Благочинність без правил

Аналітичний матеріал про благодійність у Чернівцях

Аналітика

Ви йдете вулицею, у кишені маєте 5 гривень на дорогу додому. На тротуарі вас зупиняє хлопчина в яскравому жилеті, представляється волонтером і простягає скриньку з фотографією хворої дитини: «Потрібна термінова допомога! Врятуйте життя дитини». Чи віддасте ви свою гривню у скриньку незнайомцю? І як перевірити, чи дійсно він той, за кого себе видає? 

Для того, аби детально розібратися у діяльності благодійників, ми вирішили спершу дізнатися, а скільки ж благодійних організацій зареєстровано в Україні загалом. І не просто кількість на даний момент, а порівняти реєстр із попередніми роками, особливо до Революції гідності. Дані, які ми отримали з Міністерства юстиції, нас здивували.

Отже, найбільше благодійних організацій в Україні реєстрували у 2014 та 2015 році. Потім статистика кількості фондів почала поступово зменшуватися. До 2018 року вона стала майже такою ж, як і була до початку війни на сході.

Odoo CMS - велика картинка

Із таким же запитом ми звернулися до Чернівецького управління фіскальної служби. Втім там нам відповіли, що дані реєстру з 2012 по 2014 рік не збереглися. Тому ми не можемо простежити динаміку зміни кількості фондів. Натомість нам надали дані за останні 4 роки. І ця кількість зареєстрованих фондів майже не змінилася.  

Odoo CMS - велика картинка

Проте далеко не всі з них займаються доброю справою. Навіть серед офіційно-зареєстрованих організацій трапляються ті, хто відверто дурить людей. А все тому, що законодавча база в галузі благодійництва є далеко недосконалою. Вона не передбачає покарання доти, доки на столі у відділку поліції не лежатиме офіційна заява постраждалого. Проте трапляється це вкрай рідко. До того ж, процедура реєстрації благодійного фонду є надто простою. Благодійником може стати хто завгодно. Відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань», усе, що потрібно для реєстрації благодійного фонду – його назва, місія та мета діяльності, статут, склад правління, інформація про засновників та юридична адреса організації. Але наявність цих пунктів ще не робить фонд ефективним. Благодійні організації є неприбутковими підприємствами, а значить, потребують кошти на утримання. 

Як працюють благодійні фонди?

Одним із прикладів належної роботи благодійників є всеукраїнський фонд «Серце до Серця». Керівниця чернівецької філії фонду Анна Рибарчук розповіла про способи збору коштів на закупівлю медичного обладнання в дитячі лікарні.

«Найчастіше, ми організовуємо акцію, в програму якої можуть входити благодійні концерти, ярмарки чи інші заходи, які допомагають зібрати кошти. Після завершення акції ми підраховуємо зібрані гроші, адже потім цю суму потрібно вказати у звіті про нашу діяльність. Ми купуємо необхідні прилади і віддаємо їх у дитяче відділення лікарні. Також можна перерахувати гроші на рахунок фонду під конкретний проект. У період, коли ніяких акцій немає, потрібно збирати кошти іншими методами. Тому ми все ще змушені залишати свої скриньки в магазинах та аптеках, але їх небагато. Зараз більшість людей користується Інтернетом. Можна просто перерахувати гроші на банківський рахунок фонду. Тому потреба у боксах потроху відпадає. Та й користі від них не дуже багато. Одного разу ми віддали скриньку до магазину, а через кілька місяців нам повернули її майже порожньою». 

Анна Рибарчук, керівниця чернівецької філії всеукраїнського благодійного фонду «Серце до Серця»

Odoo CMS - велика картинка

Раніше таку скриньку для пожертв можна було знайти чи не на кожному прилавку, саме там, де відбувається розрахунок. Схема часто спрацьовує, коли покупець, ідучи з магазину, вважає справою честі залишити гривню чи дві з решти на добру справу. Цим зазвичай і користуються шахраї. У Чернівцях є три благодійні фонди, які давно працюють і мають хорошу репутацію: «Подаруй дитині життя», «Серце до серця» та «Я – майбутнє України». Втім останній не користується методом збирання коштів у скриньки. Деколи власники скриньок навіть не вказують назву та реквізити фонду. І це перше, що має насторожити.

