Як написати статтю про те, чого немає? Це перше, про що ми подумали, беручися за цей матеріал. А виявляється кіногалузь в регіонах є, і вона навіть розвивається.
Буковина як популярний майданчик для кінозйомок, багаторічне будівництво кінотеатру імені Івана Миколайчука, «Буковинська кінокомісія», а також кінофестивалі області та інтелектуальне кіно. У першій частині нашого аналітичного матеріалу поговоримо і про фільми чернівецьких режисерів.
Це розвідка про кіноіндустрію Буковини. Масштабно. З деталями. Різні думки.
Перш ніж поговорити про розвиток та популяризацію українського кіно в області, проведемо лаконічний екскурс: чому ярлик «мертва галузь» вже не актуальний для вітчизняного кіновиробництва.
2017-ий став роком позитивних і чималих змін в українському кінематографі. По-перше, жодна галузь не може належно функціонувати без достатнього фінансування. Тому Держкіно, нарешті, отримало бюджет для розвитку, а не класичний економ-варіант – 500 млн гривень. Із коштами щороку було по-різному. Починаючи з 2013 року кінобюджет України стабільно зростає, крім 2014-го, а в 2015-му після звернень Держкіно та діячів української культури галузь дофінансували на 100 млн гривень. Більш детальний розподіл коштів – на графіку (суми вказані в національній валюті).
По-друге, в березні того ж 2017-го Верховна Рада прийняла закон «Про державну підтримку кінематографії». Приймали його довго, складно, вносили зміни, Президент ветував – також із пропозиціями внести поправки «з метою приведення його (закону, – авт.) положень у відповідність із вимогами Конституції України, Бюджетного кодексу України та узгодження з нормами інших законодавчих актів». Словом, ухвалювали документ у «кращих» традиціях українського законодавчого процесу. Так, на 26-му році незалежності українці отримали закон про захист вітчизняного кіно.
Що нового?
• Шанс на державну підтримку кінорежисера\кіновиробника зріс, позаяк розширили палітру жанрів, на які тепер виділятимуть державні кошти: «документальні, просвітницькі, анімаційні, дитячі, авторські та дебютні фільми можуть претендувати на державні кошти в розмірі до 100% кошторису стрічки, ігрові, анімаційні та інші – до 80%, а телесеріали – до 50%».
• Кінорежисеру стало легше працювати із закордонними колегами, бо запроваджена система повернення частини кваліфікованих витрат, зокрема йдеться про повернення16,6% витрат на саме виробництво та 10% витрат на виплату винагороди акторам та членам знімальної групи, що не є громадянами України.
• Його фільм ще і «просунуть». У чинному тепер законі прописано, що державна підтримка надається також для кінопромоції та кінодистрибуції стрічки.
• Кінорежисер отримає визнання, і мова навіть не про касові збори. В Україні вперше створена національна кінопремія – «Золота дзиґа», а присуджуватимуть її на Одеському міжнародному кінофестивалі. Окрім номінації «Найкращий режисер», обиратимуть переможців ще в 13 категоріях.
До того ж, у березні прийняли ще один законопроект №5491, за яким у підпорядкуванні Міністерства культури з’явився новий підрозділ – Український культурний фонд. Його завданням є «експертний» (зазначено в законі «Про Український культурний фонд») відбір, фінансування і моніторинг виконання художніх та культурних проектів, а також надання стипендій і грантів. 19 січня на посаду голови фонду Євген Нищук, міністр культури України, призначив Марину Порошенко.
Про організацію кінорозвитку краю
«Кінокомісія – це давня штука, нова для України, але у світі загальновідома практика. Перші з них створювали ще в Голівуді в 30-ті роки 20 століття. У нас першою стала Львівська кінокомісія, заснована в 2015 році».
Володимир Килинич, виконавчий директор ГО «Буковинська кінокомісія»
Кінокомісія у Чернівцях є четвертою за рахунком в Україні. Вона створена на початку квітня 2017 року як громадська неприбуткова організація. Виконавчим директором є Володимир Килинич, відомий чернівецький письменник, громадський діяч. Головою Ради ГО, а Рада відповідно приймає всі рішення, є Владислав Севрюков, народний депутат України.
На сайті Буковинської кінокомісії зазначено, що основне завдання організації це «залучення кіновиробників до зйомок на конкретних локальних територіях міста Чернівці та Чернівецької області», деталі ж роботи обговорюємо із самим виконавчим директором кінокомісії.
