Фільм "Робін Гуд" познайомить глядачів із зародженням легенди про знаменитого розбійника, який крав у багатіїв коштовності і роздавав їх бідним. У Середньовіччі тільки так можна було відновити порядок та справедливість. Для сценаристів та режисера ця стрічка є дебютним проектом. Отто Батерст до цього працював над серіалами "Чорне дзеркало" і "Гострі козирки". Проте несподіванкою став Леонардо Ді Капріо, який зайняв пост продюсера. На головну роль обрали Терона Еджертона, фаворита режисера. Заради актора навіть змінили робочий графік, щоби він закінчив зйомки у попередньому тайтлі.
Центральна локація – Середньовічна Англія. Країна загрузла в корупції, на місцях панує свавілля. Населення зубожіє. Натомість статки високопосадовців стрімко ростуть. Робін та його наставник Маленький Джон (нікнейм, справжнє ім’я протагоніст не в змозі вимовити) повертаються з мандрів і розчаровуються у невтішному становищі. Тоді герої вирішують покласти край беззаконню.
Толерантність спотворює історію. Цього разу Робін Гуду у наставники записали чорношкірого майстра. Типовий герой фольклору ХІІІ століття. Окей, сценаристи спробували виправдати свій вибір походженням Джона, "Ісламський воїн". Цього персонажа втілив Джеймі Фокс. Половину фільму він ходить із виразом "Що я тут забув?" Решту часу актор просто відробляє роль. Терон Еджертон лише змінив вишуканий костюм агента секретної служби на робу крадія. До речі, саме Маленький Джон підбурив Робіна бунтуванти проти "озвірілого режиму". А Робін погодився, наче слухняний хлопчисько. Нам же обіцяли історію про мужнього і хороброго воїна?
Другорядні персонажі проводять експеримент "А чи справді сценарій резиновий?" Вони туляться один до одного, ледь не вилазячи за рамки картини. Сценаристи ніби пробують розкрити всіх дійових осіб, але вже за мить втрачають ентузіазм. У результаті ми отримали купу закинутих персональних арок. Особливо шкода Мюррея Абрахама, який зіграв жадібного кардинала у кумедній перуці. Це повна характеристика його персонажа. "Робін Гуд" 2018 року – пастка для оскароносних акторів.
Фінал стрічки не стає індикатором пройденого героями шляху. Хоча куди тут до сайдкіків, коли про самого протагоніста не подбали. Зачатки гумору у стрічці є. Однак розвиваються вони невпевнено та, зрештою, заходять у глухий кут. Тим паче жарти не вписуються в історичний сетинг. Романтична лінія викликає у глядача іспанський сором. Неможливо уявити пріснішу коханку, ніж Маріан (Ів Г'юсон).
Промо-кампанія фільму була ну дуже лінивою: дропнули постери і відео, показали по телеку анонси, і так зійде. Імовірно, сценарій писали по такій же схемі. Тож не дивно, що "Робін Гуд" отримав 17% позитивних відгуків на "Rotten Tomatoes". Безперечно, до механізму сервісу є питання. Проте і цей результат означає повний провал фільму. На "Metacritic" та "IMDb" користувачі теж відреагували негативно.
Бюджет фільму склав 100 мільйонів доларів. Конвеєрний проект із безліччю коштів традиційно страждає від синдрому "Перенасичення CGI". Інколи ефекти відображаються жахливо. До того ж вони не синергують із піротехнікою. Вуличні бої, коктейлі Молотова і "модернізована" середньовічна мода виглядають недоречно. Зображення естетично неприємне. Тривалість кадрів затягнута. Тому актори не витримують таймінгу. Отже, студія спустила купу грошей на халатність. Як не крути, власну франшизу не вдасться запустити.
Перші два акти стрічка кволо набирає темп, а у розв’язці видає повну дурість. Спроба переосмислити знамениту легенду очевидно провалилася. Сюжету як такого немає. Присутні лише багато екшн-сцен, криво позв’язаних між собою загальною темою. Монтаж жахливий: рвані склейки набиті повторами. Операторська робота скидається на плід конвульсій. За подачею "Робін Гуд" нагадує "Меч короля Артура". Проте у Гая Річчі хоча би вийшов стильний фільм. У ньому були класні сцени, які точно запам’яталися глядачу. Отто Батерст видав настільки невиразний твір, що вже наступного дня він вщухне із пам’яті.
Автори вихваляються, який у них вийшов цілком новий "Робін Гуд". Хоча крім дизайну нічого не відбулося. Стрічка вийшла гіршою, ніж аматорська пародія на оригінальну історію. Недостатньо задати адреналіновий темп, поставити біт і роздати героям модні шмотки. Слід подати свіжу версію давньої легенди. На додачу у цій стрічці трапляються натяки на класику. Вони зовсім недоречні. Пік абсурду припадає на тему "Бетмен XIV сторіччя". Удень – аристократ, вночі – крадій. Тут складно розібратися, хто із головних героїв насправді є ТЕМНИМ лицарем. Подорож протагоніста нагадує про шлях Брюса Вейна. Маленький Джон увесь такий суворий і вправний боєць. Голос брутальний, як по канону. А в нас тут ще є Робін. Символічно, що антагоніст іноді поводить себе наче клоун.
"Робін Гуд" – це перша версія відомої історії, яка зганьбила першоджерело. Існують десятки інтерпретацій. Однак жодна з них не була настільки поганою. Варто знати одне: "Щоби ви там не вигадували, та Еррола Флінна ("Пригоди Робіна Гуда" 1938 року) вам нізащо не перевершити". Під час сеансу сподіваєшся на ефект "Так погано, що аж добре". Це принаймні піднімає настрій. На жаль, він не спрацьовує. Масла у вогонь підливають політкоректні гасла. У якийсь момент капюшон ледь не стає рівнею масці Гая Фокса. Хронологічні нестикування – біда стрічки. Сценаристи і Хрестові походи приплели, які зовсім не сходяться по датах із діяльністю Робін Гуда.
Це все, на що спромоглися автори "Сучасної історії про захисника злиднів". Отто Батерст зніс Шервудський Ліс і побудував на його місці недоречні декорації Ноттінгему.