Ще один популярний спосіб, пов’язаний зі скриньками, – «Активний збір» (тобто збір коштів волонтерами). Він ефективніший, ніж стаціонарний, але тут варто бути вкрай обережними, якщо не хочете, аби ваші «кровні» пішли на розвиток псевдо-бізнесу.   

Фонд «Серце до Серця» також активно збирає кошти за допомогою волонтерів.

«Найчастіше – це Кобилянська, трохи зупинка Боженка і Соборна площа. Більше в нашому місті немає де працювати волонтерам. Адже у цих місцях найбільше людей. Щодо маршруток і тролейбусів, то наші волонтери деколи збирають кошти таким способом, якщо кондуктор чи водій не проти. Там це робити простіше, бо на вулиці люди поспішають, а тут тікати нікуди. Та й взагалі, люди у нас добрі, тому більшість намагається допомогти і кинути в скриньку хоча би кілька гривень». 

Анна Рибарчук, керівниця чернівецької філії всеукраїнського благодійного фонду «Серце до Серця»

Odoo CMS - велика картинка

Благодійник чи шахрай: як відрізнити

Анна Рибарчук застерігає, скринька повинна обов’язково бути опломбована. Пломба – це така спеціальна наліпка з маркуванням фонду, щоби волонтер не міг її відкрити і витратити зібрані кошти. Якщо її немає, найімовірніше, вас хочуть обдурити. Також добропорядний благодійник повинен мати при собі документи про реєстрацію свого фонду та нотаріально засвідчену довіреність від керівництва благодійної організації. 

«Але я раджу людям не дуже довіряти цим папірцям. Їх можна легко підробити, навіть печатки і підписи. Тому наявність документів ще не є ознакою доброчесності волонтерів. Можна запитати чи є у фонду сайт. Перевірити, що про них пишуть в Інтернеті. Також на сайті фонду мають бути бухгалтерські звіти за кожен рік їх діяльності. Якщо у фонду є сайт – це легко перевірити. Там дуже строго все зазначається, кожна гривня має бути зафіксована».

Анна Рибарчук, керівниця чернівецької філії всеукраїнського благодійного фонду «Серце до Серця»

Odoo CMS - велика картинка

Наявність так званої пломби дійсно є показником правомірності дій волонтера, який до того ж найпростіше перевірити. Згідно Закону України «Про благодійну діяльність та благодійні організації», збір особами благодійних пожертв готівкою здійснюється в опломбовані або опечатані благодійною організацією скриньки, яким присвоєні індивідуальні інвентарні (номенклатурні) номери. Розкриття скриньок здійснюється у службовому приміщенні благодійної організації комісією, склад якої затверджується керівником благодійної організації.

А ви би віддали гроші незнайомцям?

Чи справді люди так легко віддають свої гроші у руки незнайомців, не перевіряючи елементарних документів? Щоби перевірити це, ми вирішили провести експеримент. Для цього нам знадобилася скринька. Дістати таку виявилося простіше, ніж ми думали. Фірми-виробники боксів продають їх  в інтернет-магазинах та на власних сайтах. 

Odoo CMS - велика картинка

Ми купили таку скриньку, вигадали назву благодійного фонду «Заради дітей» та легенду про три-річного хлопчика Артемка, якому потрібна термінова операція за кордоном. На принтері роздрукували інформацію про дитину, її діагноз, потрібну суму коштів та його вигадане місце проживання. Замість номерів телефонів батьків, вказали номери колег, які були попереджені про експеримент. 

За порадою благодійниці Анни Рибарчук, ми вирушили на вулицю Ольги Кобилянської. Ігор, журналіст Weche, спеціально одягнувся так, аби не викликати жодних підозр у людей, ким насправді він планує стати, себто шахраєм. Юля, журналістка Weche, витягла з рюкзака заготовлену пластикову коробку. Кинули всередину кілька купюр різного номіналу, щоби викликати довіру. 

Odoo CMS - велика картинка

Ми підійшли до першої жінки, яка проходила повз. Як не дивно, за хвилину в боксі лежала перша двадцятка. Ми попрямували до пари, яка йшла навпроти. Тут довелося поговорити трохи довше, адже вони завзято нас ігнорували. Однак дівчина благально подивилася на хлопця і той помістив у щілину коробки півсотні гривень. Жінка з маленькою дівчинкою дала дитині кілька гривень, щоби та власноруч поклала купюри у коробку.

Так у нас сформувалася вибірка людей, які стали нашими «піддослідними»: літні жінки, жінки з дітьми та пари (бажано молоді). До чоловіків ми не ризикували підходити, боячись отримати стусанів. Однак даремно. Якщо жінкам потрібно було почути наш страждальний голос, то чоловіки найчастіше самі підходили і кидали не менше півсотні гривень.

Смуга вдачі змінилася на суцільний провал. Нас ігнорували, відмовляли, кілька разів облаяли. Суми зменшилися, і в коробці з’явилося багато купюр по одній, дві та п’ять гривень. Зрештою ми натрапили на жінку, яка була першою, хто за сорок хвилин поцікавилася, де пломби на коробці і документи, які мали би підтвердити нашу діяльність у вигаданому благодійному фонді. Це було неочікувано, тому ми спромоглися сказати: «Документи в офісі, на все добре!» Жінка одразу вибачилася, що запитала у нас це і залишила в коробці свою двадцятку. Наступною «жертвою» став чоловік, який завагався, скільки грошей кинути. Він витягнув із кишені готівку і його вибір зупинився на двох сотнях.

Після години збору коштів на псевдо-благодійництво ми вирішили змінити стратегію і вибрали образ веселих та привітних активістів. Тому підходили цього разу до всіх, хто йшов вулицею. Прохання було тим самим: «Допоможіть врятувати дитині життя». Ці слова діяли на людей, як закляття. Перехожі, які мали намір швидко пробігти повз, через кілька метрів зупинялися, діставали гаманець і шукали потрібну купюру. А люди, які стояли у черзі біля фургончика і чекали на каву, просто не мали куди втекти. Більш недовірливі просто хитали головою і бігли далі.

Odoo CMS - велика картинка

«Тут діє психологічний фактор. Співчутлива людина не зможе пройти повз, бо потім буде мучитися від докорів сумління. Головне – викликати довіру, тоді у людини відключається критичне мислення і грають емоції. Ми готуємо наших волонтерів перед виходом на вулиці. Найперше, вони мають вміти – спілкуватися з людьми, бути обізнаними, і з перших секунд розмови завойовувати довіру». 

Анна Рибарчук, керівниця чернівецької філії всеукраїнського благодійного фонду «Серце до Серця»

Це ми і намагалися зробити: приязна посмішка, ввічлива розмова і «котячі очі». Усе це відкидає підозри у можливій недобропорядності благодійника. За 15 хвилин ніхто навіть не поцікавився, хто ця дитина, де вона перебуває та чи є у нас хоч якісь документи. Протягом наступних 20 хвилин експерименту тільки один чоловік запитав: «А документи у вас є?» Ми почали розповідати заготовану історію про те, що це новостворений фонд, який тільки почав свою діяльність. Документи у нас є, але саме сьогодні ми мали необережність їх забути в офісі. Далі чоловік оглянув нашу коробку і звернув увагу, що вона неопломбована. Тобто з неї можна легко дістати гроші. Щодо цього ми також намагалися щось вигадати, але це не подіяло: «Зараз такі часи, що не можна усім вірити. Я би допоміг, але якось все дивно». Після цих слів, ми розповіли про суть експерименту, і тоді чоловік усе зрозумів.

 
 

Що у підсумку?

За годину роботи ми зібрали повну коробку купюр. Просили допомоги у 56 людей, 10 з яких нам відмовили без пояснень і тільки 2 поцікавилися документами. Підраховувати зароблене ми поїхали до благодійного фонду Марти Левченко «Я – майбутнє України».

За годину роботи ми зібрали 426 гривень. Нагадаємо, що при собі у нас не було жодних документів, довіреностей чи контрактів. Кошти ми отримали просто з повітря. Виходить, що за повний робочий день можна назбирати близько 3 000 гривень. Уявіть, скільки благодійники можуть назбирати за місяць чи рік.

Усі кошти, які ми зібрали в ході нашого експерименту, ми перерахували на рахунок мами дівчинки з фонду «Я – майбутнє України», якій терміново потрібна трансплантація печінки за кордоном.

Odoo CMS - велика картинка

«Ті фонди, які ми поважаємо і з якими співпрацюємо, не займаються таким ніколи. Можливо, є фонди, які ставлять стаціонарно скриньки. Для цього потрібно скласти протокол з тим місцем, де буде стояти скринька. Усі ці бокси мають бути пронумеровані. Яка скринька, в якому місці, як перераховуються кошти. Ми це не робимо, бо, по-перше, у нас немає волонтерів, які готові ходити зі скриньками. Зараз наш фонд працює з проектами. Тобто у нас на сайті можна прочитати про проект і перерахувати на нього гроші. Якщо ми допомагаємо дітям, то здебільшого це рахунки батьків. Було багато випадків, коли кошти залишалися, тоді батьки передавали їх на інші потреби. Якщо я роблю пост на своїй сторінці у Facebook про допомогу дитині і вказую рахунки батьків, то я знаю, що це совісні люди і вони знають, що потрібно їхній дитині. А якщо кошти залишаться, вони віддадуть їх іншим дітям».

Марта Левченко, керівниця благодійного фонду «Я – майбутнє України»

Odoo CMS - велика картинка

У розділі  «Щасливі історії» на сайті фонду «Я – майбутнє України» можна прочитати історії дітей, яких врятував фонд Марти. Дітей із малозабезпечених сімей, яким не вистачало коштів навіть на їжу, завдяки підтримці небайдужих, змогли вилікувати від важких недугів. 

Утім добру репутацію благодійників плямують зловмисники, видаючи себе за справжніх волонтерів. Марта розповіла про маму хворої дитини на гідроцифалію, яка побачила у магазині скриньку з фотокарткою своєї дитини з діагнозом «рак мозку».

«Ця скринька була від чернівецького фонду "Промінець надії", який дійсно зареєстрований. Ми допомагали шукати цих людей, але справа зам'ялася. Ніхто не поніс відповідальності, хоча були заяви».

Марта Левченко, керівниця благодійного фонду «Я – майбутнє України»

Трапляються випадки, коли шахраї копіюють назву дійсного фонду, його кольори та логотип.

«Коли ми ще мали назву "Майбутнє України"», тоді зареєструвався фонд "Майбутнє Буковини". Кольори фонду та логотип у них були ідентичні до наших. Звісно, зібрані гроші вони нікуди не переказували. Це помітили люди, які знають, що ми таким чином кошти не збираємо, і розказали мені. Тоді наш фонд змінив назву на "Я – майбутнє України"».

Марта Левченко, керівниця благодійного фонду «Я – майбутнє України»

Odoo CMS - велика картинка

За словами Марти, добропорядні фонди укладають угоди з батьками про надання інформаційних послуг. Вони надають усю документацію на дитину та всі оригінали. 

«Те, що зараз на вашій скриньці – це інформаційні послуги. Ви показали дитину. Це реклама, з якою ви справилися, але ви не зобов’язані ніяких коштів батькам. Таким чином, жодних юридичних претензій до фонду немає».

Марта Левченко, керівниця благодійного фонду «Я – майбутнє України»

Odoo CMS - велика картинка

Тож як виявити шахрая?

Є кілька простих запитань, які допоможуть викрити шахраїв:

  • Де зараз перебуває отримувач коштів (хвора дитина, військовий підрозділ, адреса закладу тощо)? 

  • Де можна побачити звіти про зібрані кошти? 

  • Куди ви відносите скриньку з пожертвами і як відбувається виймання коштів зі скриньки? 

  • Чи є згода на оприлюднення персональних даних (у випадку, якщо кошти збирають на конкретну особу)?

Справжній благодійник швидко відповість вам на всі запитання і покаже договір з батьками дитини, на яку збирає кошти. Також чесні благодійники зазвичай мають список визначених місць, де збирають кошти.

Та навіть, якщо волонтер розповідає вам, на перший погляд, провдоподібну інформацію про фонд, показує заламіновані документи з печатками та підписами, не поспішайте віддавати йому свої гроші. 

Чому шахрайство залишається безкарним?

Ми подали інформаційний запит до Чернівецької прокуратури, аби дізнатися, скільки кримінальних справ було порушено проти благодійників за минулий рік. Прес–служба відповіла, що не володіє такою інформацією та переадресувала наш запит до Головного Управління Національної Поліції в Чернівецькій області. Звідти ми отримали дані, що за 2018 рік поліція не зареєструвала жодного правопорушення, щодо благодійників. 

Odoo CMS - велика картинка

Джерело фото

Ось вказівки з поліції, за якими збирачі грошей насправді вас дурять:

  • відсутність інформації про цілі та завдання;

  • відсутня інформація про засновників (фізичних та юридичних осіб);

  • не зазначено ким організація підтримується з представників громадськості;

  • відсутні дані про керівні органи, адреси офісів та їхні контактні дані;

  • немає даних про те, яким чином використовують зібрані кошти (на які цілі, проекти, куди скеровуються);

  • не зазначено де можна перевірити скільки коштів зібрано;

  • відсутність банківських реквізитів для перерахунку грошей.

За законом, справа псевдо-благодійників може дійти до суду тільки після того, як сам волонтер такої організації напише заяву до поліції про те, що його використовують. Але навіть, якщо справа доходить до суду, довести винуватість шахраїв складно, і дані ГУНП – тому підтвердження. 

Чому «благодійний» бізнес розвивається і хто за цим стоїть?

Безкарність дозволяє розвивати в Чернівцях цілий нелегальний благодійний бізнес. Шахраї-волонтери не працюють поодинці, у них існує ціла ієрархія. Ті, хто збирає кошти – лише маріонетки в руках організаторів. Але хто стоїть за цією мафією? 

Ми зустрілися із Сергієм Карчмарським, заступником голови ГО «Чернівці – місто майбутнього». З 2014 року він бореться із нелегальним жебрацьким бізнесом у місті.

Odoo CMS - велика картинка

«У Чернівцях діє три злочинні угруповання. Більшість з їх учасників – звичайні жебраки. Але є і такі, що маскуються під благодійників. Усе це для того, аби заробити більше грошей. Якось я зустрів на проспекті Незалежності дівчину, яка збирала гроші у скриньку для пожертв на дітей від організації «Майбутнє Буковини». Як з’ясувалося пізніше, ніякої благодійної організації не було і немає. Діти, на яких вона збирала кошти, або не існували, або, на жаль, померли. У цій організації вона була не одна. Ми це вияснили у поліції. Там сказали, що вони займалися шахрайством і в інших містах України, зокрема в Одесі. У цієї дівчини є психічні розлади і таким чином її просто використовували. Почали шукати, хто за ними стоїть, хто організатор. Виявилося, що це хлопчина, який уже шість разів був притягнений до кримінальної відповідальності. Коли ми почали шукати хлопця, він виїхав у Румунію. Але організація не зникла. Учасники просили гроші на спортивний зал. Звичайно, за вказаною адресою ніякого спортивного залу не було». 

Сергій Карчмарський, заступник ГО «Чернівці – місто майбутнього»

Запитуємо у Сергія, який дохід приносить організаторам цей бізнес. 

«Коли ми почали рухати це гніздо, люди перестали віддавати їм гроші. А взагалі, такого роду жебраки стабільно заробляють від 3 до 4 тисяч доларів за місяць. Із них 1000 доларів організатор групи залишає собі, 1000 йде на «кришу», а 1000 на витрати».

Сергій Карчмарський, заступник ГО «Чернівці – місто майбутнього»

Окрім шахрайської організації «Майбутнє Буковини», біля «Формаркету» діяла група сиріт у костюмах іграшок. Вони збирали кошти на будівництво Виявилося, що в Україні є 20 таких офісів, які збирають кошти на сім’ю для сиріт, розповідає Сергій. 

Джерело фото

«До хлопця, якого я зустрів, претензій немає. Він сам сирота. Його використовують, а він навіть сам того не розуміє. За засновниками компанії слід тягнеться аж до Ізраїлю. Вони мали протерміновані документи. Ми викликали поліцію, вони дали слово, що підуть. Після того ще трохи позбирали гроші на Калинівському ринку і поїхали». 

Сергій Карчмарський, заступник ГО «Чернівці – місто майбутнього»

Сергій розповів про ще одну шахрайську організацію – «Надія Донецька». Ми зафіксували, як представник саме цієї організації збирав пожертви у закладах на вулиці О. Кобилянської. 

Odoo CMS - велика картинка

Чоловік був одягнений в уніформу та мав бейджик з логотипом фонду. Волонтер розповів, що вони живуть в Артемівську, фонд зареєстрований у Січеславській області (куди, нібито, і переказують кошти), а збирають на допомогу по всій Україні. Чоловік показав нам цілу папку з документами, в яких був код про реєстрацію «християнського доброчинного фонду» та прізвище керівника – Кисельова Ігоря В’ячеславовича. Ні сторінки у Facebook, ні інших персональних даних про керівника нам знайти не вдалося. Власного сайту фонд також немає. Інша інформація про фонд (відгуки, згадки, сторінки в соціальних мережах) теж відсутня. За словами волонтера, вони допомагають у різних напрямках, зокрема дітям-сиротам. Проте у даних про реєстрацію БФ «Надія Донецька» зазначений основним такий вид діяльності: «Надання послуг догляду із забезпеченням проживання для осіб з розумовими вадами та хворих на наркоманію». 

Odoo CMS - велика картинка

«Вони почали діяльність десь у 2014-2015 році, коли збирали на армію. Досі бачу їх по місту. Але вони не чернівецькі. Їх організація зареєстрована у Дніпрі. Псевдо-волонтери розкидані по всіх містах України, але самі вони переселенці зі сходу. Збирають гроші, нібито, на допомогу дітям у Донецьку, але кошти, насправді, ні в який фонд не передають».

Сергій Карчмарський, заступник ГО «Чернівці – місто майбутнього»

Чи можливо побороти нелегальний бізнес?

Сергій Карчманський переконаний, псевдо-благодійництво у Чернівцях можна побороти лише тоді, коли це буде вирішено на державному рівні. 

«Якби депутати хотіли це зробити, можна було би підключити громаду, прийти на сесію, щоб організували якусь комісію. Любов Свіріденко планувала це зробити. Навіть поліція була готова цим зайнятися. Ми подавали петицію, вона набрала голоси. Прийшла офіційна відповідь від заступника міського голови Володимира Сердюка, що потрібно звертатися до Верховної Ради, бо немає відповідної статті в законі». 

Сергій Карчмарський, заступник ГО «Чернівці – місто майбутнього»

Odoo CMS - велика картинка

Вірити чи не вірити?

Ситуація склалася непроста. В Україні є багато благодійних фондів, які чесно віддають кошти тим, хто цього потребує. Вони працюють, щоби допомагати і щодня рятувати чиєсь життя. Але є й ті, для кого благодійництво перетворилося на спосіб легкого заробітку.

У більшості випадків шахрайство залишається безкарним, а довірливість людей тільки провокує збільшення кількості недобросовісних організацій. Людей із простягнутими долонями та скриньками на вулицях лише використовують. Даючи їм кошти, ви підтримуєте розвиток нелегального бізнесу та експлуатацію людської праці.

Схеми розвиваються, шахраї вигадують нові способи обійти закони. Тим часом правоохоронні органи залишаються бездіяльними, чи то через недосконалу законодавчу базу, чи то через якісь інші причини. Зрештою, кому вірити, вирішувати вам.

Матеріал і фото Юлії Панаетової та Ігоря Волощука

Схожі публікації