Що? Типу через те, що ЗМІ спекулювали однією із топовим тем для обговорення, Самі просто взяв і зрадив своїх фанатів? Відповідно Фредерік Діфенталь заявив, що Емільєн без Даніеля не може існувати, і теж відмовився. Дитячий садок, чорт забрай! Хоча здається, що вони обидва бачили, у який шлак перетворюється їхнє дітище. От і злились як могли.

Гумор у цій "геніальній комедії, скроєній по класиці" можна поділити на два види: тупі і набридливі геги, які всі точно десь бачили і від повторення яких рука підсвідомо щосили лупить по лобі, і креативні жарти про гостросоціальні європейські проблеми (релігія, мігранти, дискримінація). Такий симбіоз першокласно псує враження від перегляду: уявіть, що після крутого стьобу глядачу показують крупним планом, як натовп обливають лайном. Градус задоволення одразу ж пробиває дно.

Вишенькою на труні комедії тали ті самі а-ля з американських комедій вульгарності: то на весь екран чиюсь сраку покажуть, то фалос тикнуть в очі, то ще якусь гидь. Чому неповторного коміка-режисера цього водевілю Франка Ґастамбіда за усю його зіркову кар’єру не навчили, що демонстрування геніталій не є гумором? Типу, дивіться, ги-ги, у тієї статуї величезний патик. Фу! На довершення звісно ж треба пожартувати про карликів і "жирух". Окей, карлика нормально вписали у сюжет. Однак пишна панна – це окремий пунктик у некролозі. Увесь фільм нас намагаються насмішити тим, що вона у кожній сцені жере і жере, пробує полизатись із головним героєм і знову жере. Під кінець їй прописали раптову любовну лінію (таку ж недолугу, як і всі інші) і, певно, зраділи, що нарешті спекались цього персонажа.    

Odoo CMS - велика картинка

"Таксі 5" – це стрічка, яку фанатам не рекомендовано до перегляду. Випадковому глядачу може зайти ця середнячкова комедія, де жахливий гумор чергується з доволі сміливими і класними жартами. Решті ж – не катуйте свої ностальгічні співчуття. Сюжет представляє накладення однієї на одну конструкцій із попередніх фільмів. Однак без належного наповнення – це пусті балачки. Кінець шокує своєю зневагою до класики. ще декілька подібних продовжень і "Таксі" перетвориться на "Форсаж" із блек-джеком, лисими качками і стрибками через акулу.

Протягом останніх років Люк Бессон безупинно несеться у прірву. І якщо попередні його невдачі більш менш можна виправдати, то це фіаско ні у які рамки не лізе. Свого часу Люк був геніальним режисером, який знімав культові фільми за мізерні бюджети (перше "Таксі" обійшлось у 8 мільйонів доларів). Тому незрозуміло, як цей моветон під назвою "Таксі 5" він дозволив у прокат. Слід було закінчити на четвертій частині і не намагатись підняти кеш на ностальгії, щоб закрити фінансові діри. Коли у фільмі лунає оригінальний саундтрек франшизи, дух аж перехоплює. Але потім розумієш, що все марно. Не витрачайте свій час на це посміховисько. Краще передивіться оригінальні фільми.

Компанія Люка Бессона завжди була оазою європейського кінематографу. І якщо її продадуть, а невдовзі це може відбутись через значні касові провали, європейське кіно втратить свою самобутність і стане лишень частиною франшизи якоїсь корпорації-гіганта. Тож слід поволі звикати до того, що ціле покоління відійде назавжди.     

Дивився Дмитро Сидоренко

Схожі публікації