Жанр: аніме, драма, пригоди, мелодрама, фентезі
У головних ролях: Манака Івамі, Іріно Мію, Еко Хікаса, Хірата Хіроакі, Есімаса Хосоя, Юкі Кадзі
Режисер: Марі Окада

П’ятнадцятирічна Макія, народжена у племені безсмертних Йольфів, останнього магічного народу. Вони живуть ізольовано від решти світу. Упродовж віків багато армій намагалися захопити унікальний народ, щоб заволодіти секретом вічного життя. І нарешті сусіднє королівство досягає мети. Отож, місто зруйноване, а Макія переховується у лісі. Поміж уламків зруйнованого кочового табору вона знаходить маленького хлопчика, який втратив батьків, і, відчувши співчуття до малюка, починає про нього піклуватися, давши йому ім’я Еріал. Проходять роки, хлопчик перетворюється на прекрасного юнака, і в утікачів виникають почуття один до одного. Але Макія розуміє, що Еріал - проста людина, смертний, і їм не судилось бути разом. 

Режисером анімаційної стрічки стала всесвітньовідома Марі Окада. "Хто це?" - закономірно спитає український глядач. Враховуючи те, що прокатчик ну дуже рідко наважується на потенційно неприбутковий проект (а будь-яке аніме для нього і є неприбутковим проектом, оскільки це не дуже популярний продукт навіть серед масової аудиторії, тим більше між прем’єрами у різних куточках Землі може пройти значний проміжок часу - ажіотаж може бути втрачено, а з ним і касові збори). З далекої Японії до нас рідко долітають анімаційні шедеври.

Марі Окада, пропрацювавши десятки років в індустрії японської анімації, стала найпопулярнішим сценаристом. У Японії її називають "королевою драми". Щорічно Марі випускає декілька успішних проектів. Зазвичай її наймають як екранізатора чи менеджера. Однак, коли набралась досвіду, вирішила створити власний анімаційний фільм за своїм унікальним рецептом, власноруч поставивши його і втіливши задуману історію. 

Одразу вражає вибір жанру, який свого роду також є новинкою для індустрії: камерна сімейна драма у декораціях епічного фентезі. Історія кохання головних героїв розгортається на тлі палацових інтриг, лицарських поєдинків, грізних польотів драконів, магії. Однак останні - це лишень атрибути, що доповнюють основну лінію подій.

Спочатку режисер зображує тяжку працю і негаразди Макії, матері-одиначки, яка намагається забезпечити себе і врятувати сина. Паралельно вибудовується сюжетна лінія вельмож, антипода скрути і щирої турботи за близьким. Вони збайдужіли від розкоші й постійних змов. Дорогою нам зустрічаються вельми різні супутники, кожен із власним підґрунтям. Ось такі дрібні побічні елементи також успішно формують як уявлення про головних героїв, так і розбавляють сюжет.

Марі Окада вправно балансує між наративними стрибками, зберігаючи більшу частину хронометражу на ключові філософські роздуми і суперечності Макії і Еріала: як безсмертя Макії може стати фатальним кінцем їхніх відносин - матір, що виглядає молодше за сина, переживе його та їхніх спільних нащадків.

Аніме - неординарна мультиплікація, яка зазвичай містить безліч підтекстів і прихованих значень. Дані твори завжди представляються роздумом на те чи інше метафізичне явище, гостросоціальну проблему чи одвічне протистояння. Вони є завжди актуальними як для дітей, так і для дорослих. "Прикрась прощальний ранок квітами надії", - сценарист розмірковує на тему материнських почуттів, зобов’язань і турбот. Плюс Еріал не просто відіграє статичну роль сина: його персонаж розвивається з роками і поволі розуміє складність цих відносин, намагаючись побороти цілком протилежні почуття до Макії. Як дані метаморфози вплинуть на фатальний зв’язок?

Крізь подібні муки й випробування пройшла сама Марі Окада у дитинстві, проживаючи з матір’ю-одиначкою. Її фільм став уособленням взаємовідносин, протилежних нескінченним конфліктам, насиллю і тотальній відмові від порозуміння. "Прикрась прощальний ранок квітами надії" - це ода материнській турботі і самопожертві.

Оповідь місцями доволі квола, протяжна. Відсутність пригодницької динаміки значно обособлює стрічку від фанатів аніме, оскільки дещо седативна природа подачі прийдеться до вподоби виключно вузькій аудиторії. Хоча плавний стиль стає значною перевагою, дозволяючи режисеру встигнути повноцінно розкрити як характери усіх дійових осіб, так і обрані аспекти, загостривши саме на них.

Картинка порівняно із творами Макото Сінкая чи Хаяо Міядзакі трішки простіша, тим більше у ній відсутні гіперреалістичні вкраплення. Однак для фентезі це саме те, що треба. Гра з контрастами і насиченістю світлового забарвлення створює водночас чарівну і драматичну атмосферу. Над персонажами працював ілюстратор Акіхіко Йосіда, відомий із серії ігор "Final Fantasy".      

"Прикрась прощальний ранок квітами надії" - це чудова нагода для фанатів аніме підтримати популяризацію улюбленого жанру в Україні, а також насолодитись кіно на великому екрані. Дистриб’юторам дуже важливо отримати позитивний і, що ж приховувати, вигідний фідбек від глядацької аудиторії, щоб у майбутньому частіше і, головне, вчасно завозити світові шедеври аніме. Натомість ми або подивимось фільм за кордоном, або підемо на абордаж піратських сайтів. Варто тільки згадати ситуацію із культовим аніме "Твоє ім’я", яке мало того, що випустили у прокат зі значним запізненням (а тому усі охочі банально подивились на Торентах), так ще й переклад і дубляж були такими кепськими, що йти на перегляд до кінотеатру не було ніякого бажання.

Дивився Дмитро Сидоренко