Курс популярності Капітан Марвел коливався ще із самого її дебюту у 1968 році. Тоді комікси стрімко змінювалися відповідно до трендів, аби розширити аудиторію. З часом за Керол Денверс закріпився титул «Найвеличнішого жіночого персонажа «Marvel». Своє сучасне ім’я вона отримала у 2012 році. До цього Керол залишалася Міс Марвел. За всю свою кар’єру вона встигла побути алкоголіком, влаштуватись редактором «The Daily Bugle» і стати жертвою експериментів та міжсвітового збочення, яке ледь не зруйнувало її феміністичний образ. Капітан Марвел найбільше страждає від комплексу бога. За здібностями та статусу вона схожа на Супермена. Як відомо, невразливим та потужним супергероям складно розчулити глядача. Нереально турбуватися за того, хто у будь-якому випадку відгамселить противників. Тож режисерам «Капітан Марвел» студія доручила архівідповідальну місію.
Події фільму розгортаються у 90-х роках. Нарешті Голлівуд, що так наполегливо експлуатував поп-культуру 80-х, понесло далі, у не менш атмосферні та вражаючі часи. Вулички всіяні конторами прокату фільмів, з усіх динаміків лунає Nirvana, а люди ледь встигають розбирати новомодні речі. Однієї ночі Керол Денверс (Брі Ларсон), стрімко падаючи з неба, пробиває дах «Blockbuster video». Розгублена героїня намагається зрозуміти, що з нею трапилося, де вона та як діяти далі. Пізніше виявляється, що раніше дівчина була пілотом. Після катастрофи на випробуванні її викрали інопланетяни Крі та промили їй мізки, запевнивши, наче вона є воїном їхньої раси та учасником елітного загону із протидії Скруллам, ворогам Крі. Протягом історії героїня згадуватиме деталі свого минулого, щоби розібратися у багатосторонньому конфлікті. Допомагатиме Керол Нік Ф’юрі (Семюел Л. Джексон) – молодий та зелений спецагент, якому у майбутньому судилося очолити надсекретну та найвпливовішу організацію на Землі.
Вольове становлення Керол від звичайного солдата до суперзірки міжгалактичного масштабу викличе захват у феміністок, які настирливо борються зі «скляною стелею». Та зловживання ідеями руху за захист прав у теперішньому Голлівуді найчастіше призводить до зворотньої дискримінації. Активісти не відстоюють рівність, а вішають усіх собак на білих людей. До зйомок у «Капітані Марвел» Брі Ларсон вже прославилася неетичною реплікою у бік одного журналіста під час виступу на «Сrystal + lucy awards». А у турі «Капітан Марвел» акторка поскаржилася, що критиками є здебільшого білі журналісти. Тож перший феміністичний фільм кіновсесвіту «Marvel» опинився під загрозою стати інтерсекціональною істерією у дусі лівих і не зібрати запланований бокс-офіс.
Керол швидше імітує шлях воїна, бо їй усе дається вельми просто. Тому Брі Ларсон півфільму ходить з одним виразом обличчя, інколи перериваючись на жарти чи крики. До того ж сценаристи слабо прописали характер героїні. Вона крута, «На цьому наші повноваження все». Тож у сукупності протагоніст не чіпляє глядача своїми рисами чи експресією.
Особливо не будуть задоволені фанати «Marvel», адже їхні побоювання щодо балансу сил частково справдяться. Перед виходом фільму усі боялись, що Капітан Марвел виявиться ну надто могутнім персонажем. Коли вона з’явиться у «Месниках 4», дійство втратить напругу та драматизм. Танос відлетить від одного її погляду. Невідомо, як режисери Руссо обіграють її появу та роль у «Завершенні».
Бен Мендельсон, ветеран злодійських ролей, неочікувано втілив доволі цікавого антагоніста Талоса. Актору однозначно пощастило. Попередні негідники, яких він зіграв, були ходячими штампами. Семюел Л. Джексон, ідол 90-х та й сьогодні, краде кожну мить, відставляючи на другий план навіть Брі Ларсон. Омолоджуюче CGI вдихнуло нове життя у спецагента, розкривши для глядачів раніше невідомі сторони Ніка Ф’юрі. На жаль, короткотривалі сутички між Талосом та Ф’юрі захоплюють більше, ніж взаємодія між персонажами Брі Ларсон та Джудом Лоу, центральною парою історії. Останній нормально відіграв роль наставника протагоніста. По решті сайд кіків висновок невтішний: милий руденький котик виявився кориснішим ніж Всесвітній Розум (Аннет Бенінг) та агент Колсон, відомий нам по першим «Месникам» та серіалу «S.H.I.E.L.D.».
Очевидно, що «Капітан Марвел» у жодному разі не став би філером. Проте складно називати цей фільм мостом у «Месники 4». Він скоріше виступає повноцінним сольником героїні з кількома відсиланнями на наступний тім-ап. Від цього тайтлу не варто очікувати чогось неймовірного. Всередині стрічка видається нудною навіть під час екшн-сцен, бо вона нічим не здатна здивувати глядачів: камерні бої поставлені незграбно, зняті з найбільш ходових ракурсів і на монтажі криво нарізані. Тут «Капітан Марвел» серйозно поступається її найближчому конкуренту «Диво-Жінці». У ній майже кожна сутичка виглядала приголомшливо, динамічно та неординарно. Оповідь через постійні флешбеки з життя протагоніста видається хаотичною. Саундтрек – стандартний, невтішне положення стрічки рятують тільки хіти епохи 90-х та аутентичні мотиви. Водночас головна тема «Диво-жінки» – це безперечний шедевр.
Як і з «Чорною Пантерою» навколо «Капітан Марвел» критики та студія наробили купу галасу. Та об’єктивно вони є просто міцними середнячками, що прикували до себе стільки уваги через одну тільки згадку про актуальні соціальні проблеми. Неповноцінна репрезентація та стереотипний фемінізм навпаки зіпсували враження від перегляду обох фільмів.