Як часто ви дізнаєтесь про чергове ДТП? Напевне, чи не кожного дня. Статистика ж доводить те, що аварії для України - явище таки щоденної повторюваності. Останнім часом дедалі частіше від автомобілей потерпають і перехожі.
Чому українці так часто потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди та яким чином забезпечують безпеку пішоходів у Єврозоюзі?
Аварії в Україні, і в Чернівцях зокрема, можна охарактеризувати як проблемне явище, яке не є новизною. Більшість із них трапляються на перехрестях, але найчастіше людей збивають на пішохідних переходах.
У Чернівцях лише за останній рік трапилося сталося всього 1491 ДТП. Загинуло 19 осіб, а травмовано 163 особи. Наїздів на пішохода на регульованих та не регульованих пішохідних переходах було 70.
За спостереженнями місцевих жителів, кількість ДТП можна було би скоротити, якби влада виділила кошти на облаштування пішохідних зон хоча би світлом.
Втім геть іншу картину можна спостерігати в Німеччині, наприклад, у Гамбурзі. Тут існують кілька типів переходів і всі вони зони розповсюдження.
Один із типів можна назвати “звичайний перехід”. Він відрізняється від нашого лише фарбою - тут він червоний.
Другий тип - “пішохід із кнопкою”. Він виглядає як звичайний, але на стовпах є спеціальні приймачі. Треба підійти та натиснути на кнопку. Далі ж чекати, коли світлофор загориться зеленим.
Третій тип пішоходу - це “підземний”. Тут є маленький нюанс. Підземні переходи в цьому місті облаштовані в місцях, де кількість людей постійно велика, а трафік автомобілів також високий. У свою чергу, це могло би створювати проблемні, а то й аварійні ситуації. Тому тут пішоходам пропонують скористатися або звичайною "зеброю", або підземним переходом. Обидва варіанти знаходять своїх прихильників. Плюс підземного переходу в тому, що вам не доведеться чекати зеленого світла.
Рух у такому місті можна вважати безпечним ще й через кілька правил, яких тут дотримуються.
По-перше, відстань від транспортних засобів до самої зебри приблизно 3 метри. Також по всьому місті переходи облаштовані як для пішоходів, так і для велосипедистів. Тобто існують дві різні лінії.
По-друге, досить часто на великих вулицях, а особливо, на головних вулицях, багато переходів, які складаються з кількох частин. Аби перейти одну вулицю, треба перейти кілька зебр, розділені зонами, де ви чекаєте зеленого світла.
По-третє, головні вулиці, такі як вул. Головна у Чернівцях, тут у Німеччині, а саме в Гамбурзі, намагаються не перевантажувати. На таких вулицях можуть рухатися зазвичай автобуси і таксі. Приватні автівки не мають права тут їздити. Таким чином, тут люди мають право бігати перетинати дорогу не на пішохідному переході. А автобуси рухаються за точним графіком.
І останнє, освітлення переходів. Якщо по місту можна знайти багато зупинок, які не освітленні, то переходів таких немає. Навіть у селах, де зебра не така вже й широка, там є дорожній знак пішохідного переходу, котрий, зазвичай розміщений на висоті і підсвічується. Також знак слугує й ліхтарем.
Тож доки в Україні влада не облаштовує навіть світлом пішохідні переходи, поки депутати вагаються, чи виділяти кошти на облаштування переходів, усе частіше трапляються ДТП. Європа ж - на десятиліття попереду нас.... Тому не потрібно говорити про майбутнє, організовувати десятки конкурсів та фантазувати, аби вберегти наші життя. Слід діяти вже сьогодні та брати приклад із розвинених країн.