–– Як саме відбувається співпраця?
–– Є два варіанти, як може працювати кінокомісія. Перший, який діє у більшості розвинутих країн світу – як громадська організація, другий – як комунальне підприємство. Умовно приїжджає кіновиробник у Чернівці, і повідомляє кінокомісії: «Мені потрібні такі локації, така техніка, масовка, 4 місцеві актори, історичні костюми та всі дозволи на зйомки (наприклад). А за це ми готові заплатити місту таку ось суму». У цьому й сенс нашої роботи. Усе просто. Вузькоспеціалізовано.
–– Чи кожен кіновиробник звертається до вас?
–– Ми молода організація, хтось не знає, що ми є, хтось не хоче з нами працювати, йде напряму в мерію чи ОДА, тому ні, далеко не кожен. Але примушувати когось до співпраці з нами зайва справа, нічого з цього не вийде, та й це не наші методи.
–– Боротися з цим?
–– Ні, переконувати, у нас нема зброї. Переконувати, що ми кращі, можливо, пропонувати альтернативи, запроваджувати важелі впливу. Як-от, співпрацюєш із нами – не платиш за зйомки, а якщо ні, це вже вартуватиме коштів. Зі світової практики скажу, візьмімо Париж чи Лондон, там працювати із професійним обладнанням у центрі міста без дозволів не вийде, поліція одразу ж відреагує. У нас це питання поки не врегульоване.
–– Чому голова Ради - саме Владислав Севрюков?
–– Бо він - ініціатор ідеї. Я про це навіть не знав. Ми знайомі, і давно. Співпрацювали, коли я ще був радником міського голови та займався підготовкою до 600-річчя міста. Є така ідея, каже: давай подумаємо. Тим паче, що край наш дуже кінематографічний. І відомих постатей у кіноіндустрії чимало: Миколайчук найперше, всесвітньо відома особистість, чи Міла Куніс, чи кілька голлівудських кінорежисерів ще міжвоєнного часу. Чому б і ні? У Чернівцях та області знімають фільми, кліпи. Ось Джамала в 2016 записувала відеокліп на військовій базі «Памір», а місто від цього нічого не отримує.
–– Хто вже співпрацював із Буковинською кінокомісією?
–– Наразі до нас звернулися дві телекомпанії з Ізраїлю, але вони ще обмірковують остаточне рішення. Із Києва звертались вже разів 5. Вибір локацій це не швидкий процес. Кіновиробник приглядається, підшуковує варіанти в різних містах, вивчає інші нюанси (техніку, ресурс), аж тоді робить вибір. Щоб затягнути виробника – треба сказати що йому можна все. Ми лише створюємо базу людей і можливостей, про нас лише дізнаються. Ось поставить виробник вимогу: потрібні 100 акторів у костюмах середньовічних вершників, ми цього не зробимо, бо ще не володіємо таким ресурсом. Та й акторів не так багато є, у місті ж один театр. Асоціація дасть змогу кооперувати сили.
Чому Асоціація – це важливо?
31 січня у Тернополі підписаний Меморандум «Про співпрацю та наміри щодо створення Асоціації фільмкомісій України». Крім ГО «Буковинська кінокомісія», документ підписали ще 5 організацій: «Тернопільська кінокомісія», (вона теж ГО), тернопільське комунальне підприємство «Фірма Дністер», «Агенція регіонального розвитку Івано-Франківської області» та 2 установи Львова – ГО «Кінофестиваль «Корона Карпат» і комунальне підприємство «Культурно-освітній центр ім. О. Довженка».
Які зобов’язання взяли на себе сторони, яким чином будуть розвивати фільмкомісії та іншу детальну інформацію читайте у Меморандумі за посиланням.
«Зараз унікальна можливість для українського кінематографу. Закрився російський ринок. Все. Вони ж усіх нас «душили» тут... Війна робить своє. Це серйозна штука. Вона відлякує, «у вас там чорт забери війна», кажуть, «ми не хочемо ризикувати». У Чернівцях можна знімати Відень, але у двісті разів дешевше ніж у Відні, можна – Париж, Лондон, Київ – що завгодно. Ми розпочали ініціативу. Та це справа часу. Завтра кіностолиці у Чернівцях не буде».
