Пройшло два роки з тих пір, як Пол Фіґ випустив ганебний маніфест фемінізму "Мисливиці за привидами". Режисер повернувся з новою стрічкою - екранізацією роману Дарсі Белл.
Події фільму починаються з історії дружби двох дуже різних жінок. Стефані (Анна Кендрік) - домогосподарка, вдова, автор блогу для матусь. Вона непосидюча, обожнює готувати, влаштовувати свята та розважати дітей. Емілі (Блейк Лавлі) неймовірно вродлива, вишукана та загадкова. Героїні знайомляться у школі. Емілі пропонує випити, і з цього моменту починається зав’язка.
Далі будуть СПОЙЛЕРИ. Без них немає сенсу розбирати картину. Синопсис м’яко натякає, що сюжет схожий на "Загублену". Коректне "порівняння". Pі стрічки Девіда Фінчера підрізали ключові елементи. Емілі - гарна, стильна, ікона суспільства. Її чоловік - простий хлопак, який намагається досягти успіху, аби причарувати її. Емілі надихає оточуючих на творчість. "Е ні, - скаже Пол Фіґ. - Це лезбійська любов, а не плагіат. Фемінізм - хіт сезону. Тому забирай поганий гріх". Добре, вважай, що викрутився. Подружжя живе у будинку, придбаному на останні гроші. Вони на межі банкрутства. Чоловік - письменник, який давно не пише. Він тільки тринькає гроші дружини. Вона намагається шукати вихід. Чоловік викладає у коледжі, де він по ідеї має інтрижку з колегою чи студенткою. Чоловік свариться. що його дружина навіжена і має купу таємниць. Постійні сцени сексу головних героїв, ніби важливі для висвітлення побуту. Дзуськи! Фінчер доносив ними пристрасть та розрив у подружжі. У нього навіть еротика поставлена краще. Щоби ви розуміли рівень нахабності: Фіґ скопіпастив сцену з кунілінгусом із "Загубленої".
Збігів безліч. У кіно вони виглядають очевидніше. Однак ні автор роману, ні сценарист не засвоїли найголовнішого: у Фінчера кожна деталь працює. Героїня - дивачка. Нам це доводять. У неї є продуманий до дрібниць план. Вона хитра, розумна та здатна імпровізувати. Геніальність Емілі ніяк не аргументується. Вона просто носить стильні костюми і понтується. Все! Твіст у тому, аби покрити борги страховкою. Неймовірний поворот!
Страховка, Карл! Вони вкрали цю ідею і ніяк не обґрунтували. Шон просить Емілі розписатись на паперах ще до інцеденту. Йому ні до чого цей трюк. А виправдання типу "ми це зробили для сина" наштовхує на суїцидальні мотиви. Тоді чому виділяють тільки чоловіка, якщо ви разом підписали? Не шукайте тут логіку. Страховка у "Загубленій" - це теж частина плану Емі, щоби підставити Ніка. Нерандомна деталь, яка запустила сюжет.
У "Загубленій" неможливо визначитися з улюбленцем. Режисер не робить акцентів "це зло", "а це добро". Обидва винні. Тому цікаво спостерігати за психологічною сутичкою. "Проста послуга" теж ніби заплутана. Але це пояснюється тим, що Фіґ вирішив поводити за ніс глядача. Коротше, персонажі як ідіоти перевзуваються до самого кінця. Тоді швиденько скліпаємо хеппі-енд.
Окей, "Проста послуга". Уся інтрига навколо цього тригера. Що ж це за справа така? Забрати дитину зі школи. Емілі поїде до сестри, тому за дитиною має хтось наглянути. Зникнення та проста послуга не пов’язані. Банальний піар та нагнітання.
