Процес виробництва цієї стрічки перетерпів безліч змін та складнощів. Почалося все у 2010-му році. На головну роль запросили Сашу Барона Коена. Схожість між ним та Фредді Мерк’юрі вражає. За сценарій взявся Пітер Морган. Коен та Морган планували приземлену стрічку на кшталт документалки, яка би розкрила музиканта. Дивакуваті вчинки, джерело натхнення, особисті суперечності. Однак учасникам гурту "Queen" не сподобався цей задум. У них був власний погляд на створення картини. Тому відбулася ротація основного складу. Коена замінили на Рамі Малека.
Приціл сюжету впав на історію всього гурту, а не тільки Мерк’юрі. Режисером став Брайан Сінгер. Однак незадовго до кінця зйомок він покинув проект із невідомих причин. Версії коливаються від "систематичних запізнень" до "звинуваченні харасменту". Не зважаючи на це, у титри поставили тільки Брайана.
"Богемна рапсодія" зобразить 15 років життя лідера гурту "Queen". Історія починається з моменту створення гурту, а фінал припадає на грандіозний концерт на стадіоні Вемблі. Спершу гітарист Брайан Мей хотів "вбити" Фредді у середині стрічки, аби присвятити решту хронометражу оплакуванню легенди. На щастя, сумнівна ідея так і залишилась у його уяві.
Доволі складно помістити довжелезний проміжок часу у дві години. Тому за допомогою монтажних мандрів нас кидають у ключові моменти. Ось тут автори прогадали. На кризу у житті Фредді чи процес створення хітів виділені лічені хвилини. Натомість менш цінні миті розтягують як тільки можна. Через це втрачається темп оповіді та інтерес до подій на екрані.
Рамі Малек поступається Саші Барону Коену у конкурсі двійників Фредді Мерк’юрі. Однак харизмою Малек витягує кожну нотку у фільмі. Актору вдалося влучити в образ ексцентричного музиканта. Кожен його перфоманс – втіха для глядача. Проте постановка іноді змушує червоніти від сорому. Сцени з камінг-аутом Фредді виглядають ніяково та клішовано. Загальне дійство нагадує плаксиву мелодраму, а не драйвове одкровення легендарної четвірки.
Інші члени гурту зовсім не розкриті. Джон Дікон взагалі раптово з’являється на екрані з посилом "Нічого пояснювати не треба. Ви і так мене знаєте". Який сенс тоді робити акцент на "Queen", якщо про учасників майже нічого не розповідають? Музиканти багато вередували, але у результаті навіть не втілили власні примхи. Сценарій вийшов рваним та непереконливим. До речі, роль Рея Фостера зіграв Майк Майєрс. Тож дорогою можете сходити на "Хелловін".
"Богемна рапсодія" – це зразковий байопик. Він дорогий, видовищний та неймовірно емоційний. Фільм захоплює глядача. Якщо це була б історія про уявний гурт, то вона точно стала би шедевром. Проте факти говорять інше. Фанати "Queen" неоднозначно відреагували на реліз. Багато подій прикрасили чи змінили, аби догодити заданій темі. Схоже, що музиканти гурту справді хотіли втекти від реальності. "Богемна рапсодія" – це їхня спроба видати власний сюжет, прикрити лоском шорсткості. Та вони не змогли визначитися з центральною фігурою.
Фільм скачить між Фредді Мерк’юрі та самим гуртом. Зрештою, обидва зайці втікають. Історія "Queen" на екрані перетворилась у зведення особистих рахунків. Персонажі картонні, діалоги між ними натягнуті. Їм не вистачає щирості. А це, нагадую, фільм про один із найпопулярніших гуртів ever. Дивно і прикро, що на виході ми отримали розвагу на один раз. Витягує стрічку лише саундтреки. Пісні "Queen" перетворюють будь-який проект на розкіш. Однак від цього легше не стане.