«Крід 2» став продовженням спін-офа 2015 року. Перша частина була спробою студії вичавити останні соки з франшизи про Роккі Бальбоа, яка у ті часи через безглузді сиквели втратила популярність. Неочікувано «Крід» вистрелив, глядачі і критики тепло прийняли стрічку. Сильвестер Сталлоне отримав «Золотий глобус» за найкращу чоловічу роль другого плану. Тож продюсери вирішили не втрачати свій шанс підзаробити.
Адоніс Крід (Майкл Б. Джордан) завдяки своєму наставнику Роккі Бальбоа (Сильвестру Сталлоне) виборює титул чемпіона світу у тяжкій вазі. Паралельно особисте життя боксера теж чудово розвивається. Адоніс готується до весілля зі своєю нареченою Б’янкою (Тессою Томпсон). Проте одного дня до США після довгих блукань на пострадянському просторі прибувають славнозвісний Іван Драго (Дольф Лундгрен) та його кремезний син Віктор (Флоріан Мунтяну). Останній прагне забрати чемпіонський пояс у Кріда, бо «То буде символічно, ги». Адоніс мусить прийняти бій, щоби відстояти свою честь і назавжди покінчити з минулим. Річ у тім, що свого часу Іван Драго вбив на ринзі батька Адоніса – Аполло Кріда.
Перше, що кидається в очі – це спроба сценариста розкрити антагоністів. Подивіться, вони не просто насуплені і жорстокі здоровані, які зазіхають на щастя головного героя. У них є власні проблеми, вони теж відчувають принаймні якісь емоції. Зрештою, Іван Драго почав зв’язувати слова у змістовні речення. Однак на етапі реалізації усе пішло шкереберть. Хронометражу на розкриття Івана та Віктора виділили замало (ще й сутичку між Роккі та Іваном вирізали). Драго банально хоче помститися Роккі, бо він наніс нищівного удару по кар’єрі та репутації Івана. До негараздів додалися дружина і радянський уряд, але це скоріше побічний ефект. А ці замальовки «Нас вигнали з Росії, бо у Голлівуді всім набридло експлуатувати одну й ту саму пострадянську локацію. Повернемося в Україну. Ми про неї нічого не знаємо, але там наче все схоже. Головне підібрати собі затишну помийку, щоби точно бути схожими на лузерів із жагою помсти» максимально безглузді. Сценарист подає їх так, ніби сімейство Драго розжалували, прогнавши із суворої і безжалісної Росії у похмуру і злиденну Україну. Щоправда невдовзі протагоніст поїде у Москву на бій. Шкода, що настільки особиста історія втратила свою перспективу. Сиквел спін-офа міг вийти справді легендарним, поєднавши у собі протиріччя різних поколінь та епох. Натомість він став рівним, хорошим кіно.
Один із центральних аспектів у фільмі – це постановка боїв. На жаль, продовження поступається оригіналу. Одноманітні і невигадливі сутички дуже швидко надокучають. До того ж самої драми не завезли. Схоже, що вона так і залишилась у першій частині. Навіть Роккі Бальбоа став бляклим і насупленим сайдкіком. Схоже, він тут лише тому, що це спін-оф його франшизи.
«Спортивна драма» як жанр останнім часом не дивує глядача. Режисери навчилися використовувати кліше, у потрібні моменти вставляти пафосну музику, нарізку тренувань, мотивацію програшами і настановами близьких, мудрі цитати наставника і слоу-мо. Тому не дивно, що лейтмотивом стрічки став слоган «У першу чергу треба перемогти себе». Сценарист Сильвестер Сталлоне вирішив не морочитися й використав свій старий матеріал. У 1976 році Слай написав проривну історію, приголомшивши увесь світ. У 2018-му атвор обмежується ходовими прийомами, які він сам винайшов і які встигли розтягнути десятки фільммейкерів.
Хоча на фоні інших проектів «Крід 2» виглядає виграшно. Це вельми романтична та видовищна стрічка, що поєднує у собі як ностальгію, так і молоду гарячу кров. Тим більше режисером продовження виступив дебютант у великому кіно без досвіду у спорті та одержимістю франшизою Стівен Кейпл мол. Його фільм сподобається прихильникам першого «Кріда», зайде сторонньому глядачу, а фанати жанру відреагують неоднозначно.
Дивився Дмитро Сидоренко