Про сучасний літературний процес на Буковині очима андерграундного поета

Інтерв’ю з Іваном Киселицею

Інтерв'ю

Чи може Буковина зробити новий ковток потужної поезії? Як правильно писати і чому література – мисливство?

Говоримо з чернівецьким андерграундним поетом, літературним критиком та викладачем Іваном Киселицею.  

Чи пам’ятаєте ви, як почали писати?

Була суперечка. Гралися на парах у буриме: Тарас Григорчук, Роман Жахів та ще декілька осіб. І я собі сказав: "Теж можу писати". Як наслідок - спочатку гра слів, а потім писалося. Це орієнтовно другий курс університету.

Ви стали лауреатом премії Вадима Коваля, втім також відмовляєтеся від багатьох інших премій. Чому?

Згадаймо Ліну Костенко, яка свого часу перенесла вимушену творчу кризу. Романи "Маруся Чурай" та "Берестечко" лежали у шухляді довгий час. Повторювати не хочу, але все ж таки кому цікаво – зрозуміє.

Чим ви займаєтеся в даний час, над чим працюєте?

Працюю над майбутніми двома збірками – поетичною та прозаїчною. Планував цього року їх випустити, але не знаю, чи вдасться. Проте збірки вийдуть і вони будуть цікавими.

Де можна прочитати ваші вірші?

Ну не знаю, в якихось альманахах та збірниках.

Чи є на вашу думку на Буковині потужні молоді поети?

У районі п’яти десятків є: Олег Осташек, Іван Дубрутський, Андрій Малярик, Роман та Віталій Данищуки, Олександр Мельник. Якщо брати старших, то Мар’ян Лазарук, Роман Стадник та Христя Вингарюк. Взагалі, це ті п’ять десятків, яким давно потрібно бути у спілці письменників, незважаючи ні на що і ні на кого. Вони повинні себе якось реалізовувати, рекламувати, бути читабельними, бути почутими. Якщо вони, звичайно, цього хочуть.

Як молодому митцеві увійти у так звану «тусовку», та хто туди входить?

Просто: прийти нагло як трактор – заїхати у чужий двір.

Чим відрізняється андерграундна поезія від розкрученої чи традиційної?

По-своєму і там і там є похибки, наслідування, плагіат, графоманство. Скрізь це все завжди присутнє. Якщо хочете справжньої поезії, слід читати книги, які мають штамп ISBN, нормальних редакторів, нормальних рецензентів. Тобто те, що вже відшліфоване, відібране і пройшло певні перевірки. Ото є справжня поезія. А андерграундна - це своєрідна апробація "А як сприйматимуть, чи піде далі у світ?".

Чи є у Чернівцях альтернативні майданчики для письменників?

Традиційно поети збиралися у "Автографі". Ще раніше в Народному домі. Молодці, підтримують традиції. Але можна взагалі на площі збиратися і робити своєрідні флешмоби. У парку цитувати. Будь де! Тут різниці як такої немає.

Odoo CMS - велика картинка

Чи будете цього року брати участь у Meridian Czernowitz? Чи берете участь у подібних фестивалях?

Ні. Принципово ні, не моє. Забагато зайвих людей там.

Чи дають старт молодим поетам заходи, такі як молода сцена на фестивалі Meridian Czernowitz?

Чесно скажу: одиницям із серйозних письменників, які відбулися (відбулися – у значенні чогось досягли, я так розумію, - авт.), можуть допомагати, пропагувати, підтримувати всебічно молодь. Решта їх сприймає як конкурентів. Це було, є і буде. Цього не віднімеш. Можливо, це один з чинників, чому я не люблю ходити і споглядати це потворство, коли ходять "фраєра", які вже відбулися і дивляться зверхньо на тебе, дивляться на те, що робить молодь.

Що потріно, аби молодого письменника надрукували?

Насамперед потрібно багато прочитати. Зрозуміти, що таке література. Взагалі, поезія - це як мисливство: чим далі в ліс, тим вишуканіше звірятко мисливець може знайти. На окраїнах він наткнеться на те, що й інші. Аналогічно: ліс – це література, мисливець – поет, звірятко чи тварючка – образ або метафора.

Самовдосконалення для кожного письменника необхідне для того, аби він познайомився з якомога більшою кількістю мисливців, аби знав, чим вони полюють, як вони полюють, де полюють та на що. Аби стати справжнім письменником потрібно мати власний стиль. Це і означає бути оригінальним мисливцем. Але суть – заглибитися у ліс.

Чи потрібно письменникам постити свою творчість у мережі? Самі щось заливаєте?

Можливо. Мені вистачає прийти  у кафе невідомому нікому і просто бомбанути. Бувала "Висока поезія" - там читав вірші, канал "Промінь" іноді пускав замість рекламки. Але якщо роботи є в інтернеті, то реакція буде типу: "А, десь читав". Поезія звучить краще, коли читаєш, звучить гірше, ніж читаєш. Я просто не прихильник цього.

Що можете порадити молодим поетам?

Пошук, пошук, величезний пошук. Вдосконалювати себе, збагачувати словниковий запас, читати інших. Нікого не вдаватися до плагіату, не повторювати. Головне – знаходити, створювати власний стиль. Тільки тоді буде успіх. В іншому випадку – успіху не буде ніколи. Ти залишишся на тому первинному рівні і вище не виростеш. Ніколи!

Спілкувався Вадим Герман 

Фото Вадима Германа

Схожі публікації