Володимир Килинич, виконавчий директор ГО «Буковинська кінокомісія»
Чернівці та область на екрані
Від 2013 бум на кіноресурси Буковини зростає: режисери все частіше обирають область для зйомки певних частин чи то епізодів своїх картин. Зокрема, 2013 рік запам’ятався роботою над «Тінями незабутих предків» (у Чернівецькому національному університеті ім. Юрія Федьковича) та «Іваном Силою» (вулиця Кобилянська та театр імені Ольги Кобилянської).
«Тіні» – це містичний трилер зі спецефектами Любомира Левицього, а от головний герой «Івана Сили» мав у житті реального прототипа, яким став український цирковий силач XX століття Іван Фірцак, визнаний у 1928 році найсильнішою людиною планети.
«Найкращий український повнометражний фільм 2016» за версією Одеського міжнародного кінофестивалю теж знімали на Буковині: у Чернівцях і Вижниці. А в епізодах також зіграли троє акторів чернівецького театру. Йдеться про драму Тараса Ткаченка «Гніздо горлиці», яка крім «Одеського» здобула нагороди ще на двох міжнародних кінофестивалях: Мангейм-Гайдельбер (Німеччина) та Індійському – в Мумбаї. Прикметно, що більше половини стрічки зняли саме у Чернівецькій області, а не лише поодинокі її частини.
«Максим Оса» – перша в історії вітчизняного кінематографу екранізація коміксу про українського козака-відлюдника. Глядачі мали би побачити стрічку ще у 2015 році, але через брак фінансування прем’єра відбулась лише минулого року. Зйомка епізодів – у Хотині (Чернівецька область).
Архітектурний потенціал Чернівців вельми різноманітний: це кілька культових, символічних споруд для всієї України: Резиденція Митрополитів Буковини і Далмації (нині університет), вулиця Ольги Кобилянської, театр теж названий на честь Кобилянської, дім-корабель, турецький міст, залізничний вокзал. Є й інші, маловідомі, та не менш оригінальні локації: Резиденція цадика в Садгорі, Німецький народний дім, Вірменська церква, кілька синагог, Хотинська фортеця, літературно-меморіальний музей Міхая Емінеску чи навіть закинута військова база «Памір» (Путильський район).
В області розташовані Буковинські Карпати, а це у свою чергу створює ще ряд унікальних природних об’єктів, наприклад, озеро Гірське око, перевал Шурдин або ж Черемоський національний парк. Загалом для зйомок на Буковині режисерам пропонують більше ста локації.
Перелік стрічок зазначених вище - не вичерпний. Коротко, де ще можна побачити панораму міста чи краю:
«Морена», український фільм жахів з національним колоритом – село Іспас на Вижничині (2017).
Серіал-мелодрама «Місто закоханих» від телеканалу «Україна». Розповідь про 3 успішних жінок, які починають влаштовувати своє особисте життя, словом, любовні перипетії головна тема серіалу – вулиці Ольги Кобилянської та Олега Ольжича (2017).
«Плюшевый Мишка», короткометражний фільм з елементами хоррору. Історія дитини-переселенця з Донбасу – локація біля Чернівців (2017).
Знову короткометражка за участю дітей з назвою «Жираф». В основі сюжету спогади 8-річної дівчинки про Голокост у часи Другої світової війни. У фільмі зіграли 5 діток, четверо з них місцеві, які займаються у драмгуртку чернівецького театру ім. Ольги Кобилянської – для зйомок обрали кілька вулиць міста (Кароля Мікулі, Фучика, Шевченка) (вересень 2016).
Телеканал «Deutsche Welle» працює над документальною стрічкою про Чернівці – локаціями стали найбільш відомі пам’ятки міста (липень 2017).
Прем’єра 2018: кіновиробництво чернівецького бізнесмена-кінорежисера
Незабаром у вітчизняний прокат вийде стрічка «Легенда Карпат». Кіно – історично-пригодницьке, яке розповідає про народного месника, ватажка опришків – Олексу Довбуша. «Легенду» вже встигли побачити у світі, зокрема показ фільму відбувся на Канському кінофестивалі, іспанському «Marbella International Film Festival», а за рішенням Одеського кінофестивалю, фільм отримав спеціальну відзнаку. Більше того, стрічка викликала зацікавленість кількох країн. Угоду про купівлю прав на неї творці уклали із Китаєм та Південною Кореєю, наразі тривають перемовини із В’єтнамом та Британією.
