Здавна у новорічний період склалась традиція мордувати глядача дурнуватим трешом, прохідним фарсом і жалюгідними пародіями. Щороку хтось має підтримувати цю традицію. Утім вітчизняний кіновиробник довго тихцем відсиджувався осторонь. Та одного разу він все ж не витримав і спустив усе, що накопичилося за довгі роки, прямісінько у святковий прокат.
1 січня відбулася прем’єра української еротичної комедії «Свінґери». Зірковий склад, довгі ноги Полякової, пружні сідниці Астаф’євої, які ще інгредієнти потрібні для приголомшливого видовища?
У центрі подій дві стереотипні пари, яким чогось не вистачає в інтимному житті. Багач-ліхач-бородач Ігор (Михайло Кукуюк) втратив інтерес до своєї розбещеної іграшки Ілони (Олі Полякової), яка з усіх сил намагається заарканити його. Втім у кого бабло, той і рулить, тому або Ігор шукає заміну Ілоні, або вона добровільно йде свінґувати. Якщо коротко, то після декількох хвилин перегляду на цих обох стає байдуже.
Друга пара ще більш карикатурна: лікар-пульмонолог Андрій (В’ячеслав Довженко) та його дружина Ірина (Анна Саліванчук), яка працює у міграційній службі. На додачу до карикатурності живуть вони в обшарпаній халупі. І звісно ж як не пожартувати тут про безвіз (так не те, що б не жартували Зеленський і Притула, вони б таке і слухати навіть не стали), і про 10 років без сексу, і про Ігоря, який задротить у відеоіграх, і про вологі еротичні фантазії Ірини з Олегом Винником (Бальзак нервово курить у сторонці), і про архітектурний символізм стояків. Спершу від цієї парочки нудить, а під кінець вони бісять.
У фільмі також присутня додаткова сюжетна арка з Дашею Астаф’євою, над якою по суті взагалі не парились. Даша грає самотню вчительку англійської Свєту, яку коханець викидає на балкон, щоби дружина не спалила. Вона тут потрібна: а) для розтягування хронометражу; б) для підтримання екзистенційної ерекції у тонусі. Розвивати цю сюжетну лінію допомагатимуть Денис (Любомир Валівоць) і продюсер Едуард (Олексій Вертинський). Вони і повинні зробити цей вечір для Свєти незабутнім і неповторним.
Якщо коротко, то у нас паралельно свінґ і ймовірна груповушка. От би продюсери не полінились і розвинули цю тему. А так весь потенціал профукали. Тому фільм – порожняк.
Серйозно, у цьому й уся проблема. Більшості глядачів запам’ятався кумедний бородань із трейлера, який стрімив, вихваляючись, як він свінґує. Та штука у тому, що він з партнеркою «галімо» симулював. Так само і ця стрічка тільки імітація на еротику. Безперечно, сцени з Астаф’євою звабні і соковиті. Однак решта змушує бажати кращого. Сцена у бані з фільму Карімова «Гуляй, Вася!» демонструє більше еротики, ніж всі «Свінґери» у кубі. Тут не у бюджеті справа, а у ставленні до свого продукту.
Даша Астаф’єва сексуально трухнула сідницями (і водночас минулою кар’єрою у «Playboy»). На цьому відносно вся еротика закінчилась. Замість акторської гри – кривляння, а замість еротики – аматорська порнушка. Символічно, що Астаф’єва зваблює двох кабелів у luxury хаті, поки інші дві пари натужно злягаються у задрипаній хрущовці.
Проте показ сраки, цицьок чи ще чогось інтимного має бути обґрунтованим, як би це смішно не виглядало. Не можна просто так взяти і зробити це. Повинно бути якесь ситуативне обґрунтування чи діалогова вставка. Якщо вже копіюєте голлівудські комедії, то слідуйте прикладу Тодда Філліпса. Він же вигадав, як креативно показати член.
Паралельно у прокаті гуляє стрічка «Дуже погані матусі 2». Вона хоч і не дивує акторською грою, пропрацьованими персонажами, новаторським гумором, сюжетними твістами. Вона взагалі нічим не дивує. Але водночас і не падає у бруд. Її cliché-конструкція дозволяє і насолоджуватись історією (хоч і зі штампованими драматичними тригерами), і сміятися з реплік і поставлених ситуацій, а також не плюватись від комедійних кривлянь. Якраз те, що потрібно для одноразового мозкового релаксу.
Перший пункт «еротична» стрічка можна сміливо викреслювати.
Що ж там із гумором? Абсолютне фіаско. Банальні жарти a la баяни про двозначність слів нівелюють усю «дорослість» стрічки. Жодної іронії чи сатири над свінгом як явищем. Жодних експериментів у рамках жанру. Складається враження, що сценаристи лазили по пабліках і збирали найсмішніші мемаси або тупі приколи з програми телепередач, а потім робили із цього діалоги. Ті ж дурнуваті американські комедії набагато сміливіші у цьому плані. Тобто, якщо хочете показати секс, то робіть це, а не симулюйте конвульсії на матраці. Хочете показати у чому народились – вперед. Але не пхайте пальця у ширинку.
Другий пункт «комедія» можна просто вишвирнути із заголовку. Що ж залишається? Помпезна мильна бульбашка, яка пирскне від першого ж докору. Як би хто не розійшовся у спробі когось трахнути, то цього так і не відбудеться. Стрічка голосно кричить, яка вона розпусна, а на справі боїться виконати мінімальний сет завдань. Трейлер на YouTube попереджає тебе, непідготовлений глядачу, що це відео може бути неприйнятним для тебе. Втім окрім вересків якоїсь тьолки на фоні, хтивістю і не пахне.
Ми так і не навчились жартувати тонко (Европа) або нахабно лахати (США). У нас далі немає свого стилю. Усе робиться на основі того, що «піпл хаває». От ти жереш свій олів’є за столом? То підніми пику з тарілки і йди на вечірній сеанс. Для чого 18+? «Краще не показуй цю срамоту дітям, бо з хати виженуть».
«Свінґери» – це не еротична комедія, а дешеве «home video», зняте «на пофігізмі». Воно нагадує довжелезний анекдот із перебивками на хіханьки від слів секс, цицьки, срака і т.д. Це нестерпно бісить! Ми саме занурюємось на рівень нижче пояса, так і не вилазимо звідти до кінця стрічки. Хіба виняткові жарти дають на мить вдихнути кисню. Come on! Знімальна група так вже економила на всьому, що навіть блогерські короткометражки, написані і зняті на колінці, виглядають у рази краще і солідніше. Добре, що хоч у держкіно грошей на це не клянчили.
Ах, варто до теми згадати про скромну стрічку «Свінгер» данського режисера Міккеля Мунк-Фальса, яка йшла відносно нещодавно. Вона чудово розкриває і тему сексуальних трансферів, і демонструє якісну картинку. Європейці давно навчилися знімати фільми про себе. Ми чомусь завжди намагаємось щось сперти із Голлівуду і впихнути цю ідею у вітчизняні реалії. Виходить грубезний моветон.
2018 рік можна сміливо назвати «Made in Ukraine» для вітчизняного прокату. Оскільки зустріли Новий рік ми кепсько, є надія, що майбутні стрічки все виправлять. А Олексія Вертинського нарешті припинять затягувати у стрьомні кіношки. Не заради цього він тішить публіку у «Молодому».
Дивився Дмитро Сидоренко