Супермен завжди поставав у коміксах та на екрані хорошим хлопцем, який з легкістю долав зло. З моменту своєї першої появи він блискавично став кумиром людства. Проте будь-який фанат хоч раз у житті фантазував на тему: «А якби Супермен розійшовся і влаштував колапс?» Авторів коміксів теж переймало це питання. Тому з часом вийшла серія графічних романів «Injustice».
Події коміксів відбуваються в альтернативному Всесвіті, де Супермен через маніпуляції Джокера своїми ж руками вбив вагітну Лоїс Лейн. Після її смерті Кел з’їхав з глузду і встановив свій диктаторський режим на планеті. Джеймс Ганн зайшов далі, показавши нам малолітнього психа. Він виступив продюсером і співпрацював із режисером Девідом Яровескі над концепцією фільму. Зрештою, у ній переважали фірмові прийоми Ганна: безкомпромісна іронія, специфічна подача гегів, поєднання різних жанрів.
Маркетингової кампанії прем’єри майже не було. Ганн планував запустити її на минулорічному фестивалі Comic Con. Однак скандал із твітами десятирічної давнини змусив Джеймса піти у тінь на певний час. Тим більше «Брайтбьорн» це не блокбастер з великим бюджетом, стовідсотковим шансом на франшизу і масове виробництво мерчу. Тож зелене світло на реліз від компанії «Sony» вже є досягненням.
Подружжя Брайер (Елізабет Бенкс та Девід Денман) протягом усього спільного життя у місті Брайтбьорн марно намагаються завести дитину. Одного разу неподалік від їхнього будинку розбивається метеорит. Місіс Браєр досліджує місце катастрофи і знаходить немовля у капсулі космічного корабля, який здійснив аварійну посадку. Подружжя сприймає катастрофу за диво і вирішує взяти під опіку прибульця, називає його Брендоном. Проходить 12 років. Примірне дитя (Джексон А. Данн) опиняється на порозі відкриттів, у тому числі фізіологічних. Пояснення дорослих його не влаштовують, булінг від однолітків дратує, і він намагається розібратися самотужки. До пубертатного процесу додається несподіваний прояв суперсил: вміння літати, стріляти лазерами з очей, невразливість. Тож у Брендона виникає бажання поневолити всю планету. Почне він, звісно ж, з Брайтбьорну.
Що б сталося із Суперменом, якби він не прилетів на Землю праведником з далекого космосу? Продюсер представив глядачу хлопчика без міцного морального ґрунту. Тому герою вмить зносить дах від його здібностей. У сольнику «Супермена» з Генрі Кавіллом режисер Зак Снайдер показував, як у школі юний протагоніст намагався себе опанувати. Натомість персонаж Ганна просто забиває на обмеження. Водночас хлопець не є абсолютним злом. Він лише розгублений, приголомшений своїми талантами, не знає, як застосувати їх. Тому в його обличчі цілком властиві підлітковому віку садистські нахили набирають шаленого масштабу.
На лінійний сюжет стрічки не варто розраховувати. Режисер робить акцент на свавіллі малого. Його витівки показані у всій красі з неординарними підходами до екзекуцій. За одними тільки стрімкими переміщеннями героя дуже цікаво спостерігати. Кожен напад поставлений з кровожерливим ентузіазмом, ретельною працею над гримом, обстановкою локацій. Підведення до вбивства тримає у напруженні від початку і до кінця. Оператор чіпляє ключові елементи нападу: застиглі у повітрі кросівки, диявольський погляд хлопчика, Шкода, що на провокативній ідеї та скрімерах не виїдеш. Стрічці бракує змістовних діалогів, твістів, повноцінного розкриття персонажів.
Схоже, що в кінці фільму Джеймс Ганн натякає на розширення власного кіновсесвіту. Нова франшиза отримає рейтинг 18+, ставши темною пародією на персонажів «DC». Підхід неймовірно крутий. Джеймс Ганн розкидав купу відсилань до супергероїв по всьому фільму. Не дарма в оригіналі стрічка називається «BrightBurn». Навмисне вставлені дві великі букви натякають на стандарт створення ім’я та прізвища для героїв. Наприклад, Вейд Вілсон, Брюс Беннер, Кларк Кент чи Пітер Паркер. Кошмаром Брайтбьорну є Брендон Браєр. Щоправда на цьому зв’язок з коміксами обривається, бо книжок з різнокольоровими картинками не існує у всесвіті Ганна. Тож цілком закономірно, що будь-хто, відкривши у собі вражаючі здібності, піде коїти злочини, не маючи правильних прикладів для наслідування. Відповідно підліткам варто читати графічні романи, а не захоплюватись еротичними журналами.