Угоди, про які не часто пише преса і котрі рідко звучать із вуст українців можуть відкрити безліч доріг для нашого молодого покоління. Але де знайти інформацію про них та як нею оперувати - складне питання, на яке молодь з Німеччини, Росії та України шукали відповідь протягом кількох днів.

Часто можна почути, як наше молоде покоління говорить про можливість виїхати за кордон завдяки міжнародному обміну з іронічною посмішкою на своїх юних обличчях. А їх слухачі замість того, аби розвіяти сумніви, або знайти хоч хвилинку часу для пошуку такої інформації в тому ж таки інтернеті, де вони гублять свої довгі вечори, приймають цю інформацію без можливості її виправити. На жаль, саме таку динаміку показує нам сьогодення.

«Meet Up» - програма обміну для молодих людей до 35 років з Німеччини, Росії та України, котра має на меті зробити внесок у пожвавлення гарних стосунків між цими країнами та посилити підтримку молодих людей, які виступають за основні демократичні цінності. З 2015 року цей молодіжний обмін зібрав 4000 людей з трьох країн, які працювали в різноманітних групах, відкриваючи для себе нові горизонти та обмінюючись своїм набутим досвідом.

Одна з таких зустрічей відбулась у Берліні з 20 по 23 вересня, де й зібрались понад 100 учасників з різних куточків трьох країн. Гості не лише приїхали представити свої проекти на міжнародній арені, а й знайти нові ідеї, котрі можуть змінити існуючі проекти, або ж навіть створити геть нові.

Низький зріст, ще зовсім юна борода, широка посмішка та очі небесного кольору, котрі аж сяють від зацікавлення. Йому 25 і він проїхав чималий шлях до Берліну – більше 6000 км. Так, він з Сибіру і має багато цікавих думок та захоплень, але також він має власні стереотипи, з якими намагається боротись.

Серед його стереотипів є й політичні, які йому нав’язує суспільство. Він відзначає головною проблемою – пропаганду ЗМІ. Василь вважає себе свідомим громадянином Російської Федерації, саме тому він відрізняє пропаганду від дійсності:

- Вже тривалий час як і російські, так і українські засоби масової інформації нав’язують нам ворожнечу, яка все дужчає між нашими народами. А я вирішив для себе, що мушу дізнатися правду і побачити все на власні очі. Я наважився взяти участь в музичному проекті, який відбувався саме в Україні. Попри мої страхи, я поїхав туди. Мене підтримали рідні.  Втім я і сам розумів, якщо у мене тільки хороша мета, то чому мене не повинні сприйняти інші.

- Чи змінилися твої очікування під час перебування в Україні?

- Я розумів, що там все набагато краще ніж про це говорять росіянам. І мої очікування та припущення справилися. Мене дуже мило і привітно зустріли українці. Я дуже задоволений, що таки наважився розбити цю стіну стереотипів і знайшов хороших знайомих. Найцікавішим моментом для мене було пояснення моїм родичам та друзям, що все геть не так, як ми це уявляли. Після цього у мене виникла думка продовжувати цю подорож і далі відбудовувати перешкоди. Саме тому я й приїхав на цей івент.

Євген Скрипник також приїхав аби зламати деякі власні стереотипи. Він - заступник голови громадської організації та платформи "Теплиця".

- Я приїхав сюди на обмін українсько-німецько-російської молоді для того, аби поспілкуватися з новими людьми та побудувати сітку контактів. Найбільше мене цікавлять ініціативи з Росії, про які можна дізнатися саме тут. Адже про них не розповідають в Україні і в принципі я до цього часу не знав чи взагалі вони є.

- Звідки ти приїхав? Розкажи історію твого міста.

- Я з міста Слов’янська. Уявіть собі 2014 рік 12 квітня, місто захоплюють. І ти не розумієш, що буде далі. Твоє життя - це період, коли ти саме закінчив 11 клас і тобі треба кудись вступати. Тобі необхідна професія і рухатись далі, але ти ще не маєш власних коштів, аби кудись поїхати. Більше того ти і досі прив’язаний до батьків.

Але повністю не зрозуміло, що ж буде. А сюди я приїхав через те, що ось та ситуація виникла через те, що за нас хтось щось вирішив, нас не спитав. І тому я тут, аби говорити. У мене є улюблений вірш Іздрика "Говори зі мною". Я тут, щоби говорити, бо сила ніколи не призводить до вирішення конфлікту. Треба розмовляти, як би воно складно не було, як би воно сильно не боліло, але потрібно проговорювати.

Дуже приємно, що учасники приїхали саме говорити, спілкуватися і ділитися, а не казати, що ось так ми праві, і ось так воно має бути. Головне чути, і тут чують. 

Наталія Пригорницька - одна із координаторів програми "Meet up". Вона вирішила зайнятися одним із грунтових питань - розібратися, що в українсько-німецькій молодіжній угоді вказано невірно і як можна оптимізувати цю угоду. 

- Яка угода лягла в основу роботи вашої команди?

- В принципі є вже підписана угода, але я не можу назвати її основою нашої роботи. Адже основа роботи полягала в тому, щоби прописати тему і визначити за рахунок цієї теми, що ми робимо взагалі. Тобто я розглядаю це як проект, над яким ми зараз працюємо. Звичайно, проект полягає в тому, щоби напрацювати угоду, базу матеріалів, інформації для угоди, з якою можна буде далі працювати на високому рівні. В ідеалі, це була б угода, яка включала б думки дуже багатьох людей, можливо, діючих у цій сфері, активістів, тих, які активно працюють в громадських організаціях та ініціативах. 

Якщо брати дослівно, то документ має назву "Угода між Міністерством України у справах молоді та спорту та Федеральним Міністерством у справах жінок і молоді Федеративної Республіки Німеччини про співробітництво у сфері молодіжної політики". Отже, ми бачимо, що в угоді є конкретна ціль у сфері молодіжної політики, це навіть не молодіжний обмін, а наша ідея. Метою є говорити про молодіжний обмін, молодіжну угоду, яка охоплює набагато більше сфер, ніж молодіжна політика, тому що це безумовно одна із таки сфер, в якій ми повинні діяти і це дуже важливо. Втім це не лише молодіжна політика, в якій ми хочемо рухатися.

Українською мовою це сформульовано як угода, але німецькою - домовленість. Це слово перекладається двома значеннями. В даному випадку ми використали слово домовленість, що й змінює сам підхід до цієї справи.

- Чому на вашу думку цей документ ніхто не нмагався підняти з 1993 року?

- Тут я би підкреслила декілька пунктів, які визначила як проблему, чому саме не запрацювала ця угода. В першу чергу, я вважаю, що чиновники насправді недооцінили, яку рушійну силу має молодь. Тобто що взагалі може дати те, що молодь буде обмінюватися досвідом, чи це буде в науковій сфері, чи просто зустрічі молодих людей з різних країн, які будуть обмінюватися своєю культурою та баченням.

Тому руйнуйте і ви свої стереотипи та беріть участь у різноманітних обмінах. Можливо саме в наступному проекті ви знайдете частинку того життя, якого вам не вистачало. Або ж ви просто знайдете натхнення для справи, яка давно чекає на вас.