Weche провело розвідку кіноіндустрії на Буковині. У другій частині ми дослідили кінофестивальну діяльність у Чернівцях, побували в закинутому кінотеатрі, нещодавно відкритому і тому, що ремонтується вже понад шість років.
У першій частині ми вже з’ясували, що в Чернівецькій області знімали першу екранізацію українського коміксу, фільм жахів, мелодраму і не тільки. Розповіли про чернівецьку кіностудію, яка створює документальне кіно «від і до», а ще розказали, що робить «Буковинська кінокомісія» і як об’єднання схожих організацій допоможе розвитку кінематографу в Україні.
Шлях стрічки до глядача, або де в Чернівцях дивитися кіно?
У місті працює чотири кінотеатри, три з яких є приватними установами, а кінотеатр «Чернівці» – комунальне підприємство, підпорядковане управлінню культури Чернівецької міськради.
Чернівці – невелике місто і розваг окрім кіно чимало. Та навіть зважаючи на це, Володимир Килинич, виконавчий директор «Буковинської кінокомісії», каже, що 4 кінотеатри все ж таки замало. Колись працювало аж 11.
Ресурс для відновлення є. У 2017 році приміщення колишнього кінотеатру імені Зої Космодем’янської викупив приватний власник. Тепер тут знову показують кіно, але назва та інтер’єр закладу вже кардинально інші. Сьогодні це кіноклуб «Red», втім про нього трохи згодом.
Ще один майданчик показу стрічок – кінотеатр Миколайчука. Коли завершать ремонт будівлі?
Іван Миколайчук запам’ятався українцям і світу насамперед роллю Івана Палійчука у «Тінях забутих предків». Визнання йому принесли й інші стрічки: «Сон» (зіграв молодого Шевченка), «Пропала грамота», «Вавилон XX», «Чорний птах із білою ознакою». А загалом відомий чернівчанин виконав 34 ролі, створив 9 сценаріїв та став режисером двох фільмів. Тому відновити та осучаснити кінотеатр його імені стало своєрідною справою честі для місцевої влади.
У 2011 році за рішенням міськради приміщення закрили на реконструкцію і перепрофілювання. Тоді ремонт доручили підприємству ТДВ «Буковинський ремонтник». Роботи почалися, а потім не вистачило коштів, і об’єкт законсервували.
Того ж 2011-го повідомили, що реконструкцію продовжать вже навесні 2012 року. А далі гроші то виділяли, то ні, тому й результату не було. Наприклад, у 2015-му Міністерство культури України направило на кінотеатр 5,5 мільйонів гривень, а щоби кошти встигли освоїти роботи почали виконувати за проектом, створеним кілька років тому. Це був проект архітектора Ярослава Бойко.
«Ремонт у кінотеатрі Миколайчука триває. Зараз проводять опоряджувальні роботи в приміщені фойє та самого залу, тобто це вже завершальний етап реконструкції, малярні, шпалерні, облицювальні роботи, а також облаштування підлог. Фірмою-підрядником виступає компанія «Експріелт-сервіс». Її обрали в кінці 2015 року на тендерних засадах. Відповідно тендер проводив Департамент містобудування Чернівецької міськради разом із відділом тендерних закупівель».
Василина Маковійчук, перший заступник директора управління капітального будівництва Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин
Під час фотографування об’єкту нам пощастило застати головного виконувача робіт Ігора Тамазликара. Він розповів нам, що вбиральні облаштовані для людей з інвалідністю, у вестибюлі проведенні роботи з опорядження стін та стелі. Наразі чекають потепління, бо, наприклад, шпаклювання не можна проводити при такій температурі як зараз.
«Люди є, якщо будуть кошти, то ремонт вдасться завершити в 2018 році, як і вимагає поставлений термін».
Ігор Тамазликар, виконувач робіт
Стосовно коштів заступниця директора управління капітального будівництва каже, що в 2017 році влада виділила всього 10 мільйонів 932 тисячі гривень: 7 мільйонів з державного бюджету і 3 мільйони 932 тисячі з міського бюджету. Фактично було освоєно 10 млн 634 тисячі гривень. На 2018 рік поки виділили 5 мільйонів гривень з міського бюджету. З держбюджету коштів на об’єкт наразі не надійшло, хоча міська рада й зверталася із цим питанням до Кабінету Міністрів України. Коли і скільки грошей нададуть – невідомо.