До речі, режисер реально налажав, коли на початку фільму спалив сестру. Натяк є у флешбеці Емілі, який чомусь побачила Стефані. А далі під час розслідування страхові агенти чомусь не можуть розрізнити сестер, у яких родимки на різних сторонах обличчя! Дістань фото і порівняй. Не потрібно жодних експертиз. Ні, тут також немає сенсу. Не намагайтеся хоч якось пояснити цю діру.
Тепер найочевидніші збіги. Імена героїнь: Емі та Емілі. В основу "Загубленої" ліг роман Гілліанн Флінн. Тотальний плагіат з боку "Простої послуги". Жодних випадкових збігів. Жодного натхнення. Насамкінець, "Проста послуга" та "Загублена" належать до однієї студії. "Фокси", ви що, захотіли власну франшизу про зниклих жінок? Для чого штампувати хорошу ідею? Добре, що хоч права на "Дівчину у потязі" не встигли викупити. Нагадую, що права на "Просту послугу" придбали до релізу книги. Не збагну, що ж у ній такого особливого?
"Проста послуга" - це друга спроба зіграти на тому ж полі. А що, глядачам подобається! Жіночі бесіди, фалоімітатори, загадки минулого. Увесь фільм нам нав’язують Емілі: "подивіться, яка вона крута". Натомість слова нічим не підкріплені. Стефані дратує. Вона то найкраща подруга Емілі, то вже спить з її чоловіком. О, зачекайте, цьому є пояснення. Просто на похоронах усім від горя хочеться сексу. Геніально! Шон недоумок. Він то повністю знає план Емілі, то забуває про сестру. Потім він взагалі провалює план, запросивши Стефані переїхати до себе. Емілі спершу хоче Шона, а за мить просить Стефані підставити його. Стефані знову виконує прохання Емілі, хоча вона знає, що та вбила батька та сестру. За десять хвилин Стефані вже допомагає Шону викрити Емілі. Водночас Емілі дізнається, що її пасуть копи та обламує парочку. Але чомусь усе одно зізнається, що вона вбила сестру. У тебе в квартирі натикали мікрфонів. Ти їх знайшла. Очевидно, що копи могли причепити їх ще й на цих бовдурів. Для чого ти спершу зізнаєшся, а потім починаєш стрілянину? Тобто це прямий шлях за ґрати. А так би посадили Шона. Що за хрінь тут відбувається?! Кому з цих героїв взагалі можна співчувати?
Персонажі другого плану - повний жах. Чувак, який глузує з Емілі, потім раптом зізнається у прихильності. Він існує тільки для двох тупих гегів у фіналі.
Фінчер поставив кожного персонажа на своє місце. Навіть психована тьолка розкрита краще, ніж будь-хто з когорти матусь і мужика. Справу Емілі веде детектив. У "Загубленій" офіцер поліції була класною. Навіть її помічник кількома репліками вніс більший вклад у справу, ніж детектив. І останнє! Емі шикарно продумує свою втечу від "маніяка", щоби підняти хайп та обдурити поліцію. Емілі тупо підкидає залізяку, підставивши око під неї, та йде до відділку. "Це чоловік змусив мене піти на злочин". Просто кращий спосіб імітувати синець. Браво!
Емі шукає ледь не вся країна, а на Емілі якось байдуже. Чоловік одразу відкрито заводить нову пасію. Громадськість мовчить. Не обурюється, не засуджує. Ніка за одні підозри з довбаною страховкою поливали лайном на національному каналі. Глядач відчував його відчай та хвилювання. Ось де драма.
Діалоги жахливі. У першому акті від розмови двох Емі та Стефані справді нудить. Детективна арка… Про неї слід не згадувати. Музичний бекраунд у трилері блякло дзеленчить. Нагадую, що Фінчер за допомогою саундтреку створив атмосферу постійної напруги та переживань. У нього навіть Бен Афлек зіграв! Він нарешті довів, що міміка обличчя у нього не відмерла. А Розамунд Пайк домінувала у кожному кадрі.
"Проста послуга" - це ДЕГРАДАЦІЯ жанру.