"Хижа у лісі" Дрю Годдарда була стьобом над хорорами. "Погані часи в "Ель Роялі"" замахується на цілу епоху. У цьому фільмі режисер віддає данину класиці нуару.
Події фільму розгортаються у 1969 році. Готель "Ель Рояль" знаходиться на межі штатів Невада та Каліфорнія. Колись це було мегапопулярне місце. Зірки шикувалися у черги, аби зняти номер та проституток. Однак зараз від минулої слави залишився Jukebox, стіна з фотками, шикарна зала, бар та одинокий співробітник. Одного дня до готелю завітає підозріла компанія: священик (Джефф Бріджес), співачка (Сінтіа Еріво), хіпарка (Дакота Джонсон) і барига пилососами (Джон Хемм). Усім очевидно, що справи підуть кепсько.
"Ель Рояль" справді видатне місце. Окей, нехай зараз готель збанкрутів. Однак це не привід ставити одну людину за рецепшн, бар, охорону, прибиральника та екскурсовода. Це вам не задрипаний мотель на узбіччі. Така розкішна будівля має принаймні добре охоронятися. Що ж завадить розбійникам рознести її вщент?
Усіх героїв розкривають через флешбеки. Серед них виділяються слуга, падре та співачка. Їхні історії цікаві і зворушливі. У цієї трійці відбірні спогади. Решта - так собі.
Дакота Джонсон, крім матюків, пушки та "дивись, я сіла на стільчик, спершись на спинку руками", нічим не вражає. Її хіпарка недостатньо прописана. Плюс акторська гра - середня.
Торговець пилососами - мотлох для зливу. Критики хвалять Дрю Годдарда за те, що він не лізе у мейнстрим. Що ж, давайте розберемося. Кріса Хемсворта спалили у трейлері. Для чого? Міг би вийти непоганий поворот. Ну зовсім не трендово показати півсюжету у трейлері. Об’єктивацією Кріса Хемсворта ми обов’язково скористаємось. Нехай для роликів посвітить торсом. Зрештою, весь фільм він так і ходитиме, як би не старався грати Кріс Хемсворт. Додаткового сенсового навантаження цей персонаж не отримав. Кілька пафосних промов і нездорові стосунки з малечею - повний опис героя. Хіба останній пункт - реально антимейнстрим. Завдяки кадрам з Хемсвортом глядач розуміє, що приблизно буде відбуватися в кінці. Крім того. трейлер показує, що падре - не падре. Можна було залишити загадкою його особистість. Бойовий проповідник - це стильно.
Оповідь поділена на глави відповідно до імен персонажів. Схожий прийом використав Тарантіно у "Ненависній вісімці". Тільки структура у Годдарда пішла у вільне плавання. Взагалі, це розповсюджена концепція: звести гівнюків у камерній локації. Від себе Дрю Годдард додав хороших героїв. Вони стерпіли багато негараздів та мріють нарешті покінчити із прокляттям. Класний хід! До речі, Тарантіно не засвітив Ченнінга Татума і забезпечив йому мотивацію. Вийшов непоганий твіст. Якщо не заглядати у титри (це так, у скарбничку об'єктивації), поєдинок однозначно виграв Тарантіно.
Саундтрек та бекграунд - це козири стрічки. В атмосферних декораціях лунають хіти епохи. Тут Дрю Годдарду слід віддати належне. Нарешті на еркані не розкручені 80-ті роки. Шкода, що під 60-ті слід обов'язково приплести війну у В'єтнамі та цинічне ФБР. Ще один мінус для "Авторського кіно".
"Погані часи в "Ель Роялі"" - це колоритний фільм, який переосмислює ходову схему і витискає з неї всі соки. На жаль, кінець у стрічки м’ятий і стрімкий. Усі приготувались насолоджуватися жорсткою різаниною, а отримали тир на швидкість. Водночас оповідь розважлива. Сцени іноді дуже затягнуті. Для хронометражу у дві години це значний недолік. Твісти у фільму локального характеру. Загальну інтригу псують трейлери. Показового місива немає, проте шматки людей розлітаються ефектно. Фанатам точно сподобається. Ідеальний варіант, поки чекаєш на стрічку Тарантіно "Одного разу в Голлівуді".
Дивився Дмитро Сидоренко