З книговиданням в Україні якось не дуже склалося ще з перших років незалежності. Значна частка на ринку російськомовного сегменту, нижча ціна книги, завезеної з Росії, відсутність прописаної держполітики в галузі, підтримки вітчизняного виробника – усе разом склало пазл «до культури руки поки не дійшли, все на потім, спочатку реформи економіки». Сьогодні ж ці «болячки» потроху йдуть у минуле.

Скільки видаємо свого?

Для прикладу, ми промоніторили ситуацію за останні десять років, від 2006 до 2016. Загальна кількість української книги коливається за цей період від 10 до 16 тисяч, детальніше – на графіку. 

Рупором розвитку національного видавництва з 1994 року є Форум видавців у Львові, книжковий ярмарок і разом з тим Міжнародний літературний фестиваль у Чернівцях. Молодший колега чи суперник львів’ян – «Книжковий Арсенал» у Києві, працює з 2011 року.

Про реформи, «час змін прийшов»

У 2015 році для української книги розпочалась нова історія. Верховна Рада звільнила вітчизняного видавця від податку на додану вартість (підпункт 197. 1.25, стаття 197 Податкового кодексу України).

Що ж змінилося за 2 роки?

Українці за статистикою надалі залишаються нацією, котра за кількістю читачів займає одне з найгірших місць у Європі. Тому Уряд і Міністерство культури зокрема розгорнули масштабну кампанію, аби подолати цей недолік. У 2016 Кабмін схвалює розпорядження щодо державної політики в галузі до 2020 року. Суть документу проста: видавництво розвинути, а книгу популяризувати. Реформаторським 2016 став і стосовно бюджету. Вперше 50 млн гривень виділили для поповнення бібліотечних фондів.

Новаторство № 2. Створення Українського інституту книги.

Впродовж 2016 року розроблялись правові засади існування установи: статут, мета, предмет діяльності, підрозділи тощо. У липні цього року на конкурсних засадах обрали директора – Тетяну Терен, журналістку й культурну менеджерку за фахом. Тобто, поки структура лише формує штаб та механізми діяльності, до практичного втілення так би мовити, ще не бралась.

А втілювати збираються ось що: витяг зі Статуту, пункт 2.3, ілюструє мету роботи:

• фінансування перекладів української літератури іншими мовами та іноземної літератури українською мовою;

• реалізація національно-культурних державних цільових програм, пов’язаних з популяризацією української книговидавничої продукції в Україні та за кордоном, підтримкою книговидавничої справи, бібліотек і бібліотечної справи, створенням перекладів тощо;

• організація та проведення конкурсів для визначення літературних творів, що отримують фінансування для їх видання за бюджетними програмами випуску книжкової продукції.

Реформи вже запущені, а отже, якщо справи покращились, то купувати мали б більше. Перевіримо.

Тож повернемось до ситуації на Буковині. На розвідку йдемо до продавців культурного товару, влади, і звісно, візьмемо коментар зсередини виробничого процесу – говоримо із керівниками видавництв «Чорні вівці», «Meridian Czernowitz» та «Видавництво 21».

Про літературні вподобання мешканців міста

Аби дізнатись, що читають чернівчани, ми розпитали Ірину Симанчук, продавчиню-консультанта книгарні «Букініст».

Чи зріс попит на книжкову продукцію впродовж останніх 2-3 років?

Важко сказати. Він змінюється: з кожним роком, з кожним новим гучним виданням. Але наврядчи зростає. На щастя, не падає.

Наші vs закордонні автори. Хто в лідерах?

Це теж тенденція моди. Є модні автори, і вони є завжди, як вітчизняні, так і закордонні. Коли читач приходить з конкретними вподобаннями, він знає чого хоче. Якщо ні, то ми запитуємо, радимо, підказуємо. У нас чимало старенької літератури, її теж беруть, бо вона бюджетна. Книгу в хорошому стані можна придбати буквально за 30-35 гривень.

Яка література зараз у моді?

Топовою стала психологія: любовна, бізнесу, саморозвитку. Це світова тенденція, такі книги зараз видають, їх шукають. Полиці продажу ще раз це підтверджують. Психологію часто беруть на подарунки, незважаючи на ціну, адже ці книги насправді не дешеві. І звісно, художня література залишається популярною.

Стосовно російськомовних видань, Ірина каже, що «Букініст» з 2013-2014 року таку продукцію не отримує, а те що є – це старенька література.

Хоча й не знає чи правильно працювати таким чином, адже в Україні ще не все видається, додає продавчиня.

