Жанр: біографія, кримінал, драма
У головних ролях: Хав'єр Бардем, Пенелопа Крус, Пітер Сарсгаард, Лілліан Бланкеншип, Жульєт Рестрепо
Режисер: Фернандо Леон де Араноа

Пабло Ексобар (Хав'єр Бардем) зростав у нелюдській бідноті, що звідусіль заповнила невеличке містечко у Колумбії. Місцевих жителів рятував від смерті хіба невпинний обіг крадіжок одне в одного. Чим і став промишляти Пабло з малих літ. У 20 років Ескобар стає своєрідним Робін Гудом, активно допомагаючи бідним шляхом злочинних афер. Перебуваючи у постійному пошуку нових і вигідніших джерел прибутку, він облаштовується у сфері наркоторгівлі та виробництва наркотиків. З часом Пабло Ескобар власноруч створює масштабну і впливову імперію, що усуває всіх конкурентів, та  стає неймовірно багатим і популярним. За стрімким злетом, кривавим і жорстоким життям та передбачуваною стагнацією впроваджених ним механізмів спостерігали мільйони людей, які так чи інакше були втягнуті у цей бізнес. 

Величезні гроші, спокусливі жінки, наркота, перестірлки - усе це є невід’ємним атрибутом "злочинного кіно". Такий жанр протягом багатьох років розвивався, залишаючись актуальним і обожнюваним у всі епохи. Рецепт подібної стрічки завжди сплетений інтригами, змовами і максимально відвертою жорстокістю, тож догодити глядачу в принципі буде доволі просто при знанні необхідної формули. Схоже, що режисер драматичного кіно Фернандо Леон де Араноа не зміг до кінця її вирахувати.

"Кар’єрне" піднесення Пабло мало би відбуватися цілком закономірно по логічно вибудованій моделі "з бруду у королі". Так і сталося, але з деякими змінами ключових аспектів - про це пізніше. Незважаючи на розбіжності, глядач може чітко простежити сходження негідника і отримати відповіді на всі біографічні питання. Однак потім у більш войовничий період, коли треба показати збільшення авторитету головного героя і подальшу поступову деформацію прагматичних мотивів у маніакальні і божевільні захоплення, нам починають по таймінгу демонструвати його оголене пузо, яким він розмахує, бунтуючи. Акомпонементом цього перфоменсу виступають грізно налаштовані вуса, які у парі з бровами намагаються агресивно приборкати супротивників. 

Наступне питання стосується тих самих "аспектів". Правління Ескобара безсумнівно криваве та жорстоке. Усі тільки і торочать про це після перегляду фільму. Режисер не поскупився на щедру демонстрацію мерців, відірваних кінцівок, життєво важливих органів. Проте з часом усвідомлюєш, що Пабло не підіймається по горі, а з її безупинним зростанням тільки скочується на дно. З одного боку, це круто, втім з іншого - руйнування сталої художньої концепції не приносить нічого нового. Навпаки, чим ближче до кінця стрічки, тим бридкіше спостерігати за насильством і його результатами. Водночас де Араноа на тлі цього всього драматичного акту вдається розкрити особисті переживання і тендітні слабкості Пабло через його страх втратити сім’ю.

Любовна лінія зіграна на відмінно, у чому і не було сумнівів: очевидно, що гаряче і пристрасне подружжя легендарних іспанських акторів точно задасть жару на знімальному майданчику. Унікальна "хімія" між ними здатна витягнути навіть безнадійне кіно. У поглядах і міміці як Пенелопи Крус, так і Хав’єра Бардема безперечно існує якась особлива магія. Однак дещо хтиве джерело, представлене книгою коханки Ескобара Вірджинії Вальєхо (Пенелопи Крус) інколи перетворює постановку на вивірену хроніку без зайвих проявів експресії (навіть не бульварне збочення), якої місцями так не вистачає. Плюс на оригінал накладається авторське бачення режисера, виражене у сценарії. Зрештою, місцями події втрачають як емоційну напругу, так і сюжетний інтерес. 

Арка Вірджинії Вальєхо на подив доволі цікава: вона протягом усього хронометражу не постає виключно вульгарною леді, яка тільки і любить чоловіків і витрачати бабки. Так, спершу така риса їй ще й як властива. Але з часом персонаж розвивається й усвідомлює небезпеку і безглуздість своєї безтурботності. З іншого боку, кінцівка її історії банальна: #MeToo тоді ще не існувало, а тому у кинутих любительок халяви не було карт-бланшу на свинство. Тож усе, що залишалось потерпілій - це скаржитись на нестерпність "впливового і владного чоловіка-домінанта" і присвятити цьому книгу, сподіваючись підняти кеш на хайповій темі.

Хоча посил "Любити Пабло, ненавидіти Ескобара" - на 10/10. 

Стрічка "Ескобар" точно не потрапить у золотий фонд фільмів про гангстерів, впливових мафіозі і кривавих тиранів. Натомість чудове відтворення бекграунду, вражаюча гра акторів і майстерна постановка дадуть змогу насолодитись історією та приємними дрібничками навколишнього світу, зображеного у байопику.

Дивився Дмитро Сидоренко