Кінотеатр мають перепрофілювати в кіномистецький центр. І в цьому аспекті міська влада та Управління культури ОДА частково розходяться в думках:
«Кардинально перепланувати кінотеатр ми не можемо, адже він був спроектований як об’єкт зального типу з похилою площиною для розміщення сидінь. Тому на сьогодні зал залишається в тому розмірі, в якому він був, але планується зробити музей творчості імені Миколайчука в межах вестибюлю. У цьому приміщенні можна буде проводити і якісь мистецькі заходи чи організувати творчі майстерні».
Василина Маковійчук, перший заступник директора управління капітального будівництва Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин
«Плануємо, що там буде цілий комплекс: і кінотеатр, і музей, також кімната для дітей, бібліотека, можливо, конференс-зала, тобто такий собі полікультурний центр. Він дуже необхідний в тому районі міста. Хочемо, щоб облаштували комплекс, цікавий для окремого глядача, дитини та родини загалом. І обов’язково музей, бо в обласному не має постійної виставки, присвяченої Миколайчуку. Літературно-мистецькі заходи теж можна було б уже тут проводити. Чи кінофестиваль «кіноетніка», який наше управління планує в майбутньому відкрити. Світова практика засвідчує: якщо робиться такий великий комплекс, він мав би служити кільком спекторам культури. Цей, гадаємо, має бути присвячений Івану Миколайчуку, його епосі загалом, і, напевно, вже епосі нового українського кіно, яке сьогодні розвивається».Віра Китайгородська, начальник Управління культури ОДА
Поки плани міського департаменту виглядають більш реалістично: в кінотеатрі є кінозал, вестибюльне приміщення для музею. Також Маковійчук додає, що за попередніми домовленостями кількома приміщеннями правої частини вестибюлю володіє приватний підприємець, можливо, вони будуть викуплені. У підвальній частині приміщення теж виконуються роботи, там спроектовані загальні технічні приміщення та гардероб. За проектом буде облаштовано бар чи кафе.
Кінотеатр «Україна»
Закинутим є і колишній кінотеатр «Україна». Будівля, у якій він знаходився, вже частково освоїна: частину займає «Літературний целанівський центр», частину – відділення Центру культури «Вернісаж».
Відомо, що в 2013 році міськрада планувала провести аукціон з продажу 12 об’єктів комунальної власності приватним особам. У переліку був також кінотеатр «Україна», стартова ціна якого тоді визначалася від 3,7 мільйонів гривень. Водночас для покупця обов’язковою вимогою зазначали: придбане приміщення має знову стати кінотеатром. Розмір будівлі, зазначений тоді для купівлі – 4 поверхи, 1235 квадратних метрів.
Аукціон не провели, адже не було достатньо заявок. Детальніше про історію кінотеатру читайте за посиланням.
Ось як об'єкт виглядає зараз.
У Чернівцях знову показують арт-хаус
Арт-хаус – нове віяння для чернівчан. Це вузька ніша, що не є пріоритетом широкого кола споживачів, а радше кіно-спонука до роздумів, обмірковування та обговорення, аніж просто відпочинок. У Чернівцях вже діяв кіноклуб «Картон», який займався показом фільмів такого спрямування. Але проект закрили, а отже, арт-хаус, або інтелектуальне кіно, залишилося поза увагою містян.
У листопаді минулого року Сергій Скобун, кінорежисер «Легенди Карпат», відкрив VIP-кіноклуб «Red» у приміщені колишнього кінотеатру Зої Космодем’янської, а в анонсі зазначили: показуватимуть як прокатні стрічки, так і арт-хаус.
Специфікою закладу є також дизайн – маленький зал, розрахований всього на 45 осіб з червоними м’якими кріслами. Власник розповідає, що будівлю придбали в занедбаному стані і вирішили зробити комплекс: готель, кіноклуб, і зараз планують відкрити ще одну велику кінозалу, орієнтовно на 150 осіб з оригінальним сучасним дизайном. На момент купівлі це вже була приватна власність.
Через особливості дизайну кінозал й іменували VIP. Інтер’єр для нашої розвідки питання побічне, а ось як жителі міста сприймають арт-хаус запитуємо в Сергія.
– Моя думка така, що сьогодні Чернівці не зовсім готові до неформатних речей. Є група людей, яка цього потребує, а масі потрібні розваги, екшен, не «штормуючі» речі, загалом. Попит на арт-хауз також багато в чому залежить від тематики фільму. Для людей це незвичний абсолютно спосіб проведення часу, своєрідний мозковий штурм, коли після перегляду фільму треба висловити свою думку. Деякі глядачі не готові до цього, ми бачили недостатній рівень підготовки чи просто незвичність, новизну формату для людей. Та були й засідання клубу, які дуже цікаво проходили, глядачі входили в такий собі командний стан, генерували незвичні ідеї, іноді думка одного намагалась пробудити свідомість інших, змусити відкритись.
