Рецензія на фільм «Аладдін»

Стерильна казка від головного гангстера Голлівуду

Кіно

Після виходу тизер-трейлеру «Аладдін» більшість фанатів культового однойменного анімаційного серіалу 1992 року обурилися неякісно намальованими задніми планами пустелі, халтурною роботою над декораціями і спецефектами, невдалим кастингом антагоніста. Навіть заміксований оригінальний саундтрек із мультфільму лунав дуже в’яло. Коротше, розчарували по всіх параметрах. А це, на хвилиночку, фільм від знаменитого режисера Гая Річі. Пройшов час, і вже трейлер стрічки виглядав пристойніше. Тож можна було припустити, що фінальний продукт вийде якіснішим і нівелюватиме негативне перше враження.   

 
 

Крадій і волоцюга Аладдін (Мена Массуд) позиціонує себе арабським Робін Гудом. Він краде у бідняків і допомагає біднякам. Специфіка регіону, нічого не вдієш. Одного разу головний герой витягує з негараздів у міських нетрях дівчину, яка виявляється принцесою Жасмін (Наомі Скотт). Їй надокучив розкішний палац, де вона почувається, як у золотій клітці. Султан постійно тулить доньці у чоловіки дурнуватих принців для пристойної партії і не хоче зважати на її вибір. О! А ще Жасмін хоче стати першою жінкою-султаном в історії. Тим часом візир Джафар (Марван Кензарі) плете інтриги для здобуття влади. Він прагне захопити лампу з джином, здатним виконати три бажання того, хто його звільнив. Однак чарівний предмет знаходиться у химерній печері, куди зайти може виключно гідна людина. Нею і виявляється Аладдін.  

Почерк Гая Річі відчувається в «Аладдіні» менше, ніж у попередній роботі режисера «Меч короля Артура». Тільки коли події зненацька починають розвиватися динамічно, стає зрозуміло, що у хід пішли фішки майстра: операторська робота, постановка трюків, монтаж. На жаль, екшну мало. Схоже, що «Disney» хизується тим, що він може налаштувати на свій інфантильний лад навіть неформального режисера.

Odoo CMS - велика картинка

Виконавці ролей Жасмін та Аладдіна впоралися добре. Вони відіграли закохану пару, готову у будь-яку мить співати, танцювати, вирушати у пригоду. Більшого Міккі Маусу й не потрібно. Пісні протагоністів чітко відповідають кон’юктурі. Жасмін скаржиться на те, як її саму, принцесу, постійно утискають порядки, встановлені чоловіками. Аладдін банально топить за дружбу народів. Очевидно, що у цьому немає нічого поганого. Та варто зробити подібні посили менш нав’язливими і стереотипними. Тим більше у мультфільмі не все було так гладко. Доки султан розкошував, Аграба потерпала від бідності. Навіть щаслива кінцівка для героїв не гарантувала спасіння міста. Жорстку першу версію казки про Аладдіна і деякі нічні арабські традиції краще взагалі не згадувати. Тому на тлі параду толерантності екранізації папуга Яга справляє враження одного з небагатьох персонажів, у якого є індивідуальність.     

Odoo CMS - велика картинка

Антагоніст не вдався. У мультфільмі Джафар мав виразний демонічний характер, характерно рухався, лякав одним тільки голосом. Кіно-версії візира не вистачає глибини. Безумовно, Джин вийшов найкрутішим персонажем. Щоправда виключно завдяки харизмі та енергійності Вілла Сміта. Актор вкладався у кожну сцену по-максимуму, інколи затьмарюючи колег. А технологію «Motion capture» на ньому реалізували жахливо. Коли актор перебуває у природній формі джина, можна легко розгледіти контури його обличчя, криво накладені на модель. На щастя, до прем’єри принаймні фонову графіку підтягнули, і загальна картинка виглядала доволі сприйнятливою. Звісно ж, вона не дотягує до рівня титульних франшиз «Disney». Наприклад, «Зоряні війни», «Marvel». Однак як для напівмюзиклу зійде Боллівуд-стайл з масштабними хореографічними сценами та яскравими картонними декораціями. 

Odoo CMS - велика картинка

«Аладдін» не такий поганий, як очікувалося. У трейлері погано розкрили переваги стрічки. І для екранізації мультфільму від «Disney» це справжнє досягнення. Медіа-гігант часто не цурається прямого плагіату і по кадрах переносить свою ж анімацію на широкий екран. Хіба що «Дамбо» вийшов своєрідним, бо Тім Бертон зухвало забив на вказівки босів і зробив усе по-своєму. Та оскільки «Disney» не звик до виробництва оригінального продукту, новий фільм вийшов прісним. 

Анімація давала «Аладдіну» карт-бланш на демонстрацію гіперболізованих людських гримас, карикатурних сцен жахіть та інколи відвертого трешу. Ці елементи гармонійно вписувались у формат. Екранізації не личить такий підхід. Однак її автори не постаралися створити щось особливе, аби фільм запам’ятався глядачу. Виключно пісні, написані спеціально для екранізації, були чимось новеньким. 

Odoo CMS - велика картинка

Автори стрічки запевняють, що фільм не варто порівнювати з минулими версіями. Проте, якщо ви берете усіх персонажів і копіюєте частину сюжету з оригіналу, розбавляючи їх музикою та феміністичними лозунгами, аналізу запобігти неможливо.   

Дивився Дмитро Сидоренко

Схожі публікації