30 листопада у широкий прокат вийшла екранізація найулюбленішого роману королеви детективів Агати Крісті «Кривий будиночок». Стрічка розроблялась ще з 2011 року, за цей період у майбутньому проекті багато чого змінилось.
Сценарій написав талановитий Джуліан Феллоуз, лауреат «Оскара» за «Госфорд-парк». Режисер плавно і акуратно наслідував стиль автора книги, скромно додаючи незначні стилістичні зміни задля кращого ефекту занурення.
Оскільки з невідомої причини таймлайн історії було перенесено у 1957 рік, загадковому покійнику Аристіду Леонідісу «виповнилось» 86 років. Через разючий проміжок у віці з його молодою дружиною різниця стала ще більш контрастною, а мотив для вбивства – виразнішим.
Крім того, у сюжет недоречно «вклинили» шпигунський епік, від чого розслаблений глядач ще більше заплутується, а історія не приголомшує твістами. Тож не варто забувати, що романи Агати Крісті вимагають постійної уваги і прискіпливого аналізу всіх дрібниць.
У зв’язку із тим, що вже вдруге за листопад виходить екранізація твору англійської письменниці, порівняння з «Убивством у східному експресі» просто неминуче.
Обидві стрічки насичені елегантним манірним пафосним театральним духом. У першому випадку декорації інколи дещо заносить, через що на сцену незграбно вивалюється неестетична театральщина, внаслідок чого відбувається стагнація тону картини. Натомість «Кривий будиночок» плавніший та стабільніший у цьому аспекті, а тому стрічка заволодіває увагою глядача і не втрачає контролю ні на мить.
Флагманську роль у творах Агати Крісті відіграє пул персонажів, бекграунд та хід оповідання. Структура останніх двох пунктів нагадує звичну конструкцію-cliché автора: у таємничому приміщенні збирається достатня для чиєїсь витонченої гибелі кількість людей, об’єднаних взаємною неприязню.
Молодий і амбітний Чарльз Гейворд (Макс Айронс) вирішує присвятити свою кар’єру батькові, обравши роботу приватного детектива.
Проте одного разу до нього приходить його давня кохана Софія (Стефані Мартін) із проханням знайти вбивцю її дідуся Аристіда.
У нас тут розкішний англійський маєток ексцентричного магната. Під його «дахом» поселились різного роду нахлібники, які тихо і нікчемно ненавидять свого хазяїна. Зрештою, коротун, «який відкидав велику і криву тінь», помирає за доволі цікавих обставин. Під підозру підпадають усі дармоїди – хтива молоденька дружина, дивакуваті сини і їхні пихаті дружини. У кожного свій мотив і своя вигода від цього випадку. Тож з’ясувати, хто б наважався на такий вчинок та кому вигідна смерть старигана, з часом стає дедалі складніше.
Тож, це доволі типова ситуація для творів Крісті (масова підозра, так би мовити). Прикрашають справи й інші типові деталі: отруєння, метушня із заповітом, цілий набір виправдань і образ. Та й більшість родичів не те, щоб байдуже ставляться до смерті господаря, а навпаки радіють «гибелі чергового капіталіста». Глядач разом із протагоністом одразу поринає у вир пристрасті, пліток, підстав і безлічі принизливих секретів.
Мотивація у головного героя доволі стереотипна: стражденна любов, порожній гаманець, спроба прославитись – арсенал сценарних засобів нечувано різноманітний. Нероби ж мають більш цікаві мотиви, які молодому детективу необхідно буде з’ясувати.
Усі твори Агати Крісті пронизані детективною містикою, розміреним аристократичним оповіданням і неочікуваним поворотом наприкінці кульмінаційного coming-out`y.
Письменниця має власний набір прийомів, які вона не цурається застосовувати у черговому творі. Найбільш розповсюджений трюк – це постійні й настирливі спроби відвести увагу читача від злочинця шляхом інтеграції додаткових сюжетних інтриг і хитросплетінь. Тому аж до самісінького кінця лише тонкі натяки вказуватимуть на справжнього лиходія.
Однією з крутецьких звичок королеви детективів є невеличкі підколи над Шерлоком Холмсом – маестром авантюрного екшену. Недарма Еркюль Пуаро є низькорослим пухкеньким бельгійцем, прихильником порядку та комфорту. У «Кривому будиночку» відсилки до «Шерлока Холмса» також оригінально вплетені в оповідь.
Звісно ж нікуди без тонкого, снобістського та завжди доречного гумору. Нехай у всьому творі буде декілька жартів, проте вони будуть настільки влучними, що аж перейматимуть дух на декілька клаптиків пергаменту вперед.
Завдяки кропіткому підходу режисера всі письменницькі фішки Агати Крісті були чудово візуалізовані і не втратили своєї актуальності.
Детективна складова фільму, розкриття характерів персонажів та неймовірні діалоги між потенційними вбивцями, певно, найбільше турбують фанатів. Якщо у Шерлока Холмса є дедукція (яку всі, включаючи автора, плутають з індукцією), то у Чарльза Гейворда це, перш за все, скажімо, непосидюча і всевидюча фея, яка і дає йому ключові підказки. Крім того, герой і сам цілком вправно кумекає над хитросплетіннями своєї справи.
Деяких персонажів дещо обділили їхніми дефолтними якостями та залишили основний кістяк, який би пасував сценарію. Неперевершене тріо: Крістіна Хендрікс, Джилліан Андерсон і Гленн Клоуз, – різнопланово розкривають своїх героїнь, доповнюючи їх граційною харизмою.
А решта частина сім’ї в обличчі двох синів Аристіда та їхніх дружин більше нагадує сварливих і самозакоханих зануд.
Діалоги не тільки зберегли їдкість та саркастичну ненависть першоджерела, та ще й обросли новими іронічними фразочками. Одна тільки сімейна вечеря насичена отрутними репліками та бридкими жартиками.
Сучасні технології і креативна операторська робота дали змогу зобразити атмосферу тієї епохи. Будинок убитого багатія і його мешканці уособлюють всю суть розкоші середини XX століття. Це і ретельно підібрані костюми, і чарівні зачіски, і манери поведінки тогочасного суспільства. Картинка пронизана то суцільним нуаром, то миготить тендітним глянцем. А плівка немов припорошена вінтажним пилом.
Загалом тенденція до скрупульозної екранізації чи повного ребредингу шедеврів детективної класики стала сучасним трендом. Нарешті фільммейкери у змозі відтворити будь-який історичний період, додати нестандартних оповідальних прийомів та привнести щось своє (як у серіалі «Шерлок»). «Кривий будиночок» – не виняток із цілої низки успішних стрічок. Він підійде як давнім прихильникам творчості Агати Крісті, так і тим, хто лише знайомиться з її творами.
Дивився Дмитро Сидоренко