– Як часто показуєте інтелектуальне кіно?
– Вирішуємо з огляду знову ж таки на попит і на спікера. Ми наразі вирішили орієнтуватись саме на це. Запрошуємо цікавих медійних людей, котрі б викликали допитливість та бажання поговорити. Є цікавість глядача, буде більше конструктиву. Останнього разу, наприклад, у нас був Дмитро Комаров.
– Кого кликали на засідання зі сфери більш дотичної до кінематографу?
– У нас була Яніна Соколова, ведуча тематичної передачі про кіно на одному з центральних телеканалів.
– Скільки орієнтовно зустрічей відбувається за місяць?
– Буває 2-3 на місяць, іноді одна, по-різному. Зараз тривав святковий період, і людям більше хотілося відпочинку. Ми вгадуємо настрій наших гостей, і надаємо те, що йде з попитом.
– Арт-хаус поки не в топі у Чернівцях. Чи готові Ви розвивати цей напрям?
– Так, абсолютно. Попит на нього є, хоч і невеликий, та ми будемо створювати пропозицію. Людям потрібні інтелектуальні ін’єкції – ми готові зачіпати потужні теми.
Чому ж закрився кіноклуб «Картон»?
Якщо в афіші «Red» нішеве кіно з'являється кілька разів на місяць, то кіноклуб «Картон» не показував фільми широкого прокату. Осередок був вузьконаправленим.
Довідка: Кіноклуб почав діяти в кінці 2010 року в іншому місті, у 2011-му повністю переїхав до Чернівців. Існував протягом шести років. Покази відбувалися щотижня.
Про причини закриття та специфіку діяльності «Картону» запитуємо в ініціатора проекту Жана Побе.
– Ми були свідомі того, що таке кіно цікаве близько 5-ти відсоткам населення, але маю сказати, так чи інакше, наша аудиторія росла. І що найважливішим було для нас – росла якісно і трохи кількісно.
Детальніше про вибір фільмів.
– Ми орієнтувалися на арт-хаус, класику, фестивальне, документальне, короткометражне та вітчизняне кіно. Більшість з фільмів які ми показували в рамках цього проекту виходили в Україні в обмежений або дуже обмежений прокат. До кліше «арт-хаус» ставлюся з обережністю: у сучасному кінематографі межі надто розмиті.
Діяльність кіноклубу базувалася на 3-4 напрямах.
– Ми робили щотижневі покази кураторських програм, зустрічі з режисерами та іншими людьми, дотичними до кіномистецтва (організатори фестивалів, координатори кінозалів, тощо) також покази програм партнерських кінофестивалів і перегляди стрічок під відкритим небом. Пізніше з проекту кіноклубу народилась ще одна ідея – "Альтернативний Кінозал". Де факто, це був арт-кінозал, що забезпечував лише легальні покази фільмів.
Як для кіноклубу в Україні проект існував досить довго, 6 років. Закрився, в першу чергу, через зміну пріорітетів нашої формації «Dzestra» (формація виступала організатором кіноклубу «Картон» та Альтернативного кінозалу, – авт.).
Про всеукраїнський фестиваль «Іванова переберія» Україна не знає
В області є три фестивалі, приурочені пам’яті Івана Миколайчука: етнофестиваль «На гостини до Івана», фестиваль документального кіно «Миколайчук-фест» та всеукраїнський кінофестиваль «Іванова переберія».
«Миколайчук-фест», як нам розповіли в Управлінні культури Чернівецької ОДА, відбувається у Вижниці, і ним відповідно опікується Вижницька райдержадміністрація. Це окремий проект до якого ОДА стосунку не має.
«Іванова переберія» – найбільш масштабний фестиваль з усіх перелічених. Він триває впродовж трьох днів, а програма прописана ледь не на кожну годину. Це свято в етностилі з народними піснями, одягом, співами, переглядом фільмів. Доволі типовий формат, який із року в рік залишається незмінним.
У Чорториї цього дня (основна локація фестивалю, оскільки тут народився Миколайчук) навіть збереглася традиція виносити за ворота хати столи, накриті різними пригощаннями.
Про деталі кінофестивалю розповідає Віра Китайгородська, начальниця Управління культури ОДА.
– На 75 річницю були покази стрічок за участю Миколайчука закордоном. Чия це ініціатива?
– Так, були: у Канаді, Австрії, Румунії та Польщі. Насамперед, показували «Вавилон XX» та інші відомі роботи актора. Про це домовились київські колеги Івана Миколайчука та Держкіно.
– Хто приїжджає на «Переберію»?
– Як правило, і найперше, це ті ще живі митці, які працювали і товаришували з Іваном. Люди, які пам’ятають його: родичі, друзі, товариші.
– Локальність заходу, або чому фестиваль проводиться не в Чернівцях?
– Традиційно склалося, що всі гості, які приїжджають, мають зустріч у Чернівцях на вулиці Івана Миколайчука, де проходять перші урочистості, а потім усі їдуть автобусами до Чорториї. Зазвичай драмтеатр міста показує виставу «Тисяча снопів вітру», тому і містяни теж мають змогу долучитися до цієї події. Чому Чортория? Це бажання самого Миколайчука, його родини збиратися саме тут. Зазвичай на заході буває до 10 тисяч людей, які співають народні пісні, танцюють, ми встановлюємо широкоформатний екран, де протягом цілого дня транслюють фільми.
У Чернівцях проводять ще 3 кінофестивалі
Кінофестивалі – відмінний спосіб популяризувати кіноіндустрію загалом чи, зосередитись на конкретному ключі, чи то український кінематограф, чи то будь-який інший напрямок.
«Відкрита ніч. Дубль» – найперший в Україні фестиваль українського кіно (час заснування: 1997 рік) для пошуку нових імен кінематографії. Підбір фільмів відбувається на конкурсній основі, а учасники заздалегідь подають свої роботи на розгляд журі, самі ж стрічки мають обмеження у часі до 20-30 хвилин.
«Відкрита ніч» – не буковинська ініціатива. Цей фестиваль спершу відбувався лише у Києві, а потім щоразу збільшував кількість локацій, і на ювілейний «Дубль 20» показ фільмів відбувався вже на 60-ти майданчиках України і в 9 країнах світу. Чернівці долучилися до цієї ініціативи з 2011 року. Традиційно місцем проведення заходу є «Галерея Ратуші» (дворик міської ради). Аудиторія переважно молода.
«Фестиваль Європейського кіно» – не щорічна подія. У 2017-му його також провели в багатьох містах нашої країни, і за часом він трохи співпав із «Відкритою ніччю»: тривав із 22 червня по 6 липня. Формат цього кінофестивалю вже інший: протягом тижня щодня показували 1 стрічку, а локації кінопоказів щоразу змінювалися. Пропонували для перегляду глядачам стрічки-призери Канського кінофестивалю, лідерів світового прокату та номінантів на Оскар у категорії «кращий фільм іноземною мовою».
Організатором «Фестивалю Європейського кіно» у Чернівцях стала ГО «Буковинська кінокомісія», про діяльність якої ми вже розповіли у першій частині нашого огляду. Володимир Килинич, виконавчий директор ГО каже, що до них звертаються культурні місії посольств різних країн із пропозиціями провести тиждень французького, австрійського, європейського чи іншого кіно. І кінокомісія береться за такі ініціативи, адже для неї це поки один зі способів розповісти про себе.
«Дні історичного кіно» – історичний кінофестиваль жовтня. Він, до слова, вважається Центральноєвропейським та проходить окрім Чернівців ще у двох містах Румунії: Ватрі-Дорней і Сучаві. Місце проведення заходу 2017 року – Літературний целанівський центр. Кінофестиваль доволі локальний, компактний, можна сказати, бо навіть приміщення літцентру не дасть змоги вмістити більше 100 людей. Що показували? Всього 3 фільми, «Замріяні», «Сувенір з Яс» та «Історію кохання». Формат: 3дні – 3 стрічки.
І на завершення
Кіноіндустрія Буковини – простір для творчості та експериментів. А фестивалі та закинуті кінотеатри – чудова нагода поекспериментувати, починаючи від спрямування фестивалю і завершуючи концепцією кінозалу.
Схожа ситуація і з інтелектуальним кіно в Чернівцях: про нього знають, але поки дуже нечисленна аудиторія, його показують, але зрідка, тому цей напрям також є перспективним для розвитку.
Що ж до кіноіндустрії загалом – є позитивні тенденції, а є не дуже. Які переважаватимуть, покаже час. Покаже й те, чиїми руками будуть зроблені зміни в кіногалузі Буковини.
Матеріал Ірини Капуш
Фото Василя Салиги