«Видавництво 21»

Довідка. Створено: червень 2004 року.

Спрямування: мемуарна література, нон-фікшн, есеїстика, художня документалістика, раніше: науково-навчальна література.

Тираж: 1000-2000 в середньому. Загалом дуже індивідуально для кожного видання, дивимось чи матиме книга попит серед читача.

Ми поспілкувалися з Інгою Кейван, PR-менеджеркою видавництва.

Про спеціалізацію «Видавництва 21»

Звичайно, основним сегментом є перекладна література, сучасна література, як європейська, так і українська. Якщо говоримо про перекладну, акцент робиться на сучасних авторах, намагаємось «відкрити» для українців малознайомих або й зовсім невідомих авторів. Більше таки орієнтуємось саме на європейську літературу. Окремий напрям роботи видавництва серія «Меридіан серця». У ній, наприклад, вийшли твори Пауля Целана. Це перекладні видання німецькомовних авторів, родом з України.

«Слово» тих, для кого працюєте

Так, тенденція збільшення читацької аудиторії справді спостерігається. Окрім того, що попит зріс, у людей покращився смак. Читач став вимогливим, це не може не тішити. Читач знає чого хоче. Приємно, що і наше видавництво вже стало впізнаваним на ринку, люди знають чого чекати від нас: починаючи від якості тексту та завершуючи художнім оформленням. Замовляти літературу теж почали частіше.

Не кажіть мені, що українці – це нація, яка не читає. Читає! До того ж спостерігається абсолютно різна вікова категорія.

У 2015 змінилось оподаткування книговидавничої сфери. Про вплив реформи на роботу.

Ми – мале підприємство, відповідно до законодавства, сплачуємо 5 % податку, та не маємо справи із загальною системою оподаткування галузі. Тому особливих змін не помітили.

Мінкультури оголосило цілу низку реформ щодо популяризації книги. Про зміни, тут, у регіоні.

Якщо говорити на державному рівні, програми є, але поки ми не спостерігаємо їх практичної реалізації. Чого б дуже хотілося, нам як видавництву, то це пільгових кредитів. Державна програма із наповнення бібліотечних фондів ще теж не зрозуміло як функціонує. На рівні міста в нас є дуже хороша Програма підтримки книговидання імені Кохановського. Це те, що реально діє вже сьогодні та дає результати. Ми видали кілька книг таким чином, і знову подали проекти.

Завдання популяризувати. Як?

Окрім Львова та Києва, нашого міста, в Україні є майданчики, куди можна привезти свою продукцію. Ось нещодавно повернулися із Запорізької книжкової толоки, що працює вже третій рік поспіль. Українським авторам влаштовуємо тури, іноді навіть кілька, для презентації їх книг. Це чудова промоція як для автора, так і для видавництва. Наприклад, на початку 2017 року вийшла книга Максима Дупешко «Історія, варта цілого яблуневого саду», перша презентація була в нас. Потім він відправився у масштабний тур Україною: 18 міст і 20 локацій. Зараз завершується 2 половина туру Симора Гласенка із романом «Нуар по-українськи».

«Видавництво 21» закордоном

Лише тоді, коли наші автори їдуть туди з презентаціями. Поки що нам важко «дістатися» закордонних книжкових виставок, хоч пропозиції є. Серед авторів – це, звісно,Олександр Бойченко із перекладом М. Гласка «Красиві двадцятилітні». Презентації тоді були і у Польщі, і в Україні. Поляки дуже добре відгукнулися на книгу. Ще одна наша авторка Саша Іванюк розпочинала свій тур із романом «Аморте» закордоном. Вона мешкає у Польщі, герой також дотичний до цієї країни, тому перші презентації відбулися саме там. Ірина Жураковська представляла свою книгу «По той бік війни» в Німеччині та Франції. Авторам слід віддати належне, вони дуже відкриті для читача. Займаються таким чином і промоцією, не залишаючи всі клопоти видавництву. 

Видавництво «Meridian Czernowitz»

Довідка. Створено: У 2010 році як частина проекту Міжнародного літературного фестивалю «Meridian Czernowitz».

Спрямування: сучасні автори, книги українською, російською та білінгвальні (німецько-українські).

Тираж: загалом різний. Зазвичай працюють з кількістю від 500 до 20 000 тисяч примірників. Час від часу перевидають.

Серед авторів видавництва: Юрій Андрухович, Ігор Померанцев, Оксана Забужко, Сергій Жадан, Тарас Прохасько, Юрій Іздрик, Мілена Фіндайз.

Отож, говоримо із Святославом Помаранцевим, президентом Міжнародної літературної корпорації MERIDIAN CZERNOWITZ та співзасновником проекту «Чорні вівці».

Про оподаткування

Ми не є платником податку на додану вартість, де саме й відбулися зміни. Працюємо як підприємство на загальних підставах. Наші оберти поки невеликі, тому нам зручніше за такою системою. Не знаю, направду, як цей аспект вплинув на видавця.

Про пропозиції держави

Єдине, дію чого відчув на собі, це програма закупівлі книжок у державні бібліотеки. Це те, що реально допомогло, «ковток свіжого повітря у галузі» можна сказати, решту програм та проектів поки невідомі для нас. Насправді в своїй діяльності ми не чекаємо підтримки з боку держави, розраховуємо самі на себе, на свої сили.

Про виставки і ярмарки

Виставок багато, але є нюанси. У будь-якій книжковій акції маємо дві складові: матеріальну та іміджеву, від цього вже потрібно відштовхуватись. Говоримо про матеріальні дивіденди, тож варто їхати на Форум до Львова та на «Книжковий Арсенал» (там найбільші продажі). Якщо видавництву потрібен імідж, «відчуття присутності», є й інші майданчики для показу своєї книги. Наприклад, «Зелена хвиля» в Одесі, Запорізька книжкова толока, щоквартальні ярмарки «Медвін». Нещодавно мої колеги в Черкасах відкрили регіональну книжкову виставку. Тут наврядчи видавець знайде чималий заробіток, це скоріше імідж і репутація.

У яких книжкових подіях із цього переліку бере участь видавництво «Meridian Czernowitz»?

Свій стенд ми маємо на «Арсеналі» та Форумі. У решті ярмарків книжки присутні завдяки зв’язкам із дружніми видавництвами, які мають там стенд, виставляючи і нашу продукцію також.

Про промоцію

У 2015 році ми організували тур «33 міста Сергія Жадана» зі збіркою віршів «Життя Марії». На той час це був найтриваліший тур українського автора всією країною. Зараз, знаю Макс Кідрук (український письменник, мандрівник – авт.) вирушив у тур «100 міст Україною».

Нещодавно, Ви повернулися з книжкового ярмарку у Відні. Як столиця Австрії сприйняла українських авторів?

На ярмарках такого масштабу не рекламують книжки, рекламують країну та місто. Це виставки їх інтелектуальних та культурних облич. Присутність слів «Україна» та «Czernowitz» були для нас першочерговою метою, тому основне завдання виконане. У Відні ми мали виступи у двох форматах: на самому ярмарку, німецькою та англійською мовами; презентації для українців Відня, але теж із перекладом німецькою, бо австрійці також охоче прийшли. І був аншлаг.

Закордон – куди ще?

«Meridian» – ціла технологія створення сучасного культурного обличчя міста. Тримається вона на п’ятьох засадах, одна з них – фестиваль рекламується за рахунок запрошення західних журналістів, присутності наших стендів у найпотужніших книжкових форумах країн фокусу, мається на увазі, німецькомовні держави та створення власних подій у них. Стендом ми присутні у Лейпцизькому, Віденському ярмарках, окремими подіями на Франкфуртському. Наступного року плануємо розширення географії, окремі події під брендом «Czernowitz» хочемо провести на Паризькому книжковому ярмарку, щоб знову і знову розповідати світові про Україну, і Чернівці зокрема.

Чи можна говорити про збільшення попиту? Запитання, яке цікавило Weche у розрізі декларованих державою реформ.

Об’єктивно оцінити ріст не можу. Ми теж зростаємо, не відомо чи збільшення продажів, популярності наших авторів залежало від зовнішніх факторів, як ось збільшення кількості читачів, чи від нашої наполегливої п’ятирічної роботи, звісно, разом із авторами. Але Україна має феномен – на літературні події приходять сотні людей, у Європі такого не побачиш. Схоже явище є у Колумбії: Міжнародний поетичний фестиваль теж відвідує дуже багато охочих. Мабуть, під час війни та важкого життя, як там закордоном, так і у нас, люди потребують духового відпочинку. 

Дитяча література

Специфічний ринок – дитяча книга. Тут свої особливості щодо оформлення, контенту і т. д.

Дитяче арт-видавництво на карті міста – «Чорні вівці».

Довідка. Створено: 3 листопада 2015 року

Спрямування: арт-буки, білінгвальна література, книги за віком дитини (на вікову категорію вказують чорні овечки у книзі), книги для підлітків.

Тираж: Середній – 2000 книг, найбільший – 3000. Ервін Мозер перевидається вже втретє, наразі продали 5000 книг і ще плануємо новий тираж.

Головна редакторка видавництва – письменниця, дітознавиця Христя Венгринюк коментує Weche тенденції видань для маленьких читачів.

Державна підтримка

У Чернівцях діє Програма підтримки книговидання імені Антона Кохановського. Христя Венгринюк розповідає, що остання її книга «Легенди Чернівців від Чорної Вівці» виграла грант від міської ради за цією Програмою (співфінансування становило третину вартості видання книги). Інга Кейван теж дає позитивні відгуки: «це вже працює і дає результати».

З Іриною Вишневською, начальником відділу інформації та зв’язків з громадськістю міської ради, говоримо про специфіку дії цього проекту і не тільки.

Яким чином функціонує Програма?

Механізм доволі тривалий. Спочатку автори подають заявки, корті потім розглядаються на засіданні експертної ради (збирається двічі на рік). Саме рада приймає рішення: цю книгу беремо, а цю – ні. Потім виділення коштів ще затверджується виконавчим комітетом міської ради. Таким чином у 2016 для співфінансування обрали 7 книг, а видали їх цього року.

У 2017 маємо вже дві надруковані книги: «Вулиця Українська» та альбом відомого художника Олега Любківського. Загалом на цей рік заплановано більше книг: їх буде 10. Це різножанрова література, фотонариси, а також альбоми. Головна умова: видаємо лише те, що за тематикою стосується міста, його історії, культури, особистостей і т. д.

Скільки коштів міська рада виділила на Програму цього року?

На Програму 2017 виділено 400 тисяч гривень, ці кошти вже закладені в бюджеті. У 2018 ця цифра має залишитись незмінною. Водночас минулого року кошторис становив 250 тисяч.

Які ще є проекти із популяризації та підтримки книги?

На сьогодні діє тільки ця міська Програма. Втім її достатньо, щоб забезпечити потреби області, можливо, хотілося би більшого фінансування.

Чи є іноземний інвестор?

Наразі таких проектів немає, хіба що автори самі знаходять таку можливість. Ось зараз, до прикладу, один автор має намір видати книгу про Траяна Поповича, примара (мера) Чернівців у часи Другої світової війни, котрий врятував тоді тисячу євреїв від загибелі. Цей діяч був румуном. Наскільки я знаю, фінансує частково і румунська сторона. За умовами Програми, автор надає нам не менше 20% книг від тиражу. Ці книги часто даруємо делегаціям, а також вони є у книжкових крамницях міста, де всі охочі можуть їх придбати.

Ірина Вишневська також наголошує, що на момент прийому заявок на Програму, книга має бути хоча б частково написана, щоб експертна рада визначилась із якістю рукопису.

Рада, до слова, складається із 15 людей, фахівців у різних галузях: це філологи, історики, громадські діячі, мистецтвознавці, видавці та журналісти. Очолює її заступник міського голови Олександр Паскар. Cам проект запланований до 2019 року.

Як вже зазначали, книги, яким виділили співфінасування у 2016 році, вже вийшли друком. Це сім назв видань: каталог «Група чотирьох» (фотоальбом чотирьох відомих чернівецьких фотографів Б. Савельєва, В. Тарновецького, С. Лопатюка, О. Слюсарєва), «Горіхове дерево» Марти Блум, «Система координат» Анатолія Добрянського, «Повернення у славі в Чернівці» (про життя і діяльність першого ректора чернівецького університету Костянтина Томащука), «Книга з повітря Chernowits» Сергія Воронцова, «Легенди Чернівців від Чорної вівці» Христі Венгринюк та «Янголи букового краю» (книга журналістки Наталії Брянської про загиблих учасників АТО).

Видавництва розвиваються. В Україні їх знають. Для когось плани на найближче майбутнє – закордон, інші – вже там представлені. Поки що реформи, декларовані Мінкульутри, не особливо помітні для приватного видавця. Але в документах вони вже затверджені.

Український інститут книги вже очолила фахова людина – Тетяна Терен, яка працювала в команді «Книжкового Арсеналу», та випусковою редакторкою в Українській Правді у відділі культури.

Позитивні зрушення є і у сфері поповнення бібліотечних фондів. Попереду багато змін, створення вітчизняної школи за новим зразком теж матиме якийсь вплив на формування читацької аудиторії та кількість читачів загалом (сподіваємось, позитивний).

Вперше за багато років здається, що українська книга має шанс.

Матеріал Ірини Капуш
Фото Василя Салиги