Специфіка «Легенди Карпат» ще й у тому, що головні ролі зіграли непрофесійні актори: соліст гурту «Друга ріка» Валерій Харчишин та співачка Марія Яремчук. Чому прийняли саме таке рішення, ми запитали режисера фільму Сергія Скобуна.
–– Це світовий досвід запрошувати нові обличчя в кінематограф і для нас важливою була не тільки відомість актора, а й те, наскільки він зможе передати ту чи іншу емоцію. Ми проводили багато кастингів і паралельно спілкувалися з Валерієм Харчишином. Є стереотип, що він лише співак, але я хочу розвіяти цю думку. Валерій добрий актор, він грає в театрі, гарно працює перед камерою, тому тепер його портфоліо матиме нові деталі. Щодо Марії Яремчук, то їй, здається від батька (Назарія Яремчука, - авт.) передалась атмосфера буковинського краю, це її земля, тому вибір Марії був очевидним.
Держкіно стрічку не фінансувало.
–– Не можна сказати, що Держкіно сьогодні бачить форму успіху в тій чи іншій ідеї, це лотерея, яка до нас повернулася спиною, на жаль. Віри у свій проект ми не втратили, вирішили піти на захід, провели чимало зустрічей із західними партнерами та знайшли нашого американського сел-агента, компанію «Crogan Filmworks», яка презентує «Легенду Карпат» на світових кіноринках. Рухаємось із підтримкою краян.
«Made in Chernivtsi», кіностудія повного циклу: від ідеї до монтажу
Станіслав Пуздряк – чернівецький відеограф, влогер, режисер, який у 2015 році дебютував документальною стрічкою «Immigraniada». Це фільм про життя українських емігрантів у кількох країнах світу, знятий студією «Boroda Cinema», а акторами стали знайомі, друзі, друзі друзів Станіслава чи когось із команди «Boroda». Покази стрічки проходили в Україні та світі.
Станіслав Пуздряк створив також студію «Rebel Monkey Production», одним із напрямів роботи якої є створення повнометражного документального кіно. Наприкінці січня минулого року організація оприлюднила трейлер своєї нової стрічки – «Покликання». Героями знову ж стали молоді українці, та цього разу ті, які наважились відкрити власну справу.
Коли чекати прем’єри «Покликання» та про плани молодої кіностудії ми розпитати її засновника.
–– На сайті «Rebel Monkey» зазначено: «Студія співпрацює з оригінальними сценаріями з метою поширення українського кіно у світі». До вас може звернутися автор з класною ідеєю для кіно, і ви візьметесь втілювати цей проект?
–– Так, може. Але ми не фінансуємо проекти, а лише займаємось зйомкою. Наразі ведеться робота над сценарієм наступного фільму. Тому поки працюємо над своїм. Та й хороших сценаристів насправді в країні зараз бракує. Більшість робіт, які нам пропонували, навіть, сценарно написані неправильно. Багато аматорів лінуютьсья переглянути кілька відео на Youtube, щоб зрозуміти, що таке структура кіно і кінематографічний план.
–– Що вдалося вже зробити у сфері кінематографу?
–– В аспекті кіно ми поки відзняли один авторський проект «Покликання». Працювали над стрічкою протягом року. Фільм незалежний, знятий за власні кошти. Найближчий показ запланований у червні на фестивалі «Бруківка».
–– Ви анонсували, що наступний фільм буде у форматі хоррору, але й зазначили, що ця ідея має продаватись закордон. У чому секрет стрічки?
–– Фільм планується українською, головне, щоби зміст та сюжет були цікаві не лише нашому глядачеві.
Ще одна ініціатива кіностудії – кіношкола, поки вона дає знання лише з базових навичок зйомки та монтажу, але в перспективі Станіслав планує організувати повноцінний навчальний заклад.
Що в підсумку?
Знімали на Буковині чимало, адже регіон дає таку можливість, як в архітектурній цікавості, так і природних об’єктах.
Ініціатива 2016 року – «Буковинська кінокомісія», ще більше мала би сприяти приходу кіновиробника до Чернівців: нашого вітчизняного й закордонного теж.
А де показувати зняті стрічки? Weche має відповідь! Ми побували у закинутому кінотеатрі, нещодавно відкритому, і тому, що вже ремонтується 6 років (мова про кінотеатр Миколайчука).
Про це, а також кінофестивальну діяльність у Чернівцях розповімо вже у другій частині нашої аналітичної розвідки про кіноіндустрію на Буковині.
Матеріал Ірини Капуш