Неможливо пояснити той факт, що українські абітурієнти навіть не розглядають іноземні ВНЗ лише через те, що наслухавшись різноманітних пліток, чи то про високі вимоги до навчального процесу, чи то про космічні ціни, зневірюються у своїх можливостях. А дарма!

Аби розвіяти такі чутки, потрібно, в першу чергу, зрозуміти систему вищої освіти у Німеччині, та й взагалі, що таке навчання по-європейськи. 

Незважаючи на конкуренцію і фінансову звітність університетів перед державою, в суспільстві переважає думка, що вища освіта – це державна система, і її повинна фінансувати держава. Скасувавши оплату за навчання в усіх землях, Німеччина затвердила цю думку. Але не слід вважати навчання геть безкоштовним задоволенням, адже у всіх університетах є студенстські профспілки, яким потрібно за рахунок чогось існувати. А також існує податок на навчання. Наприклад, Гамбурзький Університет вважається безкоштовним, оскільки він є державним. Але студенти оплачують так званий членський внесок у профспілку. Сума часто змінюється, наразі вона становить близько 360 євро. Всіх тих, хто навчається саме в цьому університеті чекає приємний бонус - університет повертає ці кошти у вигляді проїзного квитка, що стало можливим через співпрацю між університетом та перевізником.

Слід наголосити й на тому, що не всі іноземні абітурієнти мають право навчатися безкоштовно. Якщо при вступі ви успішно складете іспит з німецької мови, то не будете платити за навчання. Але в разі того, якщо при вступі ви складаєте іспит з англійської мови і бажаєте навчатися саме англійською, вам доведеться платити.

Звичайно для українців (студентів із країн, які не входять в Євросоюз) та для студентів з Євросоюзу розроблені різні форми навчання. Сам вступ, як і процес освоєння фаху суттєво відрізняється. 

Данієла Постолахе - абітурієнтка з Румунія, яка вирішила поступити до приватного університету, пояснюючи це тим, що саме такий варіант для неї оптимальний. 

"Навчаючись у приватних університетах, ви маєте змогу працювати стільки ж часу, скільки й усі інші. В цьому випадку на вас не розповсюджується закон про те, що студенти мають обмежений робочий графік. Є й мінуси в цій системі - ви повинні платити за навчання навідміну від тих, хто вчиться у державному університеті. Якщо "державники" платять всього 350-380€ за семестр, тобто за пів року, то я майже ці ж гроші виплачую щомісяця. Зате я можу обирати час коли навчатися, а "держакники" - ні". 

Данієла Постолахе, абітурієнтка з Румунії

Втім усе - не так важко, як ви гадаєте. Не думайте про різноманітні кліше, не слухайте чутки. Якщо у вас є бажання начатися - просто навчайтеся. Немає різниці - в Європі ви чи в Україні. Студенство є студенство і всюди